97. Будова шкіри на долоні руки, властивості й види папілярних візерунків.

Шкіра на долонях рук і підошвах ніг має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього — епідермісу і нижнього — дер­ми, тобто власне шкіри.

У верхній частині дерми розташовані сосочки які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони є основою вали­ків, що називаються папілярними лініями. Останні мають три основні види узорів: дугові, петльові та завиткові, які належать до загальних ознак. Кожна папілярна лінія має певні особливості будови (розриви, роздвоєння, потовщення, крапки тощо); їх розташування і форма — окремі ознаки папілярних узорів. Поєднання загальних та окремих індивідуальних ознак становить неповторний папілярний узор, його індивідуальність.

Індивідуальність папілярних узорів — основна їх властивість. Ще однією їх властивістю є відносна незмінність. Узори на пальцях рук формуються до шести місяців внутрішньоутробного життя зародка людини і майже не змінюються до повного розкладу тканин після смерті людини. Папілярні узори на пальцях мають властивість від­новлюватися, якщо ушкодження не торкається власне шкіри, тобто сосочкового шару. Ушкодження сосочкового шару залишає рубці на папілярному узорі. У похилому віці на папілярному узорі з'являють­ся зморшки, складки, "білі лінії", побутові ушкодження, але загаль­на форма та окремі індивідуальні ознаки залишаються незмінними, Що дає змогу ідентифікувати людину за слідами рук будь-коли.

Нарівні з папілярними лініями на долоні руки існують інші озна­ки будови шкіри: флексорні лінії (лінії згинання), складки-зморшки та пори.

Флексорні лінії — це найбільші лінії згинання на поверхні долоні та між фалангами пальців.

Складки-зморшки розташовані на всій поверхні долоні, їх поява та зникнення залежать від еластичності шкіри.

Пори — воронкоподібні заглиблення на папілярних лініях — при­значені для виходу вивідних протоків потових залоз, розташованих у сосочках. Сукупність виходів потових протоків, тобто пор, вик­лючно індивідуальна й використовується для пороскопічної іденти­фікації.

98. Механізм утворення слідів

Сліди пальців рук залишаються на всіх предметах, яких торкаєть­ся людина: пластичних (наприклад, пластилін, віск, глина, масло, ро­зігрітий сургуч, стеарин) і сипких (наприклад, крейда, борошно, тальк, цемент).

На сипких і пластичних об'єктах залишаються об'ємні сліди паль­ців рук, а на твердих — поверхневі. Поверхневі сліди утворюються за рахунок сторонньої речовини, яка нашаровується на об'єкті, що сприймає їх, або зноситься з нього. Тому вони поділяються відпові­дно на сліди нашарування та відшарування. Якщо на слід нанесено кольорову речовину (наприклад, кров, фарбу, порошок, бруд), його називають забарвленим, а якщо речовина безколірна, то утворений слід буде невидимим (безбарвним).

Більшість слідів пальців рук безбарвні (невидимі); вони утворю­ються потожировою речовиною, яка виділяється на поверхню папі­лярних ліній. Якщо пальцем торкнутися предмета, залишається пото­вий (але не потожировий) слід, бо на долонях рук і підошвах ніг, на відміну від інших частин шкіри, жирових залоз немає. Жирова речо­вина може потрапити на долоні рук від дотику до інших частин шкіри, обличчя, шиї, волосся, які сильно змащені жировою речови­ною. Якщо палець торкається предмета кілька раз, слід стає не таким насиченим. Спітнілі руки залишають насичені сліди.