§ 1. Психологічна характеристика судової діяльності(при розгляді кримінальних справ)

Психологія судового процесу при розгляді кримінальних справ досліджує закономірності, пов'язані з психічною діяльністю всіх осіб, які беруть участь у розгляді справи, а також виховний вплив судово­го процесу і вироку на підсудного й інших осіб, роль громадської думки та її вплив на суддів тощо.

Діяльність суду та учасників судового процесу дуже різноманіт­на, складна і відповідальна, бо саме суд покликаний вирішувати кри­мінальну справу по суті і винести відповідний вирок.

Головний вид діяльності в суді — конструктивний, сутність якого міститься в прийнятті рішень у разі виникнення спірних питань і ви­несення вироку. Проте конструктивний діяльність у суді, з погляду логіки самого судового розгляду, не є за часом першою. Вона може здійснюватися тільки після того, як реалізована пізнавальна діяль­ність у суді. Інакше кажучи, конструктивна діяльність можлива лише у тому разі, якщо здійснено процес пізнання й оцінки зібраної і про­веденої в процесі попереднього слідства інформації. Розглянемо докладніше суть пізнавальної і конструктивної діяльності в суді та її психологічні особливості.

Специфіка пізнавальної діяльності в суді зумовлена насамперед тим, що на основі матеріалів попереднього розслідування суд одер­жує готову модель події, що піддається дослідженню. Наявність у ма­теріалах попереднього слідства версії події, безумовно, полегшить су­ду пізнання фактів, явищ, обставин справи. Водночас версія сприй­мається судом тільки як ймовірна істина, що обов'язково повинна перевірятися і старанно досліджуватися. Відомий спеціаліст у царині судової психології А. Дулов відзначає: "Пізнавальна діяльність орга­нів слідства полегшує роботу суду і водночас ні в якій мірі не знижує важливості, відповідальності суду щодо пізнання досліджуваних обста­вин. Судове дослідження обставин справи є самостійним найважливі­шим елементом здійснення правосуддя (виділено автором. — В. Б.), проводиться з повним дотриманням принципів гласності, усності, безпосередності судового розгляду.

Те ж саме варто сказати і про пошуковий елемент пізнавальної діяльності. Хоча ця частина роботи і повинна бути виконана на попередньому слідстві, суд не позбавляється права і навіть зобо­в'язаний згідно із процесуальним законом "...у необхідних випад­ках зажадати нові документи, викликати раніше не допитаних свід­ків і т. д.¹"

У чому ж конкретно виявляється пізнавальна діяльність у суді?

По-перше, для суду важливо вивчити в усіх деталях матеріали кримінальної справи й оцінити всі її обставини. Варто підкресли­ти: обсяг інформації, що використовує суд, як правило, набагато менший загального обсягу інформації, зібраної в процесі прове­дення попереднього слідства з кримінальної справи. Це поясню­ється тим, що під час пошукової діяльності на попередньому роз­слідуванні збирається будь-яка інформація, що стосується кримі­нальної справи, при цьому стосовно окремих фактів і деталей пізніше може бути встановлена їхня незіставленість до аналізова­ної події.

Вплив

громадської

думки,

сформованої

до слухания

кримінальної

справи

(громадський

резонанс,

ЗМІ, плітки

і т.п.)

¹

б)

²

3

Детальне вивчення: а) матеріалів кримінальної справи + джерел доказових фактів і оцінка всіх обставин кримінальної справи

Перевірка на достовірність версії попереднього слідства; висунення і перевірка інших можливих версій

_її

Зіставлення моделі події (юридичного факту) і певної норми кримінального закону

Вплив поведінки осіб, які знаходяться в залі, на учасників судового процесу (соціальний статус і авторитет, професіона­лізм, правова культура і професійна етика, уміння переконувати і т. п.)

4

Вивчення особистості підсудного, потерпілого, свідків та інших осіб

Рис. 22. Загальна структура пізнавальної діяльності суду

Психологічна особливість пізнання фактів у суді полягає в тому, що сам процес сприйняття є більшою мірою опосередкованим через сприй­няття слідчого. Достатньо велика тимчасова віддаленість суду від мо­менту скоєння злочину, з одного боку, і стислість часу сприйняття ін­формації в суді, з другого, — вимагають від юридичних працівників особливої дисципліни розумової діяльності, чіткої логіки і доброї уяви.

По-друге, процес пізнання в суді включає не тільки вивчення ма­теріалів кримінальної справи, а й висування інших можливих версій пояснення фактів, що з тієї чи іншої причини не враховувалися слід­чим у ході попереднього слідства. Практика переконливо свідчить, що суд може встановити істину лише тоді, коли версія попереднього слідства піддана сумніву, перевірена на достовірність і надійність. Не­виконання цих вимог призводить до помилкового судового рішення. Ось один із прикладів.

У молодого слідчого Володимира Сазонова зникли із сейфа, що зна­ходився в його робочому кабінеті, його особисті гроші, що дісталися йому від бабусі в спадщину. Крадіжка відбулася тоді, коли він лежав у лікарні після автомобільної аварії. Саме в цей час з 'явилася інформація, що слідчий Сазонов, який виїжджав раніше на дорожньо-транспортну пригоду, нібито вимагав хабара в матері одного з учасників ДТП для того, щоб закрити справу. Працівники органів внутрішньої безпеки відкрили сейф Володимира під час його відсутності у пошуках докумен­тів, що підтвердили прямо або побічно факт хабара, але нічого не знай­шли. А особисті гроші слідчого зникли...

...Заклеєний конверт в автомобілі виявив друг Сазонова. Володимир відразу зрозумів, кому він міг належати, згадавши про останню ДТП і прохання матері одного з учасників події припинити розслідування. Конверт із грошима він у той же день повернув жінці. А через півтора місяця вона обвинуватила В. Сазонова в злочині, що передбачений статтею 168, частина третя ("Одержання хабара в особливо великому розмірі посадовою особою").

Івано-Франківський міський суд засудив В. Сазонова до трьох років позбавлення волі. Проте Верховний Суд України скасував вирок Івано-Франківського міського суду через численні помилки слідства. Так, кри­мінальна справа була порушена на підставі. усної заяви потерпілої, не було допитано деяких свідків, показання обвинувальної сторони носили суперечливий характер.

Справу було повернуто на додаткове розслідування¹.

По-третє, пізнавальна діяльність у суді містить у собі зіставлен­ня моделі події і конкретної норми закону. Слідчий у матеріалах по­переднього розслідування дає вказівки на визначену норму криміна­льного закону, за якою, на його думку, варто кваліфікувати розслі­дуваний злочин. Судді ж зобов'язані старанно перевірити правильність зробленого слідчим зіставлення моделі події і норми закону. На пер-

Див.: "Неудобного" следователя обвинили в получении взятки на основании устного заявления потерпевшей // Факты. — № 56 (0878). — 2001. — 30 марта.

ше місце тут виходить їхня активна розумова діяльність, як-от: гли­бокий аналіз злочину, уявне відтворення фактів і обставин, їхнє по­рівняння з різноманітними нормами закону і т. д. Ця розумова діяль­ність ускладнюється необхідністю одночасно вивчати не тільки до­казові факти, а й їхні джерела.

По-четверте, процес пізнання в суді припускає також вивчення особистості підсудного, потерпілих, свідків та інших осіб. Складність безпосереднього вивчення особистості в суді пов'язана з тим, що най­частіше підсудний (в окремих випадках потерпілий і свідок), прихо­вуючи свої справжні психічні властивості, намагається "подати себе" перед судом у вигідному світлі, змінює манери поведінки і т. п.

Необхідно зазначити, що на пізнавальну діяльність суду вплива­ють різноманітні зовнішні умови:

а) громадська думка, що формується до слухання справи і стає ві- домою суддям. Вона може впливати на хід ведення судового процесу і винесення вироку. Якщо громадська думка формувалася на основі помилкової або перекрученої інформації і має яскраве емоційне за- барвлення, то це може призвести до серйозних судових помилок. Не- абияка роль преси й інших засобів масової інформації у формуванні неправильної громадської думки (маються на увазі випадки, коли в гонитві за сенсацією журналісти виносять твердження про винність або невинність тієї або іншої особи до розгляду кримінальної справи в суді). Щоб сформована громадська думка не завдавала шкоди інте- ресам правосуддя, судді повинні дуже обережно ставитися до неї і не піддаватися її тиску. Відомий юрист А. Коні (1844-1927) підкреслю- вав: "Суддя повинен бути вище цього у здійсненні свого високого завдання, заснованого не на тимчасових враженнях, а на вічних і не- змінних основах правосуддя"¹.

Певним чином вплинути на хід судового розгляду може факт по­ширення різнопланових пліток або неофіційної інформації про заан-гажованість судді, підозра його в хабарництві (що може використо­вуватись із метою незаконного впливу на поведінку судді);

б) поведінка осіб, які знаходяться в залі. Якщо в ході розгляду справи між учасниками виникають гострі конфлікти, а в залі — на- пружена атмосфера, як бомба сповільненої дії, то, безумовно, пізна- вальна діяльність суду ускладнена, і увага суду буде спрямована на зняття конфліктних ситуацій. У разі спокійної обстановки можлива

Кони А. Ф. Избр. произведения. В 2 т. — М.: Госюриздат, 1959. — Т.1. — С. 36.

кропітка і вдумлива робота з вивчення й оцінки доказового матеріа­лу, одержуваного в процесі судового розгляду.

Вище зазначалося, що головним видом судової діяльності є конс­труктивна діяльність, пов'язана з прийняттям рішень щодо спірних питань і винесенням вироку. Які ж психологічні і соціально-психологічні умови сприяють успішному здійсненню конструктивної діяльності судом? До них можна віднести такі¹:

• колегіальне ухвалення рішення;

• забезпечення невтручання в діяльність судді до ухвалення рі­шення;

• законодавче гарантування свободи особистого переконання судді, що лежить в основі прийнятого рішення;

• вимога безперервності розгляду справи.

Дія психологічних і соціально-психологічних явищ більшою мірою виявляється в колегіальності ухвалення рішення. Колегіальний поча­ток при здійсненні правосуддя відповідає закономірностям соціальної психології, що обумовлюють ефективність діяльності соціальних груп, враховують її роль у групі, соціальну перцепцію (сприйняття) і розу­міння людьми один одного та ін. Вирішенню складних завдань щодо розгляду кримінальних справ сприяє взаємодія при ухваленні рішення групою осіб. Відповідно до соціально-психологічних закономірностей у ході спільного вироблення рішення:

а) підвищується ефективність мислення кожного з членів групи;

б) пом'якшується крайність показників психічних процесів усіх членів групи;

в) підвищується об'єктивність доказів.

У судовій практиці трапляються випадки, коли ухвалення рішення і винесення вироку здійснюється одностайно, але така одностайність є результатом тиску думки більшості в суддівській колегії на власне пе­реконання окремого члена суду. Такий вияв конформізму нерідко зни­жує позитивне значення колегіальності. Тому кожен член суду пови­нен піддавати свої висновки в справі внутрішньому самоконтролю, щоб перевірити, чи не робляться ці висновки під впливом більшості.

У цілому конструктивна діяльність суду складається з ряду послі­довно реалізовуваних дій (див. 23).

В основі прийнятого рішення у кримінальній справі лежить осо­бисте суддівське переконання, що складається на базі раціонального

Виявлення і ретельна перевірка всіх фактів, які належать до кримінальної справи

Забезпечення, перевірка виконання відповідними органами

ухваленого судом ^вироку [б"|

Прийняття рішення у справі винесення вироку

ЛІ

пізнання причинно-наслідкових зв'язків між наявними фактами, цін­нісного підходу до оцінки цих фактів, їхнього співвідношення із за­боронами кримінального права, а також чуттєвого переживання отриманих результатів пізнання і зроблених із них правових виснов­ків. У психологічному плані для процесу формування суддівського переконання важливо, щоб сумнів перетворився в переконаність суд­ді. Проведене дослідження показує: 69,5 % суддів Закарпаття вважа­ють, що їхнє переконання формується насамперед за рахунок глибо­кого попереднього вивчення матеріалів кримінальної справи, дове­дення (недоведення) обвинувачення під час судового слідства; 16,8 % суддів до зазначеного додали попередню злочинну діяльність підсуд­ного; 13,7 % із числа опитаних суддів зазначили, що на формування їхнього переконання впливає поведінка підсудного в суді (насампе­ред ступінь щирості у відповідях і глибини його каяття у скоєному)¹. Отже, законодавчо гарантована свобода особистого переконання судді ґрунтується як на дослідженні зібраних у ході попереднього слідства доказів, так і на індивідуальній позиції судді, що є виражен­ням його професійної правосвідомості, дотримання вимог закону, моральних переконань.

Результати анонімного соціологічного дослідження Закарпатського інституту ім. А. Волошина МАУП. Ужгород, 2000.

Конструктивна діяльність суду може бути ефективною тільки в то­му разі, якщо особи, які її здійснюють, розуміють виняткову відпові­дальність за свої дії, за всі наслідки прийнятих рішень, мають висо-корозвинену правосвідомість, наділені позитивними моральними якостями і дотримуються високих моральних цінностей.

Комунікативна діяльність юриста, як відомо, полягає в одержанні необхідної інформації за допомогою спілкування. Комунікативній діяльності суду властиві певні психологічні особливості. Ці особливо­сті обумовлені насамперед співвідношенням інтересів осіб, які беруть участь у судовому розгляді. Якщо інтереси конкретної особи, яка бере участь у справі, збігаються з цілями і спрямованістю діяльності суду, то стосунки між судом і цією особою мають безконфліктний характер. Проте інтереси окремих осіб, які беруть участь у судовому розгляді, можуть не збігатися з цілями і завданням суду в установленні об'єк­тивної істини і розкритті злочину. У цьому разі поведінка цих осіб про­тидіє діяльності суду щодо виявлення істини (наприклад, давання помилкових показань, відмова від давання показань і т. д.). Цілком зрозуміло, що стосунки суду з цими особами мають конфліктний ха­рактер і ускладнюють судовий процес. Тому одним із серйозних еле­ментів комунікативної діяльності суду є психологічний вплив на них тими засобами і прийомами, що не суперечать закону (див. рис.24)¹.

Спеціалісти виділяють чотири види відносин, що виникають у ко­мунікативній діяльності суду²:

З певними авторськими змінами використано матеріал з праці: Васильєв В. Л. Юридическая психология. — М.: Юрид. лит., 1991. — С.422-423. Шиханцов Г. Г. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 274.

1. відносини "по вертикалі" — стосунки суддів із державним об­винувачем, захисником, підсудним, свідками, експертами, а та­кож із присутніми в залі судового засідання громадянами;

2. відносини "по горизонталі" — стосунки між суддею і народни­ми засідателями, між державними обвинувачем і захисником, між свідками, потерпілими, експертами, між присутніми в залі громадянами;

3. відносини між підсудними (якщо розглядається справа, скоєна групою осіб або організованою групою);

4. відносини із судовою аудиторією як із визначеною групою лю­дей. Основне завдання в цьому випадку — перетворення цієї гру­пи людей в аудиторію з єдиною психологічною спрямованістю.

Психологічні засоби ефективного впливу на підсудного

Використання окремих фактів із життя підсудного, які мали для нього важливе значення

Спростування розрахунку підсудного на безкарність

Використання позитивних рис особистості підсудного

Спростування помилкових уявлень підсудного про причини, що призвели

його до кримінальної відповідальності

Переконання підсудного в щиросердному каятті у скоєнні злочину

Залучення до розгляду справи осіб, які є авторитетом для підсудного

(родичів, знайомих, керівників різного рангу та ін.)

Використання громадської думки (трудового, навчального, спортивного та інших колективів)

Переконання підсудного в об'єктивності і справедливості суду

' Дотримання вимог матеріального і процесуального законодавства в процесі

судового розгляду

Рис. 24. Засоби досягнення бажаних результатів у процесі судового розгляду

Реалізуючи комунікативну діяльність, суду необхідно регулювати зазначені види відносин і підкоряти їх єдиній меті — встановленню істини щодо кримінальної справи, яка розглядається.

Значущою є виховна діяльність суду. Річ у тім, що здійснення пра­восуддя не обмежується притягненням до кримінальної відповідаль­ності тих осіб, які скоїли злочин, і визначенням їм відповідного по­карання. Одне із завдань правосуддя — виправлення і перевихован­ня злочинців, виховання кожного громадянина в дусі суворого дотримання законів і моральних норм поведінки.

Виховна роль правосуддя виявляється насамперед у специфічній формі діяльності суду — повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи. Неухильне дотримання судом норм за­кону на всіх стадіях судового процесу є основою виховного впливу правосуддя. Доречно у цьому зв'язку навести вислів В. Леоненка: "Аналіз судової практики свідчить, що процесуальне спрощенство, від­ступ від приписів процесуальних правил (скажімо, з міркувань нібито доцільності), низька культура судочинства негативно відбиваються на повноті, об'єктивності і різнобічності дослідження всіх обставин спра­ви, призводять до з'ясовування поверхневих, недостатньо обґрунтова­них, а іноді й помилкових вироків і рішень. Крім того, ігнорування процесуальних норм створює в громадян враження про формальне ставлення суду до виконання своїх обов'язків, про його упередженість, що знижує виховально-попереджувальний вплив¹". Про який вихов­ний ефект суду можна судити з такого прикладу?

Відомий у певних колах В. Зарубинський був заарештований за розповсюдження аматорського порно за участю малолітніх. Він був "схиблений " на сексі і не розлучався з відеокамерою. Обшук на кварти­рі, обладнаній під студію, при понятих перевершив очікування опера-тивників: у "домашній студії" Зарубинського було вилучено близько сотні касет порнографічного матеріалу. Причому багато відеокасет виявилися із самою огидною дитячою порнухою.

На думку слідства, доказова база була більш ніж достатня. Голов­не обвинувачення: виробництво і поширення порнопродукції. За законом йому "світило" як мінімум 2 роки позбавлення волі. І раптом, провівши трохи більше тижня в слідчому ізоляторі, 57-річний В. Зарубинський опинився на волі по амністії. Його звільнили не за те, що він украв шма­ток хліба, щоб не померти з голоду, а за те, що понівечив десятки душ неповнолітніх.

Такий формальний підхід до правосуддя, явне спрощенство до ана­лізу суті злочину, безтурботна лояльність до тих, хто переступив за­кон, доведена до абсурду, не тільки не справляє потрібного виховного впливу на обвинувачуваного, а й наплодить нових злочинців. Не випа­дково, опинившись на волі, Зарубинський вимагав узяти під варту спів­робітників міліції за їхні неправомірні, на його думку, дії².

До речі, за подібне правопорушення в США карають суворо.

На початку 2001 р. у Москві був затриманий американський корис­тувач дитячого порносайта в Інтернеті, що сплатив аванс за інтим­ний зв'язок із чотирнадцятирічним московським хлопчиком. Коли він прибув у російську столицю, правоохоронні органи разом зі своїми коле-

Леоненко В. В. Профессиональная этика участника уголовного судопроизводства. — К.: Наук. думка, 1981. — С. 78-79.

Див.: Детское порно против РУБОПа // Мир новостей. — 2001. — 20 марта.

гами при закордонних посольствах спрацювали блискавично: вже через п 'ятнадцять хвилин після того як заокеанський педофіл опинився в ру­ках міліції, в його американській квартирі було зроблено обшук. Тепер у США йому пред 'явлене обвинувачення в зберіганні, розповсюдженні, збуті дитячої порнопродукції і спробі вступити в статевий контакт із неповнолітнім. За це загалом йому загрожує сорок п'ять років ув'яз­нення¹.

Значний виховний вплив має оголошення вироку. Покарання, яке виноситься судом, повинно бути справедливим і відповідати вимогам закону про зіставлення покарання тяжкості скоєного злочину й інди­відуально-психологічних особливостей особистості підсудного. При цьому варто звертати увагу і на формулювання вироку: він повинен бути чітким і ясним, конкретним і дохідливим для всіх присутніх у залі судового засідання.

Стосовно підсудних виховний вплив суду продовжується і піс­ля винесення вироку протягом досить тривалого часу, необхідно­го для виправлення злочинців. Ефективним виховним засобом висту­пає громадська думка, сила якої виявляється в тому, що особистість постійно відчуває на собі вплив сукупності правових і моральних ви­мог, соціальних норм. Дієвість використання громадської думки залежить від того, наскільки вона авторитетна для підсудного, то­му звертаються до неї з метою виховного впливу тільки тоді, коли суд буде переконаний в небайдужому ставленні підсудного до цієї думки.

Нарешті, для виховного впливу суду на всіх учасників судового процесу важливе значення має дотримання етичного боку правосуд­дя. Про це писав ще А.Коні: "Можна також наполегливо бажати, щоб у виконання форми й обрядів, якими супроводжується відправ­лення правосуддя, вносився смак, почуття міри і такту, тому що суд є не тільки судилищем, а й школою"².

Отже, психологія судової діяльності будується на вивченні як за-гальнопсихологічних (сприйняття, представлення, мислення, уява, пам'ять та ін.), так і соціально-психологічних (розуміння людьми один одного, авторитетність особистості, колегіальність ухвалення рішення, конформізм тощо) характеристик усіх учасників судового

Див.: Маньяк выходит на охоту // Труд-7. — 2001. — № 23. — 7 июня. Кони А. Ф. Избр. произведения. — Т. 1. — С. 47.

процесу та їхніх стосунків. Психологічний аналіз судової діяльності дає можливість побачити найскладніші її форми і розробити реко­мендації, спрямовані на підвищення ефективності правосуддя.