Зовнішня політика

\ Основою зовнішньої політики Японії залишається орієнта­цій на всебічне співробітництво із США. Зараз на японській те­риторії знаходиться 105 американських військових об'єктів, де розміщено 47 тис. військовослужбовців. Висунута ідея «тихо­океанського співробітництва», в якому повинні взяти участь дер­жави азіатсвко-тихоокеанського регіону. Двосторонні відноси­ни ускладнюються економічними суперечностями, експансією японських їоварів на американський ринок. Японська гро­мадськість постійно проводить акції з вимогами анулювати до­говір 1960 р. і вивести американські війська за межі країни.

Велике значення мала нормалізація стосунків Японії з КНР, які багато років залишалися неврегульованими через тісні кон­такти з Тайванем. У 1972 р. були встановлені дипломатичні відно­сини між обома країнами, в 1978 р. вони підписали договір про мир і дружбу. В 1983 р. Японія і КНР опублікували спільне ко­мюніке, в якому сказаво, що надалі вони будуть керуватись чо­тирма принципами двосторонніх відносин: мир і дружба, рівність і взаємна вигода, взаємна довіра, довгострокова стабільність.

Програмні установки стосунків Японії з державами Азії викладені в доктрині Т. Фукуда (1977), яка декларує прагнення не перетворюватися у військову державу, зміцнювати довіру між країнами регіону, сприяти миру і безпеці в Азії. Практична діяльність японської дипломати була спрямована на розширен­ня різнобічних зв'язків із Сінгапуром, Малайзією, Таїландом, Гонконгом, Індонезією, іншими країнами АСЕАН з метою захис­ту економічних інтересів.

16. Китайська народна республіка Становище Китаю після Другої світової війни

Після закінчення Другої світової війни в Китаї розгорнулася гостра політична боротьба з питання щодо перспектив розвитку, яка періодично переростала у відкриті збройні сутички. Народні маси вимагали від Гоміндану і КПК встановлення внутрішнього миру і демократизації країни. Склалося ^ва державних об'єднан­ня: територія, що контролювалася Гомінданом, і визволені райони КПК. В Китаї перебували іноземні війська. Радянська армія в Маньчжурії розгромила і примусила капітулювати японську Кван-тунську армію. Війська США висадилися вздовж китайського узбережжя, де вони роззброювали японські частини.

До того часу, поки великі держави СРСР і США поводили себе як союзники по антигітлерівській коаліції, ворогуючі сторони

81

в Китаї були схильні до компромісу. З серпня 1945 по березень 1947 рр. тривали переговори між Гомінданом і КПК, роль посе­редника виконувала американська дипломатія (спочатку посіЬл

СІЛА в Китаї Харлі, потім Маршалл). ^;

У грудні 1945 р. Московська нарада міністрів Закордонних

справ СРСР, СЩА і Великобританії прийняла рішення про не­обхідність мирного об'єднання Китаю і запобігання грома­дянській війні. Три держави зобов'язувалися не втручатися у внутрішні справи Китаю. Була досягнута угода про виведення

звідти радянських і американських військ.

10 січня :1946 р. в Чунціні відкрилась політична консуль­тативна конференція представників Гоміндану, КПК, інших по­літичних партій і організацій. Вона вирішила створити коалі­ційний уряд Китаю і зберегти самоуправління провінцій. Намічалось проводити економічну політику відповідно до прин­ципу Сунь Ятсеиа про народне благоденство: земля - селянам, робота - робітникам, свобода ділової активності - підприєм­цям, більш високий життєвий рівень - усьому народу. Поча­лась підготовка до скликання Національних зборів, у яких комуністам виділялось 25% місць. Рішення конференції відоб­ражали реальне співвідношення сил і буяй компромісними. Вони створювали основу для мирного об'єднання і реформу­вання Китаю. Гоміндан добровільно відмовлявся від монополії на владу на користь КПК.