11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря

Створення сприятливих умов праці, зниження захворюваності ро­бітників, зайнятих у промисловості та сільському господарстві, — одне з найважливіших завдань системи охорони здоров'я.

З метою надання лікувально-профілактичної допомоги працю­ючим на великих підприємствах (понад 3000 осіб) створюють спеці-

альні медичні заклади амбулаторно-поліклінічного типу — медико-санітарні частини. В основі їх діяльності лежить цеховий дільничий принцип, який забезпечує повсякденне медичне спостереження за ро­бочим колективом у конкретних умовах виробничого середовища. Цехова лікарська дільниця об'єднує підрозділи, цехи чи дільниці підприємства, однорідні за технологією виробництва, налічує 1500-2000 робітників і обслуговується цеховим лікарем-терапевтом, який підпорядкований завідуючому терапевтичним відділенням медико-санітарної частини. До обов'язків цехового лікаря, крім надання ква­ліфікованої терапевтичної допомоги робітникам, належить здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на оздоровлення умов пра­ці робітників. Йому допомагає медичний персонал фельдшерських пунктів охорони здоров'я, що можуть створюватися в окремих це­хах, які входять до складу цехової лікарської дільниці.

На промислових підприємствах з кількістю робітників 1000-3000 створюють самостійні лікарські пункти охорони здоров'я, а на під­приємствах, де працює менше 1000 осіб, — фельдшерські пункти охорони здоров'я. Невід'ємною складовою діяльності медпрацівни­ків самостійних пунктів охорони здоров'я є також організація са-нітарно-гігієнічних заходів на виробництві.

Організація санітарно-гігієнічних заходів на підприємстві здій­снюється у тісному контакті зі спеціалістами санепідемстанції і на­самперед лікарями з гігієни праці, які здійснюють поточний сані­тарний нагляд за промисловими підприємствами, а також з інжене­ром з охорони праці та техніки безпеки.

Організація санітарно-гігієнічних заходів грунтується на плано­мірному систематичному вивченні цеховим лікарем, лікарем пункту охорони здоров'я умов праці та їх впливу на здоров'я робітників з використанням усіх необхідних методів гігієнічного дослідження ви­робничого середовища і аналізу особливостей технологічного про­цесу, характеру обладнання, сировини, робочих приміщень, а також фізіолого-гігієнічних методів дослідження функціонального стану організму в процесі праці.

Складовими діяльності цехового лікаря є гігієнічне обстеження підприємства, окремих його цехів, гігієнічна характеристика конкрет­ної професії з поглибленим вивченням робочих місць, окремих ви­робничих процесів, гігієнічна оцінка ефективності санітарно-техніч­них пристроїв (вентиляції, опалення, освітлення і т.ін.), фізіолого-гігієнічна характеристика факторів організації праці, вивчення рів­нів та динаміки загальної захворюваності на підприємстві, в цехах і на дільницях, розслідування і повний облік випадків професійних захворювань і отруєнь, участь у вивченні причин виробничого трав­матизму, систематичне узагальнення та аналіз матеріалів захворю­ваності з тимчасовою втратою працездатності, професійної захворю­ваності та виробничого травматизму, дослідження функціонального стану організму при виконанні конкретних робіт.

Медико-гігієнічне обслуговування робітників передбачає також організацію і проведення за участю цехового лікаря попередніх при

влаштуванні на роботу та періодичних медичних оглядів, надання першої допомоги при виробничих інтоксикаціях і травмах, розв'язан­ня питань раціонального працевлаштування жінок-робітшщь, під­літків, інвалідів, ос*б з хронічними, зокрема професійними, захворю­ваннями. Цеховий лікар зобов'язаний організувати та проводити санітарно-освітню роботу на дільниці.

Цеховий лікар повинен бути добре обізнаний з гігієною та фізі­ологією праці, технологією виробництва, клінікою професійних за­хворювань, промислово-санітарною технікою, володіти гігієнічними методами дослідження факторів виробничого середовища, вміти ви­вчати й аналізувати їх вплив на здоров'я працюючих.

Планомірне систематичне вивчення цеховим лікарем умов праці та їх впливу на здоров'я робітників має бути покладене в основу розробки й проведення оздоровчих, заходів на виробництві, які від­дзеркалюються у річних та перспективних планах оздоровлення умов праці. До плану долучаються також заходи з загального санітарного благоустрою підприємства, ергономічні та технічні заходи раціоналі­зації виробничого процесу, обладнання робочих місць, оптимізації ро­бочої пози, режимів праці та відпочинку. Заходи, що вимагають знач­них фінансових затрат, вносяться до плану соціального розвитку під­приємства. У планах зазначаються термін виконання окремих захо­дів, відповідальні особи та орієнтовна вартість накреслених заходів, яка необхідна для отримання асигнувань за кошторисом підприєм­ства на вказаний рік. План оздоровчих заходів слід узгодити з адмі­ністрацією підприємства, яка відповідає за його виконання, профспілко­вим комітетом, керівництвом медико-санітарної частини підприємства, його виконують господарські, медичні працівники і представники санітарного нагляду в межах їх обов'язків.