§ 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі

Важливою і невід'ємною формою використання спеціальних пси­хологічних знань має бути залучення психологів для надання консультацій з питань, які є їхньою компетенцією. У законі ця форма використання спеціальних знань не обумовлена, але аналіз практики дізнання і слідства свідчить про можливість її застосування.

Консультант — це обізнана особа, яка не має чітко визначеного процесуального статусу (як експерт або спеціаліст), але застосовує спеціальні знання для роз'яснення процесуальним особам, в тому числі адвокату, значущих для справи фактів і обставин з позицій на­укової чи практичної діяльності, в якій він є професіоналом. Психо­логічна консультація може проводитися на всіх етапах процесу роз­криття і розслідування злочинів; вона стосується змісту заяви і по­відомлення, особи заявника, мотивів поведінки, психологічних особливостей скоєння злочину і особистості злочинця. Можливе її ви­користання при підготовці до проведення огляду місця події. Вона є важливим джерелом інформації для слідчого, органу дізнання, адво­ката щодо аналізу поведінки особистості як злочинця, так і потерпі­лого, іншої процесуальної особи і служить виробленню її внутрі­шньої позиції (переконання).

Поряд з іншими у кримінальному процесі можуть застосовува­тись у формі консультації і психологічні знання. На нашу думку, виходячи з абстрактно-функціональної єдності спеціальних знань, зміст психологічних знань, які застосовуються експертом, спеціа­лістом або консультантом, не залежить від форми. Він повинен бу­ти психологічним за суттю, базуватись на новітніх досягненнях психологічної теорії і практики. Це знання не тільки загальної психології, а й різних її галузей (педагогічної, медичної, юридич­ної тощо).

Закон виходить із того, що спеціальні знання використовуються у кримінальному процесі і оцінюються нарівні з іншими матеріалами. Саме тому психологічна консультація є допустимою і можливою в ді­яльності правоохоронних органів і захисту. Наявний досвід психоло­гічної консультації слідчих, адвокатів, суддів свідчить про потребу в ній і високу її ефективність.

Психологічна консультація може мати процесуальний і непроце-суальний характер. Непроцесуальна — надається учасникам проце­суальної діяльності (слідчим, адвокатам, позивачам та ін.) і зводить­ся до роз'яснення положень психологічної науки і практики; вона мо­же випереджати призначення психологічної експертизи і полягати у наданні допомоги зацікавленій особі у формулюванні запитань для психолога-експерта, визначенні предмета експертного дослідження тощо.

Процесуальна психологічна консультація можлива, на нашу дум­ку, на всіх стадіях процесу (попереднього розслідування, судового роз­гляду кримінальної справи, поновлення кримінальної справи, понов­лення кримінальної справи у зв'язку із заново відкритими обставина­ми). У цьому разі вона повинна мати офіційний характер, надаватися в письмовій формі на письмову вимогу органу дізнання, слідчого, ад­воката, суду. Для процесуальної консультації надається необхідна ін­формація — матеріали кримінальної справи, наглядового або адвокат­ського провадження, документи, висновки експертиз.

Консультація психолога може знадобитися при підготовці до уча­сті в окремих слідчих діях: допиту, ставки віч-на-віч, пред'явлення для упізнання, відтворення обставин і події злочину, судово-психіатричної експертизи та ін. Названі слідчі дії пов'язані із взаємо­дією слідчого, особи, яка проводить дізнання, адвоката з іншими людьми (обвинуваченими, свідками та ін.) або з продуктами їхньої діяльності. У першому випадку психологічний чинник присутній в чистому вигляді як психологічні особливості конкретної людини, які потрібно стимулювати з метою отримання інформації про злочин та особу (осіб), що його скоїла; у другому — він трансформований у продукти діяльності, предмет злочинного посягання, засоби та зна­ряддя його здійснення.

Особа, яка розуміється на психології, може надати консультацію з таких питань:

1) основних напрямів і нових досягнень у галузі загальної, віко­вої, юридичної, соціальної психології;

2. міжіндивідуальних психологічних відмінностей, типології осіб, специфічних проявів поведінки та діяльності окремих психоло­гічних типів;

3. вікових особливостей психічного розвитку особи, зміни дина­міки і темпу пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різ­них етапах становлення і розвитку особи;

4. психологічного змісту виконуваних людиною трудових опера­цій, можливих помилок на психологічному ґрунті, типології та­ких помилок, взаємовпливу особистісних (суб'єктивних) і ерго­номічних (об'єктивних) чинників праці;

5. впливу на поведінку перенесених психічних і соматичних захво­рювань, затримок розвитку, особливостей соціальної адаптова­ності;

6. типових психологічних рис дорослих і неповнолітніх злочинців, прийнятих залежно від особистісних, соціальних, криміноген­них особливостей особи, варіантів делінквентної поведінки, мо­жливих варіантів дій залежно від ситуації та її учасників;

7. окремих психологічних феноменів, станів, процесів, їхньої на­явності чи відсутності в ситуації скоєння злочину;

8. рекомендацій щодо засобів психологічного впливу на особу з метою встановлення психологічного контакту.

Процесуальна регламентація використання психологічних знань у формі консультації, як уже зазначалося, потребує письмового звертан­ня слідчого або адвоката-захисника за місцем роботи психолога або особисто до нього з проханням дати роз'яснення з питань, указаних у такому листі. У необхідних випадках психолог ознайомлюється з ма­теріалами справи (чи частиною їх). Участь консультанта є альтерна­тивною, тобто залежить від волі органу слідства і не ставиться йому в обов'язок. Письмова консультація прирівнюється до документів, хоча і не має доказової сили. У законі слід передбачити також порядок оплати праці консультанта, як це має місце стосовно спеціалістів.

Може скластися враження, що реалізація зазначених пропозицій щодо консультацій психолога ускладнить попереднє слідство. Такі побоювання безпідставні. Реальність гарантій прав особи в криміна­льному судочинстві, розвиток змагальності, допуск адвоката до про­цесу із моменту затримання або пред'явлення обвинувачення, наступ­на реформа організаційної структури органів попереднього розсліду­вання, використання консультативної форми, залучення спеціальних знань істотно допоможе перебудові попереднього слідства, підви­щить його науковий рівень, дозволить діяти більш диференційовано та альтернативно при кваліфікації скоєного, визначенні процесуаль­ного статусу конкретної особи (перш за все, у справах про зазіхання на особу, життя, здоров'я, суспільний порядок), розв'язанні питання про надіслання матеріалів для застосування заходів адміністративно­го або громадського впливу.