4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження

Для правильної санітарної оцінки ґрунту слід попередньо обсте­жити або зібрати дані про топографічні умови та геологічний склад ґрунту на ділянці, звідки забирають проби для дослідження.

Методика відбору проб ґрунту й характер досліджень залежать від мети досліджень.

Для фізико-хімічного аналізу проби ґрунту можна відбирати з ділянки площею 25 м² за способом "конверта", тобто в п'яти точках (одна в центрі й чотири по кутах) або по діагоналі. Звичайно для санітарного аналізу ґрунт забирають на глибині не більше 25 см, а якщо необхідно — на глибині 0,75-1,75-2,0 м. Проби забирають лопатами або свердлами різної конструкції (мал. 46). Проби з по­верхні ґрунту і з невеликої глибини забирають знезараженими ло­патками та ложечками.

Відібрані за сухої погоди з різних шарів ґрунту проби вміщу­ють у чисті скляні банки з притертими корками, брезентові або поліетиленові пакети. На кожну пробу наклеюють етикетку, зазна­чивши місце та час відбору. Далі складають супровідний документ, у якому вказують місце, час відбору проб, глибину, метеорологічні умови в момент відбору, прізвище та посаду особи, яка здійснила відбір, а також місце відправлення і показники, які визначаються. Для санітарного аналізу потрібно 1-2 кг ґрунту.

Для бактеріологічного дослідження проби ґрунту забирають сте­рильними інструментами і в стерильний посуд. Глибина відбору проб залежить від передбачуваного забруднення. Дослідження по­винні проводитися одразу ж після відбору проб. Якщо негайне бак­теріологічне дослідження неможливе, допускається зберігати проби при температурі 4-5°С не більше 24 год.

Для гельмінтологічного дослідження проби ґрунту відбирають на ділянці площею 50 м² з поверхневого шару і на глибині 2-10 см, оскільки строки виживання яєць гельмінтів в одному та в іншому

випадках істотно відмінні. Десять проб масою не менше 100 г кожна забирають по діагоналі з двох горизонтів, потім їх змішують і отриму­ють середні проби масою не більше 1 кг для кожного горизонту. З кожної середньої проби для дослідження беруть 200-300 г грунту. До­слідження необхідно проводити в найкорот-ший строк. Якщо це неможливо, проби слід об­робити 3% розчином формаліну на фізіоло­гічному розчині або 3% розчином соляної кис­лоти. Проби потрібно зберігати при темпера­турі 18-24°С у відкритому посуді, часто пере­мішуючи.

Підготовка проб ґрунту для дослідження. В одних випадках проби ґрунту досліджують кожну окремо, в інших — змішують зразки з усіх ділянок, щоб отримати середню пробу для одного горизонту.

Після забирання проб ґрунту їх потрібно негайно доставити в лабораторію й розпочати аналіз, оскільки внаслідок біохімічних проце­сів у ґрунті можуть відбутися зміни. Якщо од­разу провести аналіз «е можна, то упродовж кількох днів (2-3 доби), залежно від забруд­нення, ґрунт зберігають у холодильнику або ж додають консервант (толуол, хлороформ).

У деяких випадках після доставлення проб у лабораторію частину ґрунту розсипають тон­ким шаром на аркуші паперу і сушать при кімнатній температурі упродовж двох-трьох діб. Приготований таким способом ґрунт нази­вається повітряно-сухим. Його зсипають у чи­сту банку з притертим корком і зберігають для подальших досліджень. Повітряно-сухий ґрунт служить для визначення розміру зерен, для приготування водних витяжок.