Рекомендації для подолання психологічного бар'єра у спілкуванні захисника і підзахисного1

1. При спілкуванні захисникові необхідно враховувати внут­рішній стан підзахисного, а також той факт, що він сам постій­но вивчається підзахисним.

2. Захисник повинен пам'ятати, що вся інформація, котра надхо­дить від нього, оцінюється підзахисним украй негативно, скеп­тично. На оцінку впливає його психічний стан, викликаний стресовою і фруструючою ситуацією.

3. Ставлення підзахисного до захисника визначається більше по­чуттями, ніж розумом. Тому при першій зустрічі необхідно під­готувати перші фрази і дії, що викликали б у підзахисного по­зитивні емоції.

4. Захисникові варто бути гранично відвертим не тільки з підза­хисним, а й із самим собою. Будь-яка недовіра, фальш, допу­щені з обох боків, зводять нанівець усі зусилля щодо досягнен­ня взаємної згоди і призводять, як правило, до негативного ре­зультату.

5. Підзахисному варто роз'яснити, що захист можливий тоді, ко­ли між адвокатом і підзахисним будуть виключені взаємні пі­дозри і недовіра.

6. Установленню контакту з підзахисним сприяє ретельний аналіз адвокатом особистості підзахисного і вибір найефективніших у конкретному випадку психологічних прийомів впливу.

7. Надалі, у ході захисту, адвокатові необхідно виявляти макси­мальну толерантність, коректність, тактовність і витримку в спілкуванні з підзахисним.

Додаток 8

Засоби вираження юристом психолого-педагогічного такту в спілкуванніз людьми

1. Не давити своїм авторитетом активність співрозмовника.

2. Виявляти принциповість і твердість у проведенні своєї лінії без приниження партнера по спілкуванню.

3. Висловлювати зауваження, заперечення і роз'яснювати юри­дичні норми без вияву пихатості і нав'язливого моралізу­вання.

4. Бути в спілкуванні з людьми природним, без фамільярності і панібратства.

5. Будувати спілкування на довірі, але без необгрунтованої до­вірливості.

6. Бути в спілкуванні серйозним, діловим, але без сухості, часом використовуючи доречні жарти і гумор.

7. Використовувати найбільш м'які засоби впливу на партнера по спілкуванню:

• рекомендації;

• поради;

• побажання тощо.

В разі необхідності переходити до застосування більш катего­ричних і суворих засобів впливу на людину.

8. Враховувати індивідуально-психологічні особливості партне­ра по спілкуванню, а також реальну ситуацію спілкування.

9. Виявляти увагу і глибоку повагу до внутрішнього світу людей, бажання й уміння їх зрозуміти, обмежуючи при цьому розу­міння людини від згоди з ним.

10. Розумно реагувати на критичні зауваження на свою адресу — без агресії і гніву.

Структура судової промови

1 Вступна частина

Завдання:

1. Привернути пильну увагу аудиторії.

2. Створити зацікавленість аудиторії до змісту промови і до своєї особистості.

3. Встановити психологічний контакт із аудиторією.

4. Підготувати аудиторію до сприйняття основної позиції оратора.

2 Основна частина Завдання:

1. Викласти фактичні обставини справи й дати їм оцінку.

2. Дати психологічну характеристику підсудного і потерпілого.

3. Аргументувати процесуальну та правову позицію оратора.

4. Підтримати зацікавленість і увагу аудиторії.

5. Викликати задоволення аудиторії своїм стилем промови і поведінкою.

3 Висновок Завдання:

1. Дати підсумкове визначення позиції судового оратора.

2. Сформулювати своє звертання до суду з чітко вираженим проханням.

3. Забезпечити стислість, конфіденційність і промовистість.

Додаток 10

Правила доказу в суперечці на судовому засіданні¹

1. В усьому, що продумане, розрізняйте необхідне і корисне, не­минуче і небезпечне.

2. Не забувайте відмінності між міркуванням, що стосується суті су­перечки, і аргументацією, спрямованою на людське, моральне.

3. Не доказуйте очевидного.

Правила сформульовані автором на основі праці П. Сергеича "Искусство речи на суде". — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 214-221.

4. Стверджуючи кожне окреме положення, не забувайте головної думки.

5. Не висловлюйте без певної підготовки яскравий доказ або сильне заперечення.

6. Відкиньте всі посередні і ненадійні докази.

7. Якщо докази сильні, варто наводити їх порізно, докладно роз­виваючи кожен окремо. Якщо докази слабкі, необхідно зібра­ти їх докупи.

8. Намагайтесь якнайчастіше підкріплювати один доказ іншим.

9. Не намагайтесь пояснити те, в чому самі не повністю розби­раєтесь.

10. Не намагайтесь доказувати більше, коли можна обмежитися меншим.

11. Не допускайте суперечностей у своїх доказах.

12. Не доказуйте, коли можна заперечити.

13. Використовуйте при доказі факти, що признаються опонентом.

14. Заперечуйте супротивнику його власними доказами.

15. Не занадто напружуйтесь, відповідаючи опоненту, робіть це легко, як щось добре зрозуміле всім слухачам.

Додаток 11