§ 1. Психологіяогляду місця події

Огляд місця події — це процес збирання інформації про злочинну дію на місці вчинення за допомогою активного сприйняття, аналізу та синтезу наявних предметів, об'єктів і явищ. Метою огляду місця події є виявлення і безпосереднє використання матеріальних об'єктів, їхніх ознак і взаємозв'язків, які мають суттєве значення для розсліду­вання події.

Особливість огляду місця події як однієї із слідчих дій поля­гає в тому, що інформацію, яка отримана в ході огляду, неможли­во отримати шляхом проведення інших слідчих дій (наприклад, сліди злому квартири, сліди рук і ніг, розміщення предметів, зник­нення окремих речей, наявність чи відсутність деяких документів і т. п.).

Саме сприйняття обставин місця події дає можливість слідчому уявити картину події, на основі отриманої емпіричної бази висунути версії та організувати проведення інших слідчих дій.

З психологічної точки зору огляд місця події включає в себе емпі­ричне спостереження, активну розумову діяльність (провідними ро­зумовими операціями є порівняння, аналіз і синтез, конкретизація й абстрагування).

Огляду місця події притаманні:

• невизначеність слідчої інформації (на початку розслідування в юриста багато запитань, на які він не в змозі поки що відповіс­ти: що сталося, хто винен у злочині чи нещасному випадку, чо­му це сталося і т. ін.);

• публічність слідчих дій (огляд місця події повинен проводитися в присутності експертів, працівників органів дізнання, понятих та інших осіб);

• невідкладний характер (огляд місця події проводиться негайно, оскільки будь-яка відстрочка може призвести до зміни обста­новки, втрати слідів і доказів, утрату важливої інформації від очевидців і свідків);

• узгодженість дій оперативної групи (чітке розмежування функ­цій між учасниками оперативної групи, керівником якої найча­стіше є слідчий);

• розподілення і переключення уваги слідчого (необхідність сприйняти обстановку місця події в цілому і водночас, виділи­ти найбільш значущі групи об'єктів);

• перевантаження оперативної пам'яті слідчого і висока психоло­гічна напруженість;

• поєднання в діяльності слідчого пізнавального елементу (сприйняття обстановки, фактів, явищ; виявлення між ними причинного зв'язку; висунення версій), пошукового елементу (виявлення змін в обстановці, викликаних діями злочинця, ви­лучення слідів та інших речових доказів), організаційних еле­ментів (дії з приводу керування оперативною групою) і посвід-чувальних елементів (закріплення, посвідчення і фіксація вияв­лених під час огляду слідів, встановлених фактів, речових доказів шляхом складання протоколу, схем, креслень, прове­дення фото- і кінознімання та аудіо- і відеозапису).

Названі характерні риси огляду місця події свідчать про те, що дана слідча дія є активним пізнавально-інтелектуальним процесом, у ході якого виявляються і вилучаються окремі стани, властивості й ознаки матеріальних об'єктів та їхні взаємозв'язки для того, щоб установити механізм минулої події, отримати ін­формацію про особистість злочинця, про мотиви і мету вчинено­го діяння.

Слідчий повинен прагнути того, щоб огляд місця події був точ­ним, повним, об'єктивним і цілеспрямованим. Подія злочину складає певну систему слідів, які існують у просторі та часі. Успіх огляду міс­ця події багато в чому залежить від професійного і життєвого досві­ду слідчого, його знань у галузі криміналістики і такої важливої ри­си, як криміналістична спостережливість. Криміналістична спосте­режливість юриста проявляється в умінні помічати характерні, але малопомітні і, на перший погляд, незначні особливості обстановки, людей, предметів і змін, що з ними відбулися, які мають або можуть мати значення для вирішення завдань слідства. Структуру спостереж­ливості складають:

а) почуттєві основи — робота органів відчуття людини (зору, слу- ху, дотику, нюху та ін.);

б) особисті основи — мислення і знання про об'єкт спостереження (є таке прислів'я: "Людина дивиться очима, а бачить розу- мом"); мотивація. Бажання і потяг пильно спостерігати і вияв- ляти все те, що має значення; вольові якості, пам'ять, психічна врівноваженість тощо.

Для досвідченого слідчого з розвинутою криміналістичною спо­стережливістю всі деталі про щось "говорять": пилинка на підвікон­ні, недопалки, сліди губної помади, відломлені кусочки предметів, залишки їжі тощо. Доречно згадати такі слова: "Спостережли­вість... — риса, без якої криміналіста взагалі немає. Якщо криміна­ліст дивиться, але не бачить, бачить, але не спостерігає, спостерігає, але не аналізує, доки за його милістю хоч трохи досвідченіший зло­чинець буде веселитися на волі, а ні в чому не винні люди опинять­ся за гратами або під підозрою, йому краще якомога скоріше міня­ти професію"¹.

У ході огляду місця події слідчий критично розглядає різноманіт­ні предмети й об'єкти, а також їхні властивості та ознаки з різного погляду, постійно запитуючи самого себе: "Що це означає? Чому це сталося? Чим це могло бути викликано?" і т. д.

У квартирі Б., який разом із сім'єю поїхав відпочивати до Криму, бу­ло здійснено крадіжку. При огляді місця події слідчий звернув увагу на шпінгалети вікон і помітив на одному вікні сліди спеціального пристрою, за допомогою якого шпінгалети були відкриті. Потім слідчий оглянув шафи, ящики, трюмо і всюди виявив характерні сліди від ножа. Не прой­шла повз його увагу і така деталь, як запах одеколону на підлозі (слід­чий відразу припустив, що злочинець це зробив для того, щоб пошукова собака не могла взяти слід). Слідчий вилучив два флакони, на яких пізні­ше були виявлені відбитки пальців рук злочинця. Зібрані матеріали були в подальшому використані для розкриття злочину.

Об'єкти і предмети, які спостерігає в процесі огляду місця події слідчий, як правило, численні, складні і багатозначні. Здійснюючи огляд місця події, юридичний працівник одночасно вирішує ряд пи­тань:

1. виявити, зафіксувати, вилучити і дати оцінку слідам злочину та іншим речовим доказам;

2. вивчити обстановку події в цілому для з'ясування характеру й обставин події, що розслідується;

3. отримати початкову інформацію для висунення версій про ме­ханізм події, його можливих учасників і особи злочинця;

4. спостерігати за поведінкою потерпілого і свідків;

5. слідкувати за діями інших учасників оперативної групи;

6. контролювати свої дії, висловлювання;

7. виявляти емоційну стійкість тощо.

Тобто під час огляду місця події потрібно нічого не випустити з поля зору, слуху, нюху, дотику, постійно розподіляти і переключати увагу та робити все це безпомилково. Окремі правила спостережен­ня, які забезпечують його інтенсивність, осмисленість і врівноваже­ність, наведені в додатку 2.

При огляді місця події слідчий не повинен обмежувати себе пошу­ком слідів, які відповідають його версії, необхідно шукати і вивчати кожен факт, піддаючи сумніву ознаки спостереження.

Огляд місця події дає можливість отримати певні відомості, в то­му числі і про особливості злочинця. Наприклад, про статеву належ­ність злочинця свідчить характер злочину (грабежі, зґвалтування, розбої, терористичні акти частіше вчиняються особами чоловічої ста­ті, а шахрайство, вбивство новонародженої дитини — жінками); за­лишені на місці події речі (запальнички, портсигар, люлька швидше за все належать чоловікам, шпильки, приколки, посуд, одяг, губна помада — жінкам); викрадені речі та інша, отримана в процесі огля­ду місця події інформація дасть змогу зробити, нехай припущений, висновок про вік злочинця (дорослі при крадіжках найчастіше кра­дуть дорогі речі, а підлітки — спортивні товари, годинники, солодо­щі і т. п.); про його професію (у способах скоєння злочину часто реа­лізуються професійні навики і вміння); про мотиви злочину (так, зникнення грошей говорить про корисливий мотив, наявність трупа без виявлення ознак пограбування дає змогу зробити припущення про вбивство з хуліганських мотивів або в бійці); особливості його характеру (жорстокість, злість, мстивість обережність, боягузливість і т. п.) та емоційного стану, в якому він перебував у момент скоєння злочину (наприклад, якщо злочинець потурбувався про знищення слідів, не порушив порядку в кімнаті, загасив світло, зачинив за со­бою двері і т. п., то можна припустити, що він людина обачна, хо­лоднокровна).

Незважаючи на те, що чуттєва сторона вивчення місця події є до­мінуючою, головну роль в огляді відіграють раціональні, логічні ме­ханізми пізнавальної діяльності слідчого. Це вимагає від нього як аб­страктного, так і конкретного мислення, відтворюваного уявлення, сильних інтелектуальних навиків, відтворення картини події, яка вже відбулася.

Досить часто слідчий стикається на місці пригоди з маскуванням злочину, що скоюється злочинцем, а в окремих випадках і потерпі­лим. Психологічною основою дій з приводу маскування злочину є вчинення їх в умовах дефіциту часу, тому самі дії відрізняються не­повнотою, недбалістю і т. д.

Існують різноманітні способи маскування злочину:

• маскування. У цьому випадку злочинець прагне змінити свою зовнішність (використання масок, елементів гриму, штучне створення особливих прикмет у зовнішньому вигляді) і прихо­вати сліди злочину (наприклад, знарядь злочину, зміни поло­ження тіла жертви та ін.);

• фальсифікація передбачає створення удаваних слідів для того, щоб спрямувати слідство на хибний шлях. З цією метою зло­чинці навмисно залишають "сліди" рук і ніг, предмети, які на­лежать іншим людям, сліди крові, елементи одягу тощо, нама­гаючись надати "слідам" помітність і чітку виразність (саме останні і сприяють викриттю фальсифікації);

• інсценування. За своєю суттю інсценування являє собою комбі­націю маскування і фальсифікації для штучного створення пев­ної ситуації, з метою маскування істинної події. Так, вбивству може бути надано вигляд самогубства, підпалу — випадкове са­мозапалення, грабежу — крадіжка із зломом і т. п. При інсце­нуванні думки злочинця і його дії спрямовані на те, щоб поси­лити відмінності між тим, що сталося насправді, і тим, що він намагався залишити після себе. Звичайно, інсценування — це своєрідний психологічний вплив злочинця на діяльність слідчо­го, намагання спрямувати його на хибний шлях;

• утаювання і знищення доказової інформації. Маскування, фальсифікація та інсценування здебільшого можуть

бути розпізнані. Яким чином?

Перш за все слідчому необхідно постійно ставити перед собою за­питання "чому?" і "що це означає?", обмірковуючи, припускаючи, піддаючи критиці та перевірці всі свої думки і висновки¹.

Версія про інсценування може бути висунута слідчим на підставі характерних особливостей психології поведінки злочинця при маску­ванні злочину, одна з яких полягає в тому, що він проявляє надзви­чайну мобілізацію сил для створення хибних слідів (старанно розки­дані речі, багато поламаних і розбитих без всякої потреби предметів та ін.). Досвідчений слідчий відразу помітить відсутність тих слідів, які обов'язково випливають із логіки імітованої події. Справедливо звучать слова Шерлока Холмса про те, що "нічого так не оманливе, як надто очевидні факти". Саме подібні, надто очевидні факти і ста­раються підкинути слідчому деякі злочинці, щоб спрямувати його на хибний шлях. Приклад, наведений з праці І. Вансберга, заслуговує на увагу.

Одному рецидивісту, який уявив себе великим спритником, прийшла в голову ідея перехитрити "наївного " юриста, який розглядатиме ско­єне ним злочинне діяння. Щоб відвести сліди від себе, він ініціював ма­льовничу картину пиятики, яка нібито передувала злочину. Тоді слід­чий повірить, що його скоїв хтось із горілчаних братів... Інсценування виглядало так: у кімнаті, де було скоєно злочин, "спритник" поставив на стіл недопиті півлітровку та чвертку, два великих стакани, дюжи­ну слив, розрізані навпіл помідори, шматки хліба і рибу, столовий ніж.

Усе це виглядало цілком правдоподібно і простака повинно було б зби­ти з пантелику.

Але — простака! Слідчий Ковтун П. І., що оглядав кімнату, до їх­нього числа не належав. Йому було властиве гостре критичне відчут­тя, вміння зіставляти й аналізувати. В обох пляшках, розмірковував слідчий, залишилось зовсім мало горілки — десь не більше ста грамів. Важко повірити, щоб люди стільки пили і не закушували, якщо закуска була під рукою. А те, що ніхто й ложки не умочив, було очевидним. У кімнаті немає жодної сливової кісточки, жодного кусочку недоїденої риби, жодної хлібної крихточки. Можна було б подумати, що їх встигли прибрати, але порох і загальна засміченість заперечували це. Тут уже давно ніхто не прибирав.

Так, ще нікого не підозрюючи, ще не маючи ніякої версії злочину, слідчий вже зрозумів, що його хотіли збити з пантелику надто оче­видними фактами. Не збили! Навпаки, це інсценування навіть допомог­ло — тільки не злочинцю, а його викривачеві: плануючи хід слідства, слідчий у своїх роздумах врахував і цю спробу обману¹.

Слідчий, у ході огляду місця злочину, відтворюючи події, повинен допускати найрізноманітніші варіанти поведінки злочинця, здійсню­вати ретельну їхню перевірку, не обмежувати пошук судженнями ти­пу : "цього не могло бути тому, що це дуже нерозумно" або "цього не могло бути тому, що для злочинця це дуже розумно". Кожна по­дія індивідуальна, а в поведінці злочинця можуть бути такі дії, які вступають у суперечність з логікою "нормальної, звичайної, позитив­ної" поведінки.

Як правило, огляд місця події є слідчою дією з цілком конкретно­го виду злочину. Аналітична діяльність слідчого залежатиме від ви­ду злочину. Вона повинна бути спрямована на виявлення тих слідів злочину, які властиві грабежу, розбою, крадіжці, зґвалтуванню, вбив­ству. У додатку розкриваються особливості огляду місця події зале­жно від виду злочину.

Для вдалого огляду місця злочину В. Васильєв рекомендує вирі­шувати такі три завдання:

1) зібрати всю інформацію, яка може мати відношення до події, що розглядається (не обмежуючись збором відомостей для од­нієї версії);

2. проаналізувати зібрану інформацію і на її основі спробувати створити версію, яка б пояснила попередню подію;

3. зіставити кожну висунуту версію із загальною обстановкою мі­сця події і об'єктивно відзначити всі суперечності. Якщо при пе­ревірці кожної версії виявлені суперечності, необхідно знову по­вернутися до розв'язання першого, а потім другого завдання¹.

Таким чином, психологія місця пригоди — це, по-перше, профе­сійне спостереження як навмисне, вибіркове і цілеспрямоване вияв­лення і збирання інформації за допомогою органів відчуття; по-дру­ге, розумова діяльність слідчого, яка полягає в аналізі емпіричних даних як юридично значущих фактів в їх синтезі; по-третє, реконст­рукція досліджуваної події за її окремими проявами.

Основний зміст пізнавальної діяльності слідчого при огляді місця події пов'язаний з розкриттям причинно-наслідкової обумовленості фактів. Успіх огляду місця події значною мірою залежить від таких психологічних якостей слідчого, як його спостережливість, знання ін­дивідуально-психологічних особливостей осіб, які належать до кри­мінального світу, професійний та життєвий досвід, рівень розвитку мислення й уяви, а також інтуїції. Про роль інтуїції в слідчій практи­ці спеціалісти говорять так: "Слідча практика — це заснована на досвіді і знаннях інтелектуальна здатність швидко, безпомилково знаходити вирішення творчого завдання при обмеженому вихідному матеріалі. Вона відіграє позитивну роль щодо істини, збору доказів, найбільш ефективних прийомів слідства"².