Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сергійчук І.М. Новітня історія країн Азії та Аф....doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
1.76 Mб
Скачать

УДК, 94(5+в)і«15/19» ББК 63.3(5Г

С32

Рекомендовано до друку Вченою радою Сумського дер­жавного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (протокол № 8 від 27 квітня 2001 р.)

Рецензенти:

А.О. Барвінський, канд. іст. наук, доцент СумДУ;

В.В. Турков, канд. іст. наук, доцент СДПУ ім. А.С. Макаренка;

В.Г. Троян, канд. іст. наук, допен^уА^Сї Т.І. Гончарук, канд. екон. наук, доцейтУАБС

Гриф вадаио МїдІсїерс'Міом освіти і науки України. Лист № 14/18.2-842 від 13.06.2001.

Сергійчук І.М. , " "

С32 Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.):

Посібник для студе^в вищих навчальних закладів. - Суми:

ВТД «Універсйт^йіЙі книга», 2002. - С. 288

І8ВІ^ 966-^80-03^1

.* V : »•*

В посібнику розглядаються основні проблеми соціально-еконо­мічного і політичного розвитку країн Азії та Африки в період новіт­ньої історії (1918 - кінець XX ст.). Висвітлена національно-визволь­на боротьба, становлення афро-азіатських незалежних держав, по­шуки ними. ефективних моделей розвитку, політика реформ на су­часному йтапі і завоювання свого місця у світовому співтоваристві.

Для істориків, економістів, правників.

ББК 63.3(5)

І8ВМ 966-680-031-4

© Сергійчук І.М., 2002 © ТОВ «ВТД «Університетська книга», 2002

ЗМІСТ

В С Т У П................................................................................................ 8

Розділ І. Країни Азії та Африки між двома світовими війнами ... 14

1. Країни Азії та Африки на початку новітньої історії............ 14

Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії ...... 14

Версальсько-Вашингтонська система. Переділ колоній

і сфер впливу ................................................................... 15

Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період ......................................................... 17

2. Японія ..........................................І..................................................................... 18

Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії....................'............................................ 18

Боротьба між демократією і авторитаризмом

у 20-х роках XX ст. ........................................................... 19

Військові путчі 30-х років XX, ст. Встановлення мілітаристського режиму ,...,,.,.^.....,................................... 20

Зовнішня політика ............................................................ 22

3. Китай................................................................................................................... 22

Основні риси суспільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус ..........у'......................................22

«Рух 4 травня» 1919 р. .............;;.......................................24

Створення КПК. І і II з'їзди КПК ........................................24

Створення єдиного антиімперіалістичного фронту

між Гомінданом і КПК ..................................................... 26

Національна революція 1925-1927 рр. ................................ 27

«Нанкінське десятиріччя». Внутрішня і зовнішня

політика Гоміндану............................................................28

Перша громадянська війна (1927-1937) .............................. ЗО

4. Монголія............................................... —..,.„.—............................................... 31

Соціально-економічне і політичне становище Монголії на початок новітніх часів. Національно-демократична революція 1921 р.............................................................. 31

«Некапіталістичний розвиток» Монголії............................. 33

5. Французький Індокитай .....................—„і.............................................. 36

6. Бірма...................................................................,.......—...................................... 38

7. Індонезія...............................................................——......................................... 39

Індія - британська колонія................................................ 40

Вчення М.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам ...................................................................42

Піднесення національно-визвольного руху в 1919-1922 рр, Перша кампанія громадянської непокори ........................... 43

Друга кампанія громадянської непокори та її наслідки ....... 43

.46

46

47 .48 49

9. Афганістан......................................................................................

Економічне і політичне становище Афганістану на початку новітньої історії ........................................

Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна.....................................................

Молодоафганський режим (1919-1929)....................

Афганістан у 30-х роках XX ст................................

...50

,. 50

,. 51 ,. 53 ,. 54

10. Іран.....................................................................................

Іран на початку новітніх часів .......................

Демократичний і національно-визвольний рух у 1920-1922 рр. ............................................

Боротьба за владу .........................................

Реформи Реза-шаха Пехлеві...........................

...55 . 55

. 56 . 58

...60 . 60 . 61

. 62 . 63 . 65 ,. 66 ,. 67

11. Туреччина ........................................................................

Крах Османської імперії................................

Національно-патріотичний рух. Перші заходи кемалістського уряду ...................................

Реформи 20-30-х років XX ст. .......................

12. Арабські країни........................................

Арабський світ у міжвоєнний період Єгипет ...........................................

Сирія і Ліван..................................

Ірак...............................................

Алжир...........................................

Створення Саудівської Аравії ..........

Палестина......................................

.69

.71

. 71

71

72

75

.76

76

78

79 81

.81 81 .82

83 85 .88 92

13. Країни Тропічної і Південної Африки ...

Розділ II. Країни Азії та Африки у другій половині XX ст..

14. Національно-визвольний рух і крах колоніалізму.......

Етапи деколонізації ...................................................

Вибір моделей розвитку .............................................

Міжнародні організації ..............................................

15. Японія ........................................................................

Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р. Соціально-економічний розвиток. «Японське економічне диво».....................

Суспільно-політичне життя.......................

Зовнішня політика ..................................

16. Китайська Народна Республіка .............................................

Становище Китаю після Другої світової війни..............

Друга громадянська війна (1946-1949). Створення КНР Перехід керівництва КНР до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - початку 60-х років XX ст....

«Культурна революція» (1966-1976)............................

«Політика реформ і зовнішньої відкритості.................

Зовнішня політика КНР .............................................

4

...94

.. 94 .. 95

,. 96

... 99 .. 99 .102

.104 .104 .105 .107

.110 .113

.115 .115 .116

.117 .117 .119 .121 .123 .125

..127 .127 .129

.131

17. Сянган (Гонконг). Аоминь. Тайвань..........................

Сянган (Гонконг) - спеціальний адміністративний район КНР ........................................................

Повернення Аоминя під суверенітет Китаю ..........

Економічний і політичний розвиток Тайваню в 50-90-х роках XX ст. .......................................

18. Монголія ....................................................................................

«Будівництво соціалізму » в Монголії ...................

Ліберальні реформи 90-х років XX ст....................

19. Корейська Народна-Демократична Республіка. Республіка Корея.......................................................................

Поділ Кореї на дві держави .................................

Корейська війна та її наслідки.............................

Розвиток КНДР «соціалістичним шляхом» ...........

«Економічне диво» в Республіці Корея. Перехід до демократії.

Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог

20. Сінгапур ................................

Суспільно-політичний лад. Економічний розвиток .....

21. В'єтнам, Лаос,,Камбоджа ........................................................

Війна Опору в Індокитаї (І946-1954). Женевські угоди В'єтнамо-американська війна ....................................

Створення СРВ. Ринкові реформи на сучасному етапі .. Лаос ........................................................................

Камбоджа ................................................................

22. М'янма.............................................................................................

Завоювання незалежності. Політична нестабільність . «Бірманський соціалізм»........................................

Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму ...............................................

23. Індонезія......................................................................................................... 134

Національно-визвольний рух. Проголошення республіки..... 134

Режим особистої влади президента Сукарно ......................135

Державний переворот 1965 р. Розвиток країни у другій половині 60-90-х років XX ст. ........................................... 136

Криза кінця 90-х років. Початок демократизації ................137

24. Республіка Індія...........................................................................

.138

138 ,140

Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія......................................................

«Курс Неру» (1950-1964) ..........................................

Сопіально-економічний і політичний розвиток Індії в другій половині 60-80-х років XX ст. Етнорелігійні конфлікти...............................................................

142 ,144

.147 ,147

Індія в 90-х роках XX ст...........................................

25. Пакистан .........................................

Виникнення і розбудова держави .

Військові режими, демократичні періоди, економічні реформи ... 149

Військовий переворот 1999 р. Режим генерала

П. Мушаррафа................................................................. 152

26. Афганістан............................................................................................ 153

Афганістан після Другої світової війни. Необхідність реформ ..............................••••.••••••••••••-••••••••••••••••••

,.153 ,.154 ..154 ..156 ..157

...161 ..161 ..164 ..167 ..170 ..172 ..175 ..177

Державний переворот 1973 р. Режим М. Дауда.........

Режим Народно-демократичної партії Афганістану... Режим моджахедів.................................................

Рух «Талібан». Режим талібів .................................

27. Держави Центральної Азії ...........................................

Передумови незалежного розвитку ......................

Казахстан .........................................................

Узбекистан........................................................

Таджикистан.....................................................

Туркменістан ....................................................

Киргизстан .......................................................

Зовнішня політика центральноазіатських держав ,

.179

28. Ірак...........................................................................—.........

Економічне й політичне становище Ірану після Другої світової війни .....................................

«Біла революція» - серія реформ зверху .........

Ісламська революція ......................................

Внутрішня і зовнішня політика Ісламської Республіки Іран.............................................

.179 .181 .182

.183

29. Туреччина....................................................................................................... 184

Туреччина після Другої світової війни .............................. 184

Політика урядів А. Мендереса .......................................... 185

Військові перевороти 60-80-х років XX ст. ......................... 186

Проведення ринкових реформ. Модернізація суспільства .... 188

... 190 ..190 ..191 ..194 ..196

ЗО. Ізраїль ...................................................

Виникнення і розбудова держави Держава і суспільство ................

Соціально-економічний розвиток. Зовнішня політика ....................

.197 .197 .198 .199

31. Арабські країни: основні тенденції розвитку. Суспільно-політичні орієнтири..........................

Економічні перетворення..................................

Міжарабські відносини ....................................

..201

.201 .203 .203 .205 .206

32. Близькосхідний конфлікт .......................................................

Виникнення близькосхідної кризи. Палестинська війна (1948-1949).....................................................

Англо^франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956). Створення Організації визволення Палестини .............

Арабо-ізраїльські війни 1967, 1973, 1982 рр. ...............

Палестинська проблема на сучасному етапі................

33. Єгипет....................................................................--........;.........-......;...-. 207

Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р. .. 207

Правління Г.А. Насера (1954-1970) ................................... 209

Правління А. Салата (1970-1981) ...................................... 212

Правліннях. Мубарака (з 1981 р.).................................... 214

34. Сирія..................................................................................................................2Дб

Завершення боротьби сирійського народу за незалежність ... 216

Політична нестабільність кінця 40-50-х років.

Об'єднання Сирії з Єгиптом .............................................. 217

Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня

і зовнішня політика ......................................................... 218

Кризові явища кінця 70-х - початку 80-х років XX ст. Політика реформ ............................................................. 221

.... 223 "^"^"^"^^" 223

35. Ірак..........................................................................................

Монархічний режим. Революція 1958 р. ...........

Прихід ПАСВ до влади. Соціально-економічні і політичні перетворення ...................................

Встановлення тоталітарного режиму С. Хусейна, його політика .................................................

.224 .227

36. Алжир......................'......................................................................................... 229

Національно-визвольна війна 1954-1962 рр. ....................... 229

Економічний і політичний розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки в 60-80-х роках XX ст. .............. 231

Суспільно-політична криза другої половини 80-х років XX ст. Активізація ісламських сил .................... 233

37. Лівія ..................................................................................................._.......... 234

Завоювання незалежності. Монархічний режим.................. 234

Революція 1969 р. Реформи 1969-1977 рр. ........................ 235

Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика .... 236

......239

...,239 ....241

....242

38. Монархії Аравійського півострова ..............

Державний лад. Ісламське суспільство .......

Економіка................................................

Соціальна політика...................................

.244 .244 ,247 .249 .251

.252

.252 .260

.263 .270 .272

39. Країни Тропічної і Південної Африки ..................

Політичні процеси ...........................................

Економічний розвиток .....................................

Етнічні відносини ............................................

Ліквідація режиму апартеїду на Півдні Африки.

40. Україна і країни Азії та Африки ...........................................

Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки .........................................................

Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами ...........

Факти і цифри

Словник термінів ..........

Джерела та література.

ВСТУП

Новітня історія країн Азії та Африки вивчає національно-визвольний рух, крах колоніальної системи і завоювання неза­лежності колоніальними і напівколоніальними країнами, їх по­дальший самостійний розвиток. Важливою складовою частиною її змісту є також дослідження економічних, суспільно-політич­них, релігійних, культурних та інших процесів у регіоні, істо­ричного шляху як країн Азії та Африки в цілому, так і кожної з них зокрема. В історії та політиці для афро-азіатських держав зберігається термін «Схід», введений стародавніми греками, хоча він не зовсім правильний географічне.

На новітню історію країн Азії та Африки поширюється за­гальна періодизація новітньої історії (1914 р. — початок XXI ст.). Вона поділяється на 2 періоди. Перший період тривав від почат­ку Першої до початку Другої світової війни (1914-1939). Відбу­валися деякі зміни у становищі афро-азіатських народів під владою колоніальних імперій, розвивались організовані націо­нально-визвольні рухи, формувалась їх ідеологія, висувались національні лідери. Ліквідували свій напівколоніальний статус Афганістан, Іран, Китай. Зазнала краху Османська імперія й ут­ворилась Турецька Республіка. Виник ряд нових арабських дер­жав. Національно-патріотичні сили тих країн, яким не вдалося позбутися колоніального поневолення, набували певного політич­ного досвіду. Метрополії, зі свого боку, шукали нових методів стримування національно-визвольного руху.

Другий період новітньої історії країн Азії та Африки роз­почався з Другої світової війни (1939) і триває до наших днів. Поетапно розпалась колоніальна система імперіалізму, на шлях незалежного розвитку стало кілька десятків молодих держав. За подібністю завдань і тенденцій розвитку їх об'єднують у гру­пу «країн, що розвиваються», хоча кожна з країн обирала ту чи іншу економічну і суспільно-політичну модель трансформації, виходячи з національних інтересів і можливостей, орієнтуючись на власні традиції і на популярні у світі ідеї і концепції. Вели­кий вплив на цей процес справила боротьба наддержав СРСР і США на міжнародній арені, політика колишніх метрополій. Країни Азії та Африки мають цінний досвід переходу від будь-яких економічних відносин (натурально-патріархальних, напівфе­

одальних, феодальних з капіталістичним укладом, «соціалістич­них») до ринкових. Вони зробили свій внесок у боротьбу за збе­реження миру і загальної безпеки, за загальнолюдські цінності.

За короткий час до групи високорозвинутих держав світу приєдналась Японія. Безсумнівними є успіхи регіональних лідерів Азії - Китаю та Індії. Виник феномен «нових індустріальних держав» і нафтовидобувних держав, які зробили економічний прорив внаслідок проведення виваженої політики. Водночас країнам Азії та Африки не вдалося уникнути економічних по­трясінь, збройних конфліктів, помилок і невдач. Стався цілий ряд воєн, які завдали непоправної матеріальної, екологічної, мо­ральної шкоди народам, ідо були в них втягнуті (війна Франції в Індокитаї, корейська війна, в'єтнамо-американська війна, іра-но-іракська війна, ірако-кувейтська війна, численні війни і збройні конфлікти в Африці). Здійснюється пошук шляхів розв'язання таких надзвичайно складних проблем, як подолання економіч­ної відсталості, низького рівня життя, етнічного і релігійного протистояння, боротьба з інфекційними хворобами, СНІДом і наркоманією та ін.

У становленні української національної орієнталістики важ­ливе значення має виробленая ефективної методології. Найбільш конструктивним (хоча не єдиним) методом дослідження серед науковців вважається цивілізаційний підхід до вивчення історії. Триває дискусія з'прйводу змісту поняття «цивілізація», кількості цивілізацій в історії людства, законів їх розвитку. В наукових працях термін «цивілізація» має кілька значень. Іноді він вжи­вається як метафора: аграрна цивілізація, промислова цивіліза­ція тощо. В літературі минулого це поняття використовувалось для протиставлення первісних і більш розвинутих суспільств:

варварство — цивілізація. В одних тлумаченнях «цивілізація» означає поєднання матеріальної і духовної культури, в інших -лише матеріальні досягнення. Існує і культурно-історичний ас­пект цього поняття.

Цивілізація - це спосіб життя великої спільності людей, яка займає певну територію, має свою релігію, культурну традицію і систему цінностей, власний комплекс суспільно-економічних відно­син. Їй властиві специфічні природні і соціальні умови, в яких відбувається господарська діяльність людей. Кожна'цивілізація має особливий тип культури і свою концепцію людини у світі. Базою виникнення цивілізацій була релігія, яка визначала філо­софію життя, культурну традицію, менталітет народу. В XX ст. основний аспект розвитку цивілізацій змістився в політику.

Для історика має значення та визначальна обставина, що в будь-якому трактуванні цивілізація - це стійка соціокультурна система, що розвивається за власними законами. Вона поєднує в собі

такі параметри, як географічне середовище, господарська діяльність людей, релігійні уявлення, система цінностей, суспільні відносини, державний лад, зовнішня політика, культурні досягнення. Немає необхідності підганяти нестандартні шляхи і події під єдину схе­му розвитку людства. Цивілізаційний підхід дає можливість ви­вчити конкретний фактичний матеріал, з'ясувати місце і роль кон­кретних країн і народів у регіональній і світовій історії.

В 30-40-х рр. XX ст. теорію, яка прагнула пояснити розви­ток людства, в т.ч. і Сходу, з цивілізаційних позицій, розробив англійський філософ та історик а.дж. Тойнбі в багатотомній праці «Дослідження історії». Кожна цивілізація, за а.дж. Тойнбі, розвивається за принципом історичного круговороту і має 5 стадій: виникнення, зростання, кризу, дезінтеграцію і загибель. Рушійною силою її розвитку е «життєвий порив» творчої еліти, яка має сприймати, розуміти і використовувати «божественний» план. Тривалість існування цивілізацій та рівень їх досягнень залежать від співвідношення між елітою (невеликою меншістю суспільства) і нетворчою масою цього ж суспільства. Коли «по­рив» еліти послаблюється, цивілізація гине, нетворча маса зни­щує мислячу. В історії людства а.дж. Тойнбі виділив 21 циві­лізацію, 8 із них існує в XX ст.: російсько-ортодоксальна, візан­тійсько-ортодоксальна, ісламська, індуїстська, далекосхідна, ки­тайська, японо-корейська, західна. Він вважав, що всі названі цивілізації, крім західної, знаходяться в стадії кризи або дез­інтеграції і прямують до загибелі. Західна цивілізація перебуває на стадії зростання, бо її еліта зрозуміла помилки інших. Істо­рична практика не підтвердила прогнозів а.дж. Тойнбі, проте вчені-гуманітарц продовжили розробку ряду ідей, висунутих ним. Зокрема, він стверджував, що не потрібно шукати в історії звичні явища і закономірності» бо це веде до фальсифікацій. Необхідно вивчати і накопичувати факти, висновки прийдуть самі.

В 90-х роках XX ст. після краху СРСР і соціалістичної сис­теми, ліквідації біполярності світу з'явилось кілька нових циві­лізаційних теорій. Російський сходознавець Л.С. Васильєв у двотомній праці «Історія Сходу» (1993) дав характеристики і проаналізував трансформації провідних цивілізацій Азії та Аф­рики з часів їх виникнення і до сьогодні. Особлива увага при­ділена розвитку цивілізацій у XX ст., їх пристосуванню до ре­алій колоніалізму, а потім біполярного світу, руху господарства до ринку і залученню до міжнародних економічних процесів з одночасним збереженням традиційних цінностей у суспільній і гуманітарній сфері.

Американський вчений Семюел П. Хантингтон, директор Інституту стратегічних досліджень ім. Дж.М. Оліна при Гарвард­ському університеті, виклав своє розуміння ролі цивілізацій

10

у сучасному світі в статті «Зіткнення цивілізацій» (1993) і книзі «Зіткнення цивілізацій і зміна світового порядку» (1996). Він виділив 7 чи 8 цивілізацій, а саме: західну, ісламську, індуїстсь­ку, конфуціанську, японську, православно-слов'янську, латино­американську і, можливо, африканську. На його думку, в циві­лізаціях нині провідну роль відіграє «тріада факторів» - релігій­ний, демографічний, політичний. Такі складові, як економічна і соціальна, відходять на другий план. Надзвичайно посилюється роль релігій - ісламу, буддизму, індуїзму, православ'я. Кордони між цивілізаціями С.П. Хантингтон визначає як «лінії розломів» і стверджує, що на них завжди будуть конфлікти, сутички і війни - як міждержавного, так і внутрішнього масштабу. Виникає но­вий тип протистояння між державами і групами держав, що на­лежать до різних цивілізацій. Саме так він пояснює конфлікти на Філіппінах, в Індонезії, в Африці, на Близькому Сході, в Південній Азії, Югославії, Чечні.

Американські філософи Алвін іХайді Тоффлер, автори кни­ги «Створення третьої цивілізації. Політика третьої хвилі» (1995) висунули теорію «хвильового розвитку» людства. Вони розгля­дають людство як єдину цивілізацію, в якій діє єдиний визна­чальний фактор - економічний. Має значення здобуття засобів для існування, розвиток господарства, розподіл і перерозподіл матеріальних благ. Релігія, політика, культура, мораль відігра­ють другорядну роль. Людство, за цією теорією, здолало три циві-лізапійні хвилі. Перша хвиля, аграрна, тривала з 10-8 тисячоліт­тя до н.е. і до 1650т! 750 рр. Основу отримання матеріальних благ становив обробіток землі. Друга хвиля, індустріальна, роз­почалася з промислового перевороту і дала індустріалізацію та урбанізацію. Основа багатства суспільства - верстат і те, що можна на ньому виробити. Датою закінчення цього періоду А. Тоф­флер і X. Тоффлер вважають 1955 р., коли в СІЛА чисельність зайнятих у невиробничій сфері вперше перевищила кількість працівників виробничих підрозділів. Почалась третя хвиля -постіндустріальна,яка базується на досягненнях науки і новітніх технологіях. Країни Азії та Африки не розглядаються окремо. Автори стверджують, що кожен народ, кожна країна, кожен ре­гіон переходить від хвалі до хвилі індивідуально, в різні термі­ни. Якщо вони затримались на якомусь етапі, надалі їм важко, майже неможливо, наздогнати економічних лідерів. Причиною конфліктів е протистояння цивілізаційних хвиль.

За всієї дискусійності питання про кількість цивілізацій в історії країн Азії та Африки виділяються три основні цивілі­зації, існування і величезну роль яких у регіональних і світових процесах визнають практично всі сходознавці: індуїстська, ки-тайсько-конфуціанська та ісламська.

11

За вченням індуїзму звичайне буття людини (сансара) - це світ ілюзій, безкінечна низка перероджень, які не мають цінності ні для конкретних індивідуумів, ні для суспільства, ні для Все­світу. Повсякденне життя визначається кармою, тобто сумою добрих і поганих вчинків у попередніх існуваннях. Людина при народженні одержує свою долю і змінити нічого не може. Вона займає в суспільстві саме те місце, на яке заслуговує. Тому в Індії не приживалися ідеї загальної рівності, не було рухів на­родних низів під гаслами рівноправності чи соціальних реформ. Положення індуїзму про непотрібність земного життя і пасивне ставлення до нього були запозичені буддизмом. Індуїзм санк­ціонував общинно-кастову систему. Кожна каста була замкну­тою структурою з точно визначеними правами і обов'язками її членів. Обов'язок керувати державою покладений на брахманів, а захищати й' - на воїнів. Нижчі касти не мали до цього ніякого відношення. Їх обов'язком було вчасно і повною мірою сплачу­вати податки і виконувати інші повинності незалежно від того, хто стояв при владі - місцеві правителі чи іноземні завойовни­ки. Індійські громадські діячі, захищаючи загальнонаціональні інтереси, мусили враховувати менталітет народу і пов'язувати вчення індуїзму з конкретними політичними завданнями, інак­ше вони не знаходили масової підтримки. Найкраще це вдалося Махатмі Ганді. В незалежній Індії запроваджувались поняття й інститути, характерні для Заходу. У 80-90-х рр. XX ст. в країні посилюється роль ультрарелігійних партій, які виступають з ви­могами повернення до традиційних основ суспільства, його пере­будови ви засадах класичного індуїзму, навіть якщо для цього потрібно обмежити чиїсь права.

Конфуціанська теорія базується на принципі суспільної су­бординації» безумовної підлеглості молодших за віком і стано­вищем старшим у сім'ї і державі. Ідеалом Конфуція було до­сягнення соціальної гармонії, створення такої держави, в якій всі піддані жили б щасливо під егідою мудрого правителя. Цьо­го можна домогтися шляхом загального самовдосконалення людей від верхніх сходинок суспільної ієрархії до нижніх. На думку філософа, народ такий, які правителі і чиновники, а не навпаки. Конфуціанство було цивілізаційним підґрунтям країн Далекого Сходу (Китаю, Японії, Кореї). Одночасно певні позиції тут мав буддизм і місцеві релігії (даосизм, синтоїзм). Відбувався синтез цих учень. В нових реаліях XX ст. в Китаї і там, де було поширене конфуціанство, зберігалася висока суспільна дисцип­ліна і організованість різних верств населення в їх взаємовідно­синах із владою.

Іслам вимагає від своїх послідовників повної покірності волі Аллаха, пророка і тих, хто проводить її в життя. Держава і цер-

12

ква виховували мусульманина в дусі небагатьох, але обов'язко­вих принципів і правил. Протягом століть його свідомість, пове­дінку, спосіб життя, систему цінностей формували Коран, Сунна (для більшості), шаріат. Характерними для ісламу є принцип єдності всіх мусульман в єдиній общині - уммі, нетерпимість і жорстокість до інакомислячих (невірних) аж до священної війни з ними. Нормою для мусульманських держав є злиття релігії та політики, релігії і влади. В XX столітті кількість мусульман збільшилась з 1/10 до 1/5 населення світу (понад 1 млрд. чол.). Виник ісламський фундаменталізм - доктрина, що вимагає пе­ребудови держави і суспільства на основі шаріату.

В ході історичного розвитку цивілізації Сходу вступали в контакти між собою і з Заходом, що призвело до взаємопроник­нення і часткового синтезу релігій, культурних традицій, еконо­мічних зв'язків. Колоніалізм у країнах Сходу відіграв супереч­ливу роль. З одного боку, колонізатори пограбували їх, викачали матеріальні цінності, перетворили в ринки збуту і джерела сиро­вини, активно нав'язували чужі життєві цінності та ідеї. З іншого боку, були продемонстровані досягнення західної цивілізації, капіталістичної економіки, певною мірою способу життя, прав і свобод людини. Почався синтез східних цивілізаційних основ з новаціями західного зразка. Всі ці аспекти мають бути врахо­вані при вивченні новітньої історії країн Азії та Африки.

13

Країни Азії та Африки між дво­ма світовими війнами

1. Країни азії та африки на початку новітньої історії Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії

На початок новітнього часу переважна більшість афро-азіатських країн була колоніями або напівколо­ніями провідних імперіалістичних держав. Вони пе­ретворились в надійні джерела сировини, допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, у сфери вигідного збуту промислових товарів, вкладення капіталів, використан­ня дешевої робочої сили. Володіння колоніями і зона­ми економічного впливу дозволяло імперіалістичним державам утримувати сильні позиції на світовому ринку. В Азії та Африці вони мали також значні стра­тегічні та геополітичні інтереси.

В 1914 р. колоніальні володіння Англії займали територію 33,5 млн. кв. км з населенням майже 400млн. чол., Франції - 10,6 млн. кв. км з населен­ням 50 млн. чол., Німеччини - 3 млн. кв. км з насе­ленням 13,3 млн. чол. В кінці XIX - на поч. XX ст. на шлях колоніальних загарбань стали СІЛА і Японія, інтереси яких зіткнулися з інтересами «старих» коло­ніальних імперій. Імперіалістичні суперечності при­звели до Першої світової війни (1914-1918), в якій пе­ремогли держави Антанти.

Колонії і напівколонії були насильно втягнуті мет­рополіями у війну, змушені були захищати чужі для них інтереси. На територіях багатьох країн розгорну­лись бойові дії, що призвело до величезних матеріаль­

них збитків. Мирне населення зазнавало безжалісного пограбу­вання з боку військ, властей, тимчасових правителів. Місцеві жителі примусово зганялись на будівництво доріг, військових об'єктів з надзвичайно важкими умовами праці. Колонії були перетворені в тилові бази воюючих метрополій, змушені були надавати їм сировину і навіть промислові товари. Чоловіче на­селення зазнавало примусової мобілізації, воювало на найбільш небезпечних ділянках фронтів.

Серйозно погіршилось становище широких верств населен­ня афро-азіатських країн, суттєво знизився їх і без того невисо­кий життєвий рівень. Щни на продовольство, товари першої необхідності скрізь зростали. Багато товарів взагалі зникли з продажу внаслідок скорочення або припинення їх імпорту. Навіть у країнах, розташованих далеко від фронтів, порушились уста­лені економічні зв'язки, що спричинило дезорганізацію госпо­дарства. Населення страждало від голоду, епідемій тифу, іспанки та інших тяжких хвороб. Війна принесла народам Азії та Аф­рики розруху, масове зубожіння, економічні негаразди.

З іншого боку, війна сприяла розвитку ринкових відносин в колоніях і напівколоніях, бо послабила тиск Заходу на їх еконо­міку. Зайняті війною метрополії були змушені перевести свою промисловість на виконання військових замовлень. Скорочення ввозу товарів створило умови для зростання національного ка­піталізму і економічного зміцнення національної буржуазії, яка була зацікавлена і в отриманні політичних прав.

В роки війни мільйони людей змушені були залишити свої рідні місця, сотні тисяч брали участь у боях і навчилися володі­ти зброєю. Їх рівень знань розширився, вони побачили світ, зро­зуміли сильні й слабкі сторони своїх поневолювачів-колоніза­торів і готові були боротися за свої інтереси.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.