, Таджикистан

Державний суверенітет Таджицької РСР проголошений її Верховною Радою 24 серпня 1991р. 9 вересня 1991 р. був прий­нятий закон про створення незалежної держави Таджикистану. В республіці розгорнуласяборотьбаза владу на клановій і регі­ональній основі. Георріафічно Таджикистан поділяється на північну і південну зону, які в давнину і в середні віки входили До держав з різним рівнем розвитку і різними господарськими системами. Відмінності в заняттях, способі життя, самоідентифікації, тради­ціях, психологи населення збереглися до наших днів. У радянські часи республікою управляли представники"Півночі (Ходжент), при цьому інтереси Півдня часто "не враховувалися. Існувало п'ять великих кланів (ходжентськйй, каратегинський, кулябський, гіссарський, памірський). Склалася навіть певна кланова спегі.іал-ізаціяї ходженці були чиновниками, кулябці йшли служити в армію і міліцію, каратехинїц займались підприємництвом. Памірці

170

умовно вважали себе таджиками, бо вони розмовляли іншою мо­вою зі східно-іранської групи, належали до шиїтської секти ісмаїлітів і мали відмінний від таджиків побут. Адміністративне вони були виділенірВ Гірськр-Бадахщанську автономну область. В 1990-1991'ррі. цочали формуватися опозиційні сили різних на­прямків. Інтолшенція створила рухи «Растохез» ^(«Відродження»), «Лалі Бадахшан» («Скарб Бадахшана»), а також разом з части­ною радянської номенклатури Демократичну партію Таджикис­тану. Ісламське духівництво організувало Ісламську партію, відрод­ження Таджикистану. Після проголошення незалежності бороть­ба за владу перейшла у відкриту форму.

Президент Таджикистану К< Макхамов, який підтримав учас­ників серпневого і^тчу в Моркві <1991), був змушений піти у відсжавку. іНа багатіопартщних. виборах 24 листопада 1991 р. переміг кандидаті^йократії Р, Набіев, який виявився слабким і нерішучим політиком. Клани створили два блоки: ходжентсь-ко-кулябсько-гі<^р,ський (Народний фронт) і каратегіно-памір-ськиц. З травнЯїПО^грудень І!&92 р» точилися бої між урядовими силами ;і бриявдк^ами і опозиції., Опозиція захопила Душанбе і пр|имусилаР..^а^ва створити «уряд національного примирен­ня» , в якому,зайняла третину 'місць..Активну роль у конфрон­тації відігріала у^бепька.напірнальна меншина. В ході боїв вису­нувся один а, польових командирів Е.; Рахмонов, у минулому продавець сільмагу і директор радгоспу» Кулябське угрупован­ня визволило Дущанб^, , ; ;, < • >;,

В травні 9^3 р. в Москві був підписаний договір про дружбу, співробітниптво;;і,взаємодопомргу між Таджикистаном і Ро­сією. Визв.іізрйі^іас'Ьі необхідність російської, військової присут­ності в країні ^утаяді частин регулярної, армії і федеральної прикордонної ^лу^вби,, Створювались колективні миротворчі сили СНД, які н^С^, .складалися з російських військовослуж­бовців, а також,^роздід^,армій,,Узб,екистану, Киргизстану і Казахстану.. В ^а^ж^истди прибули миротворчі місії, 00Н і ОБрС. Для надазв^таЕмаїЦтарнрї ,доцрмоапи, біженцям, кількість яких перевищила і млн. чол. (20% населення), розгорнула діяльність місія Міжнародного Червоного Хреста. Опозиція була витіснена в Афганістан, туди ж'втекли тисячі біженців. Ісламіс­ти консолідували евей еиави» А^оїВОрили^Об'^двану таджицьку опозицію на чолі з\Саз|домкАбдуз^до, Нурі.-До цього угрупован­ня ввійшли Рух ісламсБЗдняої^жідродження'іТяджйкистану, Ісламська партія відроджевділ ^адзкикистаиу, ^Демократична партія Таджикистану, об^еднания-еявВаетіоа^еа» і;*<іЛалі Вадахшан». Їй надали військову і фшаяеіміу? дажсріору. Афганістан, Іран, Пакистан, Саудівська АравшІ иіжяйфсідніісламські фундамен-таяістські оргаиізації. Для; падаготовкяі бойовиків в Афганістані

171

використовувалось ЗО центрів, у містах Кундуз, Файзабад і Ту-лукан розмістилось командування опозиційних сил. Був ство­рений «уряд у вигнанні» на чолі з С.А. Нурі.

Влітку 1994 р. в Таджикистані був опублікований проект нової конституції/а наприкінці року відбувся референдум та вибори президента, яким став Е. Рахмонов, представник кулябсь-кого клану. Бойові дії тривали з перемінним успіхом. Затягу­вання міжтаджицького конфлікту і його інтернаціоналізація не принесли перемоги жодній зі сторін, і вони пішли на політичне врегулювання.

24 грудня 1996 р. в Москві Е. Рахмонов, С.А. Нурі і спеці­альний представник Генерального секретаря 00Н Г.Д. Меррем підписали політичну угоду. Об'єднана таджицька опозиція ви­знала існуючий політичний і державний лад Таджикистану і статус Е. Рахмонова як президента. Створювалась Комісія на­ціонального примирення. 27 червня 1997 р. сторони підписали спільний договір про встановлення миру і національної згоди в Таджикистані. Свої підписи на ньому поставили і глави країн-спостерігачів - Ірану, Казахстану, Киргизстану, Пакистану, Узбе­кистану, Туркменістану, Афганістану і Росії, представники 00Н, ОБСЄ, Організації Ісламська конференція. 14 липня 1997 р. пре­зидент Е. Рахмонов і лідер опозиції Саїд Абдулло Нурі опри­люднили акт про взаємне прощення. Всі військовополонені і ув'язнені звільнялись з-під варти.

Внаслідок громадянської війни господарство Таджикистану зруйноване. Збитки оцінюються в 7 млрд.дол. Основну допомо­гу у відновленні економіки взяла на себе Росія: відповідно до угоди про економічне співробітництво на 1996-2000 рр. вона сприяла у завершенні будівництва Рогунської ГЕС і забезпеченні 12 найбільших промислових підприємств обладнанням і спеці­алістами. Таджикистан має поставляти Росії бавовну - волокно, заготовки алюмінію, свинцево-срібний і сурм'яно-ртутний кон­центрат. МВФ взяв на себе фінансування трирічної програми уряду по відбудові і реформуванню господарства (1998-2001).