
- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
Іграшки мають велике виховне значення, допомагають дитині пізнавати світ. У кожному віковому періоді треба застосовувати іграшки, які за своїм дидактичним (виховним) призначенням відповідали б анатомо-фізіологічним особливостям дитячого організму. Зокрема, іграшки для дітей раннього віку (до року) повинні допомагати формуванню основних рухів, реакцій на звукові подразники, сприйняттю кольорів і бути досить великими, яскраво розфарбованими, зручними, по можливості видавати звук (різноманітні брязкальця). Серед іграшок для дітей ясельного віку (1-3 роки) присутні великі будівельні набори, лялькові меблі, дитячий посуд, барабани, кубики, картинки, які також можуть використовуватися у дошкільному віці (3-6 років). Вони сприяють формуванню координації рухів, перших спроб самостійного виховання певних усвідомлених дій. У дошкільному віці збільшується набір іграшок для конструювання, широко використовуються іграшки спортивного (м'ячі, скакалки, обручі) та господарського (лопатки, відерця, поливальниці) профілю, які сприяють формуванню точних рухів кисті, розвивають кістково-м'язову систему. У молодшому шкільному віці (6-10 років) іграшки допомагають дитині пізнавати світ, розвивати самостійне мислення (елек-троіграшки з дистанційним керуванням, конструктори, діапроектори тощо). Середній (10-14 років) і старший (14-17 років) вік вимагає принципово нових за характером іграшок, які допомагають виховувати навички самостійної праці (набори інструментів), удосконалювати самостійність, логічність мислення (електронні та інші ігри).
Гігієнічні вимоги і методи гігієнічної оцінки іграшок наведені у "Санітарно-гігієнічних правилах і нормах виробництва і реалізації ігор та іграшок" №42-125-4148-86.
По-перше, маса іграшки повинна відповідати вікові дитини і не перевищувати 100 г для дітей до трьох років, 400 г для дітей до семи років, 800 г для дітей від семи до десяти років.
По-друге, розміри, форма, оздоблення іграшки, міцність матеріалів, з яких вона виготовляється, повинні повністю виключати можливість травмування дитини. Краї іграшок не повинні мати тріщин, задирок, сколів, гострих країв, виступів та кутів. Набивні матеріали м'яких іграшок не повинні містити твердих або гострих сторонніх предметів. Зазори між окремими частинами іграшок повинні становити менше 5 мм або більше 12 мм для уникнення затискання пальців. Кидальні снаряди іграшок повинні мати масу не більше 10 г, кінетичну енергію вильоту не більше 0,5Дж і гумовий наконечник або присосок. Не дозволяється виготовляти кидальні снаряди з металу, іграшки зі скла для дітей до трьох років. У іграшках для старших дітей скло можна застосовувати, якщо воно необхідне для функціонування іграшки і має заокруглені краї. Міцність з'єднання елементів іграшки перевіряють шляхом прикладення зусилля 50 Н за допомогою динамометра, міцність брязкалець — скиданням
їх п'ять разів поспіль з висоти 1 м на сталеву пластину завтовшки 0,4 см чи прикладенням зусилля 25 Н динамометром. Збірно-розбірні іграшки для дітей до трьох років не повинні мати деталей діаметром менше 32 мм, щоб уникнути можливості аспірації їх у дихальні шляхи, запихання у вухо або ковтання. При виготовленні брязкалець забороняється використовувати як наповнювач зерна і матеріали з діаметром менше 5 мм, об'єм яких у вологому середовищі збільшується більш ніж на 5%. Щоб визначити збільшення об'єму наповнювача, вимірюють лінійкою або штангенциркулем лінійні розміри наповнювача до і після витримування у воді при температурі 20°С упродовж 24 год. Мікроелектродвигуни іграшок для дітей до семи років повинні мати електронапругу не більше 12 В, а для старших — не більше 18В.
По-третє, оптичні іграшки (фільмоскопи, калейдоскопи, відеоіграш-ки) не повинні спричиняти напруження зорового аналізатора, мають відтворювати зображення предмета у фокусі висотою не менше 2,75 мм, містити стале фокусування оптичної системи й окуляр з понад 4-разовим збільшенням.
По-четверте, іграшки повинні піддаватися легкому очищенню, миттю та знезаражуванню. Іграшки у молодшій ясельній групі миють двічі на день гарячою водою, щіткою, милом або 2% розчином питної соди у спеціально призначених промаркованих тазах, пізніше обполіскують проточною водою при температурі 37°С і просушують. Іграшки для дітей старшого віку миють щоденно наприкінці дня. М'які набивні іграшки, іграшки з ворсованої гуми, які важко мити та де-зінфікувати, у дитячих дошкільних закладах з ігровою метою взагалі використовувати забороняється. Ці іграшки рекомендують як дидактичний матеріал для дітей старшого віку і наприкінці дня де-зінфікують бактерицидними лампами упродовж ЗО хв з відстані 25 см. Деталі іграшкових духових інструментів, призначені для дотику до губ дітей, брязкальця виготовляють з матеріалів, що легко дезінфікуються і не вбирають вологу. Здатність їх не вбирати вологу визначають шляхом зважування до і після витримування у воді при температурі 20°С упродовж 3 год.
Для виготовлення іграшок не можна використовувати сировину і матеріали, які виділяють у повітряне та модельне середовище хімічні речовини у концентраціях, що перевищують чинні норми для питної води та виробів, призначених для контакту з харчовими продуктами. Рівень запаху всіх іграшок не повинен перевищувати 2 бали,
Взірці іграшок перед санітарно-хімічним дослідженням старанно проминають упродовж 15 хв проточною водою з температурою 37°С, ополіскують дистильованою водою і просушують на повітрі. Для санітарно-хімічних досліджень готують витяжки з взірців. Для вивчення міграції хімічних речовин у повітря взірці залежно від загальної їх площі поміщають в ексикатор з розрахунку 10 см2 взірця на 1 л ексикатора, герметичне його закривають і витримують добу при температурі 37°С. Після цього з ексикатора відбирають
проби повітря на вміст хімічних речовин у кількості, в 6 разів більшій за об'єм останнього, і проводять необхідні дослідження. За аналогічних умов готується контрольна проба без взірця. Для вивчення міграції хімічних речовин у модельне середовище досліджуваний взірець поміщають у скляний посуд з притертим корком, заливають модельним розчином (переважно дистильованою водою) з розрахунку 1 см2 загальної поверхні іграшки на 2 мл модельного розчину і витримують упродовж 3 год при кімнатній температурі на тлі контрольної проби без взірця іграшки. Визначають солі важких металів (свинець, мідь, цинк, олово), миш'як, мономери стиролу, етилену, вінілу, пропілену, формальдегід, мелаліт тощо.
Крім того, іграшки досліджують на стійкість фіксації барвників до дії вологої обробки, дезінфікуючих чинників, слини і поту. Щоб перевірити стійкість покриття до вологої обробки, миють іграшку гарячою водою при температурі 60°С з милом упродовж 3 хв, до дезінфікуючих засобів — 2% розчином хлорного вапна упродовж З хв або 1% розчином кислот і лугів 2 хв. При цьому зовнішній вигляд іграшки, забарвлення розчинів або ватного тампона не повинні змінюватися. Стійкість покриття до дії слини та поту перевіряють шляхом накладання на досліджуваний взірець смужок фільтрувального паперу, просочених розчином №1, що складається з гідрокарбонату натрію (4,2 г), хлориду натрію (0,5 г), карбонату калію (0,2 г) у 1 л води, і розчином №2, що містить хлорид натрію і калію (4,5 і 0,3 г відповідно), сульфат натрію (0,3 г), хлорид амонію (0,4 г), молочну кислоту (3,0 г), сечовину (0,2 г) у 1 л води. Смужки закріплюють на взірці липкою стрічкою. Підготовані проби поміщають в ексикатор над водою кімнатної температури, ексикатор встановлюють на 2 год у термостат з температурою 37°С. Після зняття смужки не повинні забарвлюватися.