9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок

Іграшки мають велике виховне значення, допомагають дитині піз­навати світ. У кожному віковому періоді треба застосовувати іг­рашки, які за своїм дидактичним (виховним) призначенням відпові­дали б анатомо-фізіологічним особливостям дитячого організму. Зок­рема, іграшки для дітей раннього віку (до року) повинні допомага­ти формуванню основних рухів, реакцій на звукові подразники, сприй­няттю кольорів і бути досить великими, яскраво розфарбованими, зручними, по можливості видавати звук (різноманітні брязкальця). Серед іграшок для дітей ясельного віку (1-3 роки) присутні великі будівельні набори, лялькові меблі, дитячий посуд, барабани, кубики, картинки, які також можуть використовуватися у дошкільному віці (3-6 років). Вони сприяють формуванню координації рухів, перших спроб самостійного виховання певних усвідомлених дій. У дошкіль­ному віці збільшується набір іграшок для конструювання, широко використовуються іграшки спортивного (м'ячі, скакалки, обручі) та господарського (лопатки, відерця, поливальниці) профілю, які спри­яють формуванню точних рухів кисті, розвивають кістково-м'язову систему. У молодшому шкільному віці (6-10 років) іграшки допо­магають дитині пізнавати світ, розвивати самостійне мислення (елек-троіграшки з дистанційним керуванням, конструктори, діапроекто­ри тощо). Середній (10-14 років) і старший (14-17 років) вік вима­гає принципово нових за характером іграшок, які допомагають вихо­вувати навички самостійної праці (набори інструментів), удоско­налювати самостійність, логічність мислення (електронні та інші іг­ри).

Гігієнічні вимоги і методи гігієнічної оцінки іграшок наведені у "Санітарно-гігієнічних правилах і нормах виробництва і реалізації ігор та іграшок" №42-125-4148-86.

По-перше, маса іграшки повинна відповідати вікові дитини і не перевищувати 100 г для дітей до трьох років, 400 г для дітей до семи років, 800 г для дітей від семи до десяти років.

По-друге, розміри, форма, оздоблення іграшки, міцність матері­алів, з яких вона виготовляється, повинні повністю виключати мож­ливість травмування дитини. Краї іграшок не повинні мати тріщин, задирок, сколів, гострих країв, виступів та кутів. Набивні матеріали м'яких іграшок не повинні містити твердих або гострих сторонніх предметів. Зазори між окремими частинами іграшок повинні ста­новити менше 5 мм або більше 12 мм для уникнення затискання пальців. Кидальні снаряди іграшок повинні мати масу не більше 10 г, кінетичну енергію вильоту не більше 0,5Дж і гумовий наконеч­ник або присосок. Не дозволяється виготовляти кидальні снаряди з металу, іграшки зі скла для дітей до трьох років. У іграшках для старших дітей скло можна застосовувати, якщо воно необхідне для функціонування іграшки і має заокруглені краї. Міцність з'єднан­ня елементів іграшки перевіряють шляхом прикладення зусилля 50 Н за допомогою динамометра, міцність брязкалець — скиданням

їх п'ять разів поспіль з висоти 1 м на сталеву пластину завтовшки 0,4 см чи прикладенням зусилля 25 Н динамометром. Збірно-роз­бірні іграшки для дітей до трьох років не повинні мати деталей діаметром менше 32 мм, щоб уникнути можливості аспірації їх у дихальні шляхи, запихання у вухо або ковтання. При виготовленні брязкалець забороняється використовувати як наповнювач зерна і матеріали з діаметром менше 5 мм, об'єм яких у вологому середо­вищі збільшується більш ніж на 5%. Щоб визначити збільшення об'єму наповнювача, вимірюють лінійкою або штангенциркулем лі­нійні розміри наповнювача до і після витримування у воді при температурі 20°С упродовж 24 год. Мікроелектродвигуни іграшок для дітей до семи років повинні мати електронапругу не більше 12 В, а для старших — не більше 18В.

По-третє, оптичні іграшки (фільмоскопи, калейдоскопи, відеоіграш-ки) не повинні спричиняти напруження зорового аналізатора, ма­ють відтворювати зображення предмета у фокусі висотою не менше 2,75 мм, містити стале фокусування оптичної системи й окуляр з понад 4-разовим збільшенням.

По-четверте, іграшки повинні піддаватися легкому очищенню, мит­тю та знезаражуванню. Іграшки у молодшій ясельній групі миють двічі на день гарячою водою, щіткою, милом або 2% розчином питної соди у спеціально призначених промаркованих тазах, пізніше обпо­ліскують проточною водою при температурі 37°С і просушують. Іг­рашки для дітей старшого віку миють щоденно наприкінці дня. М'які набивні іграшки, іграшки з ворсованої гуми, які важко мити та де-зінфікувати, у дитячих дошкільних закладах з ігровою метою взага­лі використовувати забороняється. Ці іграшки рекомендують як ди­дактичний матеріал для дітей старшого віку і наприкінці дня де-зінфікують бактерицидними лампами упродовж ЗО хв з відстані 25 см. Деталі іграшкових духових інструментів, призначені для до­тику до губ дітей, брязкальця виготовляють з матеріалів, що легко дезінфікуються і не вбирають вологу. Здатність їх не вбирати воло­гу визначають шляхом зважування до і після витримування у воді при температурі 20°С упродовж 3 год.

Для виготовлення іграшок не можна використовувати сировину і матеріали, які виділяють у повітряне та модельне середовище хі­мічні речовини у концентраціях, що перевищують чинні норми для питної води та виробів, призначених для контакту з харчовими про­дуктами. Рівень запаху всіх іграшок не повинен перевищувати 2 бали,

Взірці іграшок перед санітарно-хімічним дослідженням старан­но проминають упродовж 15 хв проточною водою з температурою 37°С, ополіскують дистильованою водою і просушують на повітрі. Для санітарно-хімічних досліджень готують витяжки з взірців. Для ви­вчення міграції хімічних речовин у повітря взірці залежно від за­гальної їх площі поміщають в ексикатор з розрахунку 10 см² взір­ця на 1 л ексикатора, герметичне його закривають і витримують добу при температурі 37°С. Після цього з ексикатора відбирають

проби повітря на вміст хімічних речовин у кількості, в 6 разів біль­шій за об'єм останнього, і проводять необхідні дослідження. За ана­логічних умов готується контрольна проба без взірця. Для вивчення міграції хімічних речовин у модельне середовище досліджуваний взірець поміщають у скляний посуд з притертим корком, заливають модельним розчином (переважно дистильованою водою) з розра­хунку 1 см² загальної поверхні іграшки на 2 мл модельного розчи­ну і витримують упродовж 3 год при кімнатній температурі на тлі контрольної проби без взірця іграшки. Визначають солі важких ме­талів (свинець, мідь, цинк, олово), миш'як, мономери стиролу, етиле­ну, вінілу, пропілену, формальдегід, мелаліт тощо.

Крім того, іграшки досліджують на стійкість фіксації барвників до дії вологої обробки, дезінфікуючих чинників, слини і поту. Щоб перевірити стійкість покриття до вологої обробки, миють іграшку гарячою водою при температурі 60°С з милом упродовж 3 хв, до дезінфікуючих засобів — 2% розчином хлорного вапна упродовж З хв або 1% розчином кислот і лугів 2 хв. При цьому зовнішній вигляд іграшки, забарвлення розчинів або ватного тампона не по­винні змінюватися. Стійкість покриття до дії слини та поту переві­ряють шляхом накладання на досліджуваний взірець смужок філь­трувального паперу, просочених розчином №1, що складається з гідрокарбонату натрію (4,2 г), хлориду натрію (0,5 г), карбонату ка­лію (0,2 г) у 1 л води, і розчином №2, що містить хлорид натрію і калію (4,5 і 0,3 г відповідно), сульфат натрію (0,3 г), хлорид амонію (0,4 г), молочну кислоту (3,0 г), сечовину (0,2 г) у 1 л води. Смуж­ки закріплюють на взірці липкою стрічкою. Підготовані проби по­міщають в ексикатор над водою кімнатної температури, ексикатор встановлюють на 2 год у термостат з температурою 37°С. Після знят­тя смужки не повинні забарвлюватися.