126. Поняття судової балістики, її наукові основи.

Балістика (від грецьк. кидаю) — наука про рух снаряда (куль, шроту) вогнепальної зброї в повітрі (зовнішня балістика) та в каналі ствола зброї (внутрішня). Призначенням вогнепальної зброї є надання снаряду руху та заподіяння за його допомогою пошкоджень певному об'єкту. Вогнепальна зброя може бути засобом вчинення злочину, і в цьому разі постає потреба у виявленні всіх обставин кримінальної справи, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї. Ці завдання можна розв'язати тільки за допомогою спеціальних знань із судової балістики — розділу криміналістики, який вивчає ручну вогнепальну зброю та сліди її застосування для одержання доказової інформації. Судову балістику застосовують у сфері діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду для боротьби зі злочинністю. Значний внесок у розвиток судової балістики зробили В. Черваков, С. Кустанович, Б. Комаринець, Ю. Кубицький та ін. Вони визначають її зміст як вивчення закономірностей пострілу та дії зброї і розробку на цій основі науково-технічних методів і засобів виявлення, фіксації та дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, стріляних куль, гільз, шроту, картечі, пижів, слідів пострілу та явищ, що супроводжують постріл, з метою розслідування та попередження злочинів. Науково-технічною основою судової балістики є військово-технічні науки, які вивчають будову, конструювання вогнепальної зброї та боєприпасів, дію снаряда вогнепальної зброї на перешкоду, явища, що відбуваються в каналі ствола під час пострілу, рух снаряда після виходу його зі ствола зброї. На основі цих даних визначають дію механізмів зброї та відповідно виникнення слідів на стріляних кулях і гільзах, пробивну силу кулі, виникнення та формування додаткових ознак пострілу на перешкоді.

127. Об’єкти судової балістики. До об'єктів судово-балістичних досліджень належать:• зброя та її складові частини;• боєприпаси, стріляні кулі та гільзи, шрот, капсулі, пижі, прокладки;• вибухові речовини (порох);• сліди дії снаряда вогнепальної зброї на вражених перешкодах;• сліди впливу на вражену перешкоду явищ, що супроводжують постріл;• сліди продуктів згоряння заряду. Пізнання особливостей і ознак названих об'єктів, виявлення закономірностей утворення слідів зброї є предметом судової балістики.Речові докази є об'єктами судово-балістичних досліджень лише тоді, коли на них є суттєві ознаки, які відображають дію зброї та слідів її застосування і досліджуються у зв'язку з пострілом або його можливістю

128. Поняття вогнепальної зброї і її класифікація.

Вогнепальна зброя — це пристрій, в якому для вильоту кулі з каналу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. Для вирішення питання, чи належить предмет до вогнепальної зброї, крім цільового призначення, необхідно, щоб він задовольняв такі критерії:• для метання снаряда має бути використана енергія, яка утворюється під час згоряння вибухової речовини (пороху та ін.);• предмет повинен мати ствол для спрямування руху снаряда;• наявність у предмета пристроїв для замкнення каналу ствола та для запалення заряду;• достатня вражаюча дія снаряда;• достатня міцність конструкції предмета. Ручну вогнепальну зброю класифікують так:• за цільовим призначенням — бойова (гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, револьвери, рушниці гладкоствольні спеціального та бойового призначення тощо), мисливська (рушниці різних систем, мисливські карабіни, штуцери), спортивна (тренувальна та цільова зброя — дрібнокаліберні гвинтівки, спортивні пістолети);• за ступенем автоматизації — неавтоматична, автоматична, самозарядна;• за способом заряджання — казнозарядна, дульнозарядна;• за кількістю стволів — одно-, дво- та багатоствольна;• за кількістю зарядів — одно- та багатозарядна;• за конструктивними особливостями ствола — гладкоствольна, нарізна, гладконарізна (з парадоксом) ;• за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середнього калібру (6,5-9 мм) та великокаліберна (понад 9 мм);• за способом виготовлення — заводська, кустарна (виготовлена майстром-зброярем або спеціалістом у кустарних умовах, без дотримання встановлених стандартів і, як правило, невеликими партіями) та саморобна (виготовляється, як правило, з наявних матеріалів, а інколи із частковим застосуванням окремих частин заводського виготовлення);• за особливістю конструкції — стандартна, нестандартна та атипова.