1. Предмет та система курсу “споу”

Предмет навчальної дисципліни адекватно визначається ор­ганічною їй юридичною проблематикою, навчальним матеріалом. Зміст предмета даної навчальної дисципліни частково відображе­но в попередніх параграфах. Він складається із знань про діяль­ність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правозахисту та правоохорони.

Зазначена дисципліна є різнобічною. Але основна увага, без­перечно, приділяється суду та органам, які посідають центральне місце у системі правозахисту та правоохорони, мають найбільшу вагу у механізмі держави. Значну увагу приділено також питан­ню статусу посадових осіб, їх відповідальності та соціального зат хисту.

Таким чином, предмет навчальної дисципліни "Суд, правоохо­ронні та правозахиспі органи України" було б правильним ви­значити як систему знань про підвалини, напрями і завдання державних органів та служб з діяльності у сфері правоохоро­ни та правозахисту, взаємодію між ними та з державними органами різних гілок влади.

Учбові плани навчальних закладів юридичної освіти включа­ють академічні курси, які допомагають студентам набути почат­кових знань про роботу судів, прокуратури, органів юстиції, адвокатури, нотаріату, про систему розкриття та розслідування злочинів, а також про заклади та організації, які виконують пра­воохоронні дії. Раніше, в 70-80-х роках, ця комплексна дисцип­ліна не викладалася. Правоохоронна діяльність вивчалася в ме­жах академічних курсів "Правосуддя", "Організація суду і право­суддя в СРСР" та в курсах інших дисциплін — цивільного та кримінального процесів, адміністративному праві.

Систему дисципліни утворюють органічно пов'язані між со­бою вчення (системні знання) про забезпечення законності вправозахисних органів, а та­кож проблеми щодо змісту повноважень та компетенції право­охоронних органів, їх підпорядкованості та державного керів­ництва. У межах курсу будуть розглянуті загальнотеоретичні питання про зміст та призначення судової, правозахисної та пра­воохоронної діяльності, а також конкретні питання про уповно­важені державні органи та організації, про їх структуру та підпо­рядкованість, взаємодію та статус службових осіб цих органів.

Особливо важливе місце при цьому посідає судова система, тому в межах курсу викладанню питань, що пов'язані із право­суддям, здійсненням судочинства в судах різних ланок, відведено значну частину навчального матеріалу.

Отже, предмет дисципліни є комплексним, оскільки комплекс­ною, багатовекторною та багаторівневою є правоохоронна діяльність державних і недержавних органів та організацій у сфері правоохорони.

Місце дисципліни "Суд, правоохоронні та правозахисні ор­гани" серед Інших юридичних дисциплін. Ця дисципліна є ввід­ним курсом, що дає можливість ознайомитися з правоохоронною діяльністю в Україні та пізнати її органічні зв'язки з іншими ака­демічними курсами. Вона межує з такими правовими дисциплі­нами, як конституційне право, теорія держави і права, криміно­логія, адміністративне право, кримінальне право, кримінально-процесуальне право, нагляд та деякими іншими.

Так, у курсі конституційного права висвітлюються питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавно­му механізмі, конституційні засади їх діяльності, характеризуєть­ся специфіка застосування норм Конституції як акта прямої дії. Важливе значення при цьому мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язки людини і громадянина (розділ II Конституції), основні конституційні засади діяльності прокуратури (розділ VII), правосуддя (розділ VIII).

Теорія держави і права є методологічною серед правових дис­циплін; для цієї теорії характерний найвищий рівень теоретич­них узагальнень, її поняття мають глобальний зміст і значення. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та право-захисні органи дуже актуальне вчення про функції держави і права, про норми права та їх реалізацію, правову та протиправну поведінку, а також вчення про правове регулювання та про юри­дичний процес. Сказане не означає, що інші розділи (вчення) теорії держави і права не мають значення для згаданої дисциплі ни. Важливо підкреслити ідеологічне значення теорії держави і права, п вплив на відродження української ідеї, ідейне збагачен­ня процесу становлення громадянського суспільства та форму­вання правової держави.

Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку та геогра­фію злочинності, її причини та умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовх правоохоронним органам для вивчен­ня антисоціальних явищ, до пошуку запобігання злочинності, при чому як на рівні суспільства, так І на рівні середніх та малих соціальних груп, а також на індивідуальному рівні. Зв'язок між кримінологією і навчальною дисципліною про суд, правоохорон­ні та правозахисні органи має методологічне значення, оскільки саме кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тен­денції, зародження або посилення конфліктних, небажаних від­носин. Кримінологія орієнтує правоохоронну діяльність та пра­воохоронні органи в напрямах посилення боротьби зі злочин­ністю, активізації правовиховної роботи серед осіб, які перебува­ють під впливом правоохоронної діяльності.

Адміністративне право пов'язано з виконавчою владою. Його норми створюють правову основу виконання правоохоронної функції у формі державного управління, оскільки будь-яка дер­жавна діяльність, у тому числі й аналізована, потребує впорядку­вання та організації. За допомогою адміністративно-правового регулювання встановлюються організаційні та правові засади функціонування правоохоронних органів, зокрема органів юсти­ції та внутрішніх справ, формується регламентація таких взаємо­відносин між громадянами, за якими кожній людині має бути га­рантовано захист її прав і свобод у разі їх порушення.

Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовід­носин у випадку суспільно небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, а також практику застосу­вання цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію. У результаті дії кримінально-правової норми правоохорон­ний орган або суд стає носієм відносин у правоохоронній сфері, в якій, з одного боку, постає держава в особі правоохоронного органу або суду, а з іншого — суб'єкт злочину, тобто особа яка його вчинила. Отже, для правоохоронної діяльності кримінальне право має виключно важливе значення. По-перше, як система правових охоронних норм, шо є предметом спрямування право­охоронної діяльності та, по-друге, як вчення про застосування кримінально-правових норм, які за змістом є в переважній біль­шості охоронними.

Дисципліна "Суд, правоохоронні та правозахисні органи України" тісно пов'язана з навчальною дисципліною "Криміналь­ний процес", яка вивчає процесуальні аспекти діяльності право­охоронних органів як провадження справ про злочини. У процесі провадження у кожній конкретній справі суб'єкт правоохоронної діяльності виступає як процесуальна особа (із відповідним скла­дом прав та обов'язків), інтереси якої відображені в кримінальній справі (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, слідчий, суд­дя, прокурор, захисник, свідок тощо) або вони (інтереси) можуть локалізуватися участю в конкретній дії у справі (експерт, пере­кладач, фахівець тощо). Кримінальний процес дає уявлення про послідовність проведення правоохоронним органом, його посадо­вою особою процесуальних дій у конкретній справі в напрямах обвинувачення або виправдання та вирішення інших питань по суті розслідуваної кримінальної справи.

У курсі дисципліни "Цивільно-процесуальпе право" викла­дається порядок судочинства в цивільних справах. Ця категорія справ характеризується майновими та деякими немайновими спорами, що відображає широкий спектр правовідносин між гро­мадянами. Отже, ця дисципліна описує розгляд процедур з охо­рони майнових та немайнових прав громадян та розгляд спорів в арбітражних судах. У закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України викладаються дис­ципліни, які відповідають спеціалізації співробітників цих ві­домств у напрямі адміністративної діяльності, оперативно-роз-шуковоі діяльності, пенітенціарної справи.