§6. Судово-психологічна експертиза

Правильному розв'язанню завдань розкриття і розслідування зло­чинів, а також перевихованню тих, хто скоїв злочин, сприяє викорис­тання працівниками правоохоронних органів і правосуддя психологі­чних знань. Однак юридична практика показує, що слідчий і суддя, ін­спектор карного розшуку і адвокат та інші особи, які представляють правосуддя, не в усіх випадках можуть користуватися в своїй роботі сучасними даними, методами і методиками психологічної науки. Тому виникає необхідність звертатися до експертів-психологів для проведен­ня судово-психологічної експертизи², в ході якої професійний психо­лог отримує нові факти, корисні для встановлення істини в криміналь­ній справі. Спеціаліст-психолог, який виступає в ролі експерта, може надати слідчому, наприклад, інформацію про особливості сприйняття пам'яті і мислення дітей певного віку чи людей похилого віку, про ха­рактерний вплив на перебіг певних психічних процесів особистості та її поведінки стану алкогольного сп'яніння чи стресу тощо. У криміна­льному процесі судово-психологічна експертиза виступає як одна із ос­новних форм практичного застосування спеціальних психологічних

Закатов А. А., Оропай Ю. Н. Использование научно-технических средств и специ­альных знаний в расследовании преступлений. — К.: Выща шк., 1980. — С. 71. Експертиза (від лат. ехреМш — досвідчений) — дослідження і вирішення за допо­могою компетентних осіб будь-якого питання, що потребує спеціальних знань.

знань в юриспруденції. Судово-психологічна експертиза є одним із за­собів встановлення істини в судочинстві, джерелом доказів. Потрібно відрізняти судово-психологічну і судово-психіатричну експертизи:

• судово-психологічна експертиза вивчає суттєві для криміналь­ної справи особливості психічної діяльності обвинувачених, по­терпілих і свідків;

• судово-психіатрична експертиза вивчає психічні прояви, які ви­ходять за межі норм, тобто є патологічними¹.

Спроби використати судово-психологічну експертизу в криміналь­ному судочинстві застосовувались давно. Так, ще 1928 р. А. Лурія, вивчаючи психологічні процеси, розробив моторну методику діагнос­тики афективних слідів, яка виявилась прообразом детектора брехні. Але рівень розвитку практичної психології в цей період відставав від потреб юридичної практики, ефективних науково обґрунтованих ме­тодик всебічного дослідження особистості не існувало, тому експерт­ні завдання глибоко не вирішувалися. Суттєвий внесок у встанов­лення і розвиток судово-психологічної експертизи зроблено україн­ськими вченими О. Брусиловським, В. Внуковим, Я. Канторовичем².

Першим вагомим дослідженням в галузі судово-психологічної експертизи була праця О. Брусиловського "Судово-психологічна екс­пертиза". Теоретичні положення, що містяться в ній, та практичні рекомендації не втратили свого значення і дотепер.

Серед сучасних дослідників проблем судово-психологічної експе­ртизи необхідно назвати праці Ю. Грошевого, М. Костицького, М. Коченова, З. Митрохіної, В. Нара та ін.³

Загальний предмет судово-психологічної експертизи — особли­вості психіки тих людей, дослідження яких має значення для встанов­лення істини в кримінальних справах.

Патологія (від грецьк. pathos — страждання і logos — вчення) — вчення про хво­роби, відхилення від норми. Патологічний — хворий, не нормальний. Внуков В. А., Брусиловский А. Е. Психология и психопатология свидетельских пока­заний малолетних и несовершеннолетних. — X., 1929; Канторович Я. А. Психология свидетельских показаний. — X., 1929.

Грошевой Ю. M. Психологическая экспертиза на предварительном следствии // Крими­налистика и судебная экспертиза. — К., 1970. — Вып. 7; Костицкий M. В. Судебно-психологическая экспертиза. — Львов, 1987; Костицкий M. В., Нар В. Т. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. — К., 1985; Коченов M. M. Судебно-психологическая экспертиза. — М., 1977; Mитpохина З. И. Судебно-психологическая экспертиза. — X., 1995; Юридична психологія / За заг. ред. проф. Я. Ю. Кондратьєва. —

К., 2000; та ін.

Окремими предметами судово-психологічної експертизи можуть бути:

• наявність або відсутність в обвинувачених у момент скоєння злочину афекту;

• принципова здатність свідків, підозрюваних і потерпілих (особ­ливо дітей) правильно сприймати важливі для кримінальної справи обставини;

• здатність свідків, підозрюваних і потерпілих давати правильні свідчення про суттєві для справи обставини;

• здатність неповнолітніх обвинувачених, які страждають розу­мовою відсталістю не з причини психічних захворювань, усві­домлювати в повному обсязі значення своїх дій;

• можливість виникнення різних психічних переживань, які перешкоджають нормальному виконанню професійних функ­цій (наприклад, на залізничному транспорті, в авіації, в діяль­ності оператора автоматизованих систем управління на ви­робництві і т. п.).

Окремо слід наголосити: в процесі судово-психологічної експер­тизи встановлюється не достовірність свідчень обвинувачених, свід­ків і потерпілих (це не входить у компетенцію судово-психологічної експертизи, а є предметом вивчення справи слідчим і судом), а з'ясо­вуються можливості допитуваної особи, в силу її індивідуально-психологічних особливостей сприймати факти і явища, зберігати їх у своїй пам'яті та відтворювати на допиті.

Судово-психологічна експертиза призначається постановою слід­чого або ухвалою суду, де повинні бути відображені обставини спра­ви, визначений експерт або група експертів, сформульовані запитан­ня, які потребують експертного дослідження. За наявності даних, які свідчать про розумову відсталість неповнолітнього підсудного, суд може призначити для проведення експертизи дитячого психолога або шкільного педагога. В окремих випадках експертами призначаються спеціалісти-психіатри.

Таким чином, судово-психологічна експертиза у змозі дати харак­теристику особистості і тих її ознак, які можуть бути елементами складу злочину — сильного душевного хвилювання обвинуваченого, що виникло раптово, безпорадного стану потерпілого, сильного страху свідка, депресії потерпілого і т. д. Вона сприяє розкриттю і розслідуванню злочинів, а також організації процесу перевиховання засудженого в умовах виправно-трудової установи.

Підставами для обов'язкового призначення судово-психологічної експертизи є:

• розумова відсталість неповнолітнього обвинуваченого (попере­дньо проводиться судово-психологічна експертиза);

• сексуальні злочини;

• сумніви в здібностях особи адекватно сприймати важливі для слідства обставини і давати по них правильні свідчення;

• ознаки вкрай підвищеного і раптового емоційного перенапру­ження, яке проявилося в злочинній дії.

Крім того, існують необов'язкові підстави для призначення судо­во-психологічної експертизи. Це:

• встановлення авторства письмового документа за його пси­хологічними особливостями (психолого-лінгвістична експер­тиза);

• встановлення непатологічного психологічного стану особи, схильної до самогубства;

• розслідування випадків, пов'язаних із використанням техніки (в автотранспортних, авіаційних, залізничних, воднотранспорт­них, аварій на виробництві і т. п.).

Виходячи із цього, розрізняють певні види судово-психологічних експертиз (див. рис. 17).

Отже, основним завданням судово-психологічної експертизи є на­уково обґрунтована діагностика непатологічних психічних аномалій в розвитку особи потерпілого, підозрюваного чи свідка. Як галузь психології діагностика почала розвиватися з кінця ХІХ ст. на вимогу практики і часу. Відомими її представниками були американський психолог Дж. Кеттел (1860-1944), німецький психолог Г. Еббінгауз (1850-1909), французький психолог А. Біне (1857-1911), англійський психолог і антрополог Ф. Гальтон (1822-1911) та ін. Так, Дж. Кеттел уперше вжив у психологічній літературі термін "інтелектуальний тест", вивчав об'єм уваги і навички читання, зафіксував феномен ан-тиципації¹. Г. Еббінгауз справедливо вважається автором створення першого, власне, психологічного експериментального методу для ви­вчення пам'яті. З іменем Ф. Гальтона пов'язана поява психологічних опитувальників для оцінки особливостей зорового сприйняття, мис-лених образів. Суттєвий крок у розвиток психодіагностики зробив

Антиципація (від лат. апНеіраНв — передбачення) — здатність людини уявити собі можливий результат дії до її здійснення.

	Види судово-психологічних
	експертиз

Судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексуальні злочини

Судово-психологічна експертиза визначення

здатності неповнолітньої особи

усвідомлювати значення вчинюваних нею дій

Судово-психологічна експертиза у справах про події, пов'язані з керуванням технікою

Посмертна судово-психологічна експертиза

Психолого-лінгвістична експертиза

Комплексна судова медико-психологічна експертиза

Комплексна психолого-

психіатрична експертиза

Рис. 17. Види судово-психологічних експертиз

А. Біне, який разом із колегами розробив методику для вивчення ін­телекту дітей. Нині психодіагностика володіє великою кількістю мето­дик, які дають змогу вирішувати, в тому числі, і завдання судово-психологічної експертизи¹. Методики проведення судово-психологічної експертизи, тести, які при цьому використовуються, визначаються не тільки її цілями та завданнями, а й особливостями виду експертизи. Роз­глянемо деякі з виділених видів.

Див.: Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. — К.: Выща шк., 1978.

Судово-психологічна експертиза емоційних станів пов'язана з ви­явленням в особи, яка скоїла злочин, сильного душевного хвилю­вання (стану фізіологічного афекту¹), стресу і фрустрації. Кваліфі­кована оцінка емоційних станів підслідної особи багато в чому ви­значається обсягом інформації про особу та її поведінку. Дуже важливим є також опитування свідків, у ході якого стає можливим оцінити, як виглядала підслідна особа перед злочином і в момент його скоєння, які особливості в її поведінці спостерігались після то­го, що сталося. Вже на перших етапах слідчих дій необхідно з'ясу­вати у підслідної особи:

а) її соматичний стан напередодні злочину (наявність нервових, соматичних та інших захворювань, хронічної втоми, безсоння та ін.);

б) особливості особистих стосунків підслідного з жертвою (наяв- ність конфлікту, його причину, перебіг, способи вирішення та ін.);

в) особливості взаємин з жертвою, наявність спільних знайомих, захоплень тощо.

При призначенні судово-психологічної експертизи емоційних ста­нів слідчий у зіставленні формулює такі типові запитання:

1. Які індивідуально-психологічні особливості підслідної особи ?

2. Які особливості особистих стосунків підслідної особи і жертви ?

3. Як виявлені особисті характеристики могли вплинути на особ­ливості поведінки підслідної особи в досліджуваній ситуації ?

4. В якому психологічному стані перебувала підслідна особа в мо­мент скоєння злочину?

5. Чи перебувала підслідна особа у стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, що суттєво вплинуло на її по-ведінку²?

Двадцятирічні Д. Забєлін і Д. Тимофєєв вийшли прогулятися на ву­лицю. Розмовляючи біля під'їзду будинку, де жив Д. Забєлін, із знайо­мою дівчиною, вони вже збиралися йти додому, коли із машини, що під -їхала, вийшов чоловік середнього віку з дівчиною. Йому не сподобався погляд Д. Тимофєєва і його відповідь на запитання "Що ти на мене так дивишся?". Провівши дівчину, він повернувся, з ходу дістав ніж і став убивати хлопця (у цей момент один із друзів відійшов). Бандит воло-

Фізіологічний афект слід відрізняти від патологічного, який розглядається як гострий короткочасний психічний розлад, що виник раптово. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С. 543-544.

дів ножем із знанням справи. Він відразу розпоров живіт, два рази вдарив у бік і розпоров печінку. На крики друга прибіг Д. Забєлін і неві­домий кинувся на нього. Судмедекспертиза нарахувала в нього сім наскрізних поранень.

Особа злочинця була встановлена вже на другий день через дівчину, яка була сусідкою Д. Забєліна. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи затриманий С. визнаний осудним. Була проведена судово-психологічна експертиза емоціонального стану С. в момент скоєння зло­чину. З'ясувалося, що С. за останні два місяці відчував психічне переван­таження через сімейні негаразди і втрату роботи. В день скоєння зло­чину він у черговий раз пробував влаштуватися на одну із фірм шофером, але безуспішно, оскільки роботодавець дізнався про його пристрасть до спиртних напоїв. Аналіз індивідуально-психологічних особливостей С. ви­явив достатню силу нервових процесів, але деяку неврівноваженість — перевагу збуджуваних процесів над гальмівними. Він відрізнявся помір­ною товариськістю, разом із тим була виражена висока тривожність, схильність до конфліктів. У момент злочину відзначалися яскраво вира­жені емоційні переживання образи, незадоволеності собою. На допиті С. зазначив, що в той день у нього не вдалася в призначеному місці зустріч з дівчиною — квартира, куди вони приїхали, була замкнена. В контакт із експертом вступив легко і без тиску відповідав на запитан­ня, в тому числі і про пригоду. Аналіз психічного стану С. в момент зло­чину, проведений експертом-психологом, не виявив у нього стану фізіо­логічного афекту. Однак самі дії С. мали раптовий та імпульсивний ха­рактер. На особливості його поведінки у ситуації, що вивчається, суттєво вплинули психічне напруження і тривожність у зв'язку з від­сутністю роботи та грошей, сімейний конфлікт, що затягнувся, і фру­страція, яка виникла через невдалу зустріч із дівчиною.

Судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексу­альні злочини проводиться, як правило, стосовно малолітніх і непо­внолітніх жертв сексуальних злочинів. У цьому разі в компетенцію судово-психологічної експертизи входить оцінка здатності психіч­но здорових потерпілих розуміти характер і значення злочинних дій винного, а також оцінка здатності чинити йому опір. При цьому здатність розуміти характер і значення вчинених дій означає досяг­нення потерпілою (потерпілим) такого рівня психічного розвитку, який дає змогу правильно розкрити справжні заміри злочинця, оці­нити небезпечність ситуації, зрозуміти моральний бік того, що від­бувається, і його наслідки; що стосується оцінки здатності потерпі­лої (потерпілого) чинити опір злочинцю, то дослідники виділяють дві групи¹:

а) перша група потерпілих характеризується такими рисами, як побоювання, лякливість, підлеглість, навіюваність, довірливість, не- самостійність. Стан страху і розгубленості приводить їх до пасивно- го підкорення волі ґвалтівника;

б) друга група потерпілих найчастіше володіє рисами істерично- го типу характеру (див. додаток 1). Для них характерні збудливість, уразливість, слабий вольовий контроль поведінки, що не дозволяє їм своєчасно усвідомити небезпеку ситуації і вжити заходів безпеки.

Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочин­ної групи спрямована на виявлення структури злочинного угрупован­ня, визначення ролі кожного її учасника й особливостей зв'язку між ними. Експерт-психолог може дати висновок про те, яким є вплив групи на окремого учасника, встановити неформальних лідерів зло­чинного угруповання, розкрити найтиповіші форми взаємозв'язку між членами групи при підготовці злочину, в ході його скоєння і в процесі розкриття.

При розкритті злочину, який було скоєно трьома особами, експерт-психолог установив неформального лідера. Ним виявився якийсь С., ко­трий не тільки фізично сильніший за двох інших злочинців, а й володіє більш високим інтелектуальним рівнем розвитку, має організаторські здібності, добру уяву і міцну пам 'ять. Саме він розробляв плани погра­бування торгових точок і розподіляв ролі між учасниками злочинного угруповання. Дані судово-психологічної експертизи були враховані су­дом при винесенні обвинувального вироку.

Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповно­літнього правопорушника розуміти значення вчинюваних дій про­водиться з метою встановлення рівня інтелектуального розвитку і рівня розвитку емоційно-вольової сфери, а також із метою вияв­лення окремих індивідуально-психологічних особливостей особис­тості (наприклад, схильності до фантазування, ступінь підвладно­сті навіюванню та ін.).

Кудрявцев И. А. Судебно-психологическая экспертиза. — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 187.

На завершення розглянемо мету і завдання комплексної психолого-психіатричної експертизи. Її основне завдання — визначення психічних аномалій (що не виключають осудність), які суттєво впливають на пі­знавальну діяльність осіб, яких обстежують і які можуть бути виявлені тільки на підставі загальних знань психології і психіатрії. На вирішен­ня комплексної психолого-психіатричної експертизи можуть бути по­ставлені такі завдання¹:

1. визначити тип і вид психічної аномалії досліджуваної особи;

2. визначити, чи є в неї такі особливості розумової діяльності, які можуть перешкоджати усвідомленню нею значення протиправ­них дій і керувати своєю поведінкою і діями в ситуації скоєння злочину;

3. оцінити ступінь впливу особливостей характеру особи, яку об­стежують, її акцентуації на реалізацію протиправної поведінки;

4) діагностувати стан афекту у психопатичних особистостей. Підставами для призначення комплексної психолого-психіатричної

експертизи є такі особливості поведінки обвинуваченого в момент ско­єння злочину, як:

• підривний характер вчинків і вияв інших ознак психічної ано­малії;

• вияв особливої жорстокості;

• алкоголізм і т. д.

Результати судово-психологічної експертизи будь-якого виду оформляються у вигляді письмового висновку. Слідчий, суд або ін­ший уповноважений на те орган визначає обґрунтованість висновку і його значення в системі доказів.

Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — С. 545.

Розділ 8

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОПИТУ

Теоретичні дослідження і практика діяльності слідчого показують, що допит займає більше чверті його робочого часу. Разом з тим, до­пит є і найбільш психологізованою дією, бо пов'язаний з особистіс-ними особливостями допитуваного і юридичної особи, а також із психологічною взаємодією між ними.

У ході допиту слідчий повинен отримати відомості про фактичну сторону події, яка розслідується, і дати їм правову оцінку. Головне психологічне завдання допиту — діагностика істинності показань до­питуваного. При цьому важливою умовою є використання в ході до­питу системи прийомів правомірного психічного впливу з метою отримання правових показань, способів викриття неправдивих пока­зань.

У теоретичному осмисленні і розробці тактичних засобів отри­мання максимально правдивих свідчень щодо справи, що розсліду­ється, суттєвим є вклад українських спеціалістів¹.