Економічні перетворення

Арабські країни значно різняться між собою за територією, кількістю населення, економічним потенціалом, політичним ус­троєм. Та незалежно від цього в них проявляються спільйі-тен­денції розвитку і розв'язуються подібні економічні завдання. В арабському регіоні в цілому несприятливі умови для сільсько­господарського виробництва, гостро не вистачає оброблюваних площ і води. В деяких країнах можливе лише оазисне землероб­ство. В ОАЕ оброблялося 12% території, в Катарі - 10%, в Бах­рейні - 4,2%, в Омані - 0,1%. Земля, як правило, належала по­міщикам, родовій знаті, в ряді країн - колонізаторам, європейсь­ким переселенцям. Панували відсталі докапіталістичні Вироб­ничі відносини. Існувала соціальна напруженість. Одним із наслідків цієї ситуації стала продовольча проблема.

В арабських країнах були проведені аграрні реформи. Обме­жувалась або повністю ліквідувалась феодальна земельна власність і іноземне землеволодіння. Почали створюватись кооперативи і державні господарства. Зберігалась дрібна селянська власність. ^; Селяни на пільгових умовах отримували землю. В результаті аграр­них реформ створювався капіталістичний сектор у сільському господарстві, започатковувались ринкові перетворення, підвищу­валась товарність, покращувались умови життя сільського насе­лення. Для модернізації сільського господарства були потрібні значні капіталовкладення. Тому найбільших успіхів у цій сфері досягай нафтовидобувні монархії Аравійського півострова, а най­менших - Мавританія, Судан, Ємен. На закупку продовольства в 1995-2000 рр. арабські країни планували виділити 35,5 млрд. дол.

Ще одним важливим напрямком економічних перетворень було реформування промисловості. Рівень промислового розвитку на момент здобуття незалежності був різним. В Єгипті, Тунісі, Іраку, Сирії існували підприємства легкої і харчової галузей, в Марокко, Алжирі, Іраку — об'єкти нафтовидобування і гірничо­рудної промисловості, що належали, як правило, іноземним влас­никам. У Мавританії, Лівії, Судані, країнах Аравійського півост­рова промислових підприємств практично не було. Провідну роль у здійсненні індустріалізації відіграла держава. Проводилась націоналізація іноземних і великих місцевих промислових, фінансових, торгових компаній. Стимулювалось дрібне і середнє

198

приватне підприємництво. Створювались нові галузі промисло­вості, особливо важкої. Окремо варто виділити заходи з освоєн­ня нафтових багатств регіону. Багаті на нафту країни змогли інтегруватись у світове господарство. Видобуток 1 т Саудівської нафти обходився в 2 дол. (в СІЛА - 28 дол., в Північному морі -55 дол.). На початку 70-х років західноєвропейські країни і Японія задовольняли свої потреби за рахунок арабської нафти в середньому на 60%, СІЛА - на 25%. Здобутий таким чином арабський капітал породив феномен нафтодоларів, включився у світову фінансову систему.

У результаті перетворень 60-70-х років в Алжирі, Лівії, Сирії провідним став державно-капіталістичний уклад. В Єгипті, Йор­данії, Марокко, Судані, Тунісі, Лівані взаємодіяли і доповнювали один одного капіталістичний і дрібнотоварний сектор. В Са­удівській Аравії, Ємені, Мавританії, Омані капіталістичні відно­сини активно впроваджувалися» у господарське життя, але співіснували з феодальними і, патріархальними. На поч. 80-х років позитивна роль всеосяжвррр, контролю над економікою була вичерпана. У 80-90-х роках були проведені ринкові пере­творення і почалось обмеження ролі держави. Основними на­прямками реформ стали: скорочення або повне зняття держав­них дотацій і субсидій для багатьох галузей, лібералізація цін, ліквідація обмежень на валютні операції, вільний обмінний курс національних валют, приватизація державної власності, відкриття приватних банків, залучення іноземних; інвестицій.

У ході реформ у суспільствівідбулися політичні зміни. Руй­нувались докапіталістичні відносини. Зменшувалась кількість кочових племен бедуїнів, зростали, середні міські верстви: служ­бовці, офіцерство, студентствої.інтелігенція. Зберігаються суспільні групи і прошарки перехідного періоду. Становище людини в суспільстві, можливості кар'єри все ще залежать від належності до того чи іншого роду, •племені, близькості до оточення лідерів чи королівських сімей. Велика; увага в арабських державах при­діляється підготовні кадрів» освіті, охороні здоров'я.