Характеристика різноманітних тактичних варіантів захисту підсудного1

Оборонна тактика	Нейтральна	Наступальна тактика захисту
захисту	тактика захисту
1. Прийняття	1. Пропозиція про	1. Прихований виклик на всі
захистом версії	співпрацю зі	пропозиції слідчого про контакт.
слідства цілком, без	слідчим, що	2. Нав'язування слідчому
будь-яких	виходить від	конфліктної ситуації.
поправок.	захисника.	3. Організація контрвипадів на дії
2. Спостереження	2. Психологічне	слідчого.
адвоката за	вивчення	4. Захоплення ініціативи при
діяльністю	логічності	проведенні ряду слідчих дій.
слідчого.	слідчого	5. Нав'язування трудомістких
3. Фіксування		слідчих дій із метою захисту.
помилок у роботі		6. Постійний і системний аналіз
слідчого.		усіх дій слідчого.
4. Використання		7. Формування системи пропозицій,
слабких місць		які руйнують обвинувальну
(помилок)		концепцію слідчого
попереднього
розслідування для
захисту підсудного
Вибір тактики захисту багато в чому визначається її стратегією, що може бути:
а) аналітичною (пошук доказів для виправдання підзахисного або пом'якшення
його провини);
б) побудованою на системі психологічних пасток для слідчого

Природно, до конструктивного компонента відносяться розу­мові операції у співвіднесенні ситуації злочину до змісту криміна­льних і кримінально-процесуальних норм. Цей компонент діяльно -сті адвоката виявляється і при визначенні структури захисної про­мови на суді.

Див.: Шиханцов Г. Г. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — М.: Зеркало, 1998. — С. 255-256.

Заслуговують на увагу думки талановитого судового оратора, по­ета, письменника С. Андрієвського¹ (1847-1919) про завдання захис­ника в кримінальній справі. Він відзначав, що захисникові потрібно відстоювати вузькі інтереси окремої особи проти суспільства, яке вже готове придушити винного, а адвокат повинен врятувати його. То­му, якщо суд не зрозуміє окремої душі, то підсудний загине без най­меншого милосердя. І далі С. Андрієвський робить висновок: "Я пе­реконаний, що захисник, який зумів проникнути в душу підсудного, який збагнув у ній як погане, так і хороше, словом, який злився з під­судним внутрішньо, — майже в кожному захисті мимоволі оторопіє перед тим, як важко йому буде винести на світло, перед далекими, не­знайомими особами суддів, усе те інтимне, майже невимовне, чим він сповнений унаслідок найщирішого спілкування зі злочинцем, на пра­вах його єдиного на світі сповідника й охоронця... Тому майже не­має такої справи, де б шлях до вироку міг здатися захисникові насті­льки легким, рівним і приємним, що можна було б відразу промчати ним на баскому коні по-молодецьки із клинком героя, що заздалегідь святкує перемогу"².

Успішне здійснення захисної діяльності вимагає від адвоката ви­соких моральних якостей. Пояснюється це тим, що в діяльності адво­ката значно частіше й гостріше, ніж у будь-якій іншій юридичній ді­яльності, виникають ситуації, правильне вирішення яких залежить від дотримання не тільки правових норм, а й моральних принципів. А. Коні справедливо зазначав: "Кримінальний захист подає більше приводів для пред'явлення вимог, почерпнутих із галузі моральної, ніж діяльність обвинувальна, через складні і багатозначні ставлення до свого клієнта — підсудного і до суспільства"³. Наприклад, захис­ник не може відмовитися від захисту в разі коли характер злочину, особистість злочинця супротивні його моральним позиціям. Адвокат захищає не злочин, а людину, її законні права й інтереси, тому кож­ну свою процесуальну дію він оцінює і з погляду її правомірності, і з погляду морального. У поведінці захисника повинні виявлятися

Андрієвский Сергій Аркадійович народився 1847 р. в селі Олександрівна поблизу Луганська. Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Працював судовим слідчим, прокурором і адвокатом. Саме адвокатська діяльність принесла йому славу талановитого судового оратора.

Цит. по: Смолярчук В. И. Гиганты и чародеи слова: судебные ораторы второй половины ХІХ — начала ХХ века. — М.: Юрид. лит., 1984. — С.66. Кони А. Ф. Избр. произведения. — Т. 1. — С. 55.

незмінна стриманість і коректність стосовно всіх учасників судового розгляду, інтелігентність і висока моральність. Професійний обов'я­зок адвоката — бути принциповим і послідовним у захисті.

Принципова, кваліфікована, психологічно грамотна діяльність адвоката є гарантією того, що знизяться або зникнуть у судовій прак­тиці випадки, коли невинний відданий суду, коли прийняте судови­ми органами рішення порушує законні права й інтереси обвинуваче­ного.

Професія адвоката — одна з найшанованіших у суспільстві. Бути адвокатом — це складне, тонке мистецтво, що відрізняє його від усіх інших юридичних спеціальностей. Крім професійних знань, навичок і умінь, адвокатові необхідно мати покликання, бути мужньою і обо­в'язково порядною людиною. Ось яку характеристику адвокатам дав Робесп'єр: "Це люди безстрашні і красномовні, опора невинності і бич злочину... Їхня діяльність дорогоцінна для людства і необхідна для духовного прогресу суспільства. Це школа громадянських чес­нот, де таланти і доблесті навчалися, захищаючи справи громадян пе­ред судом в один прекрасний день виступати на захист народу перед законодавцем."¹.