Правління а. Садата (1970-1981)

Після смерті Г.А. Насера президентом Єгипту став Анвар Садат, який докорінно змінив внутрішню і зовнішню політику країни. В економічній сфері вводився інфітах - політика відкри­тих дверей. Створювались сприятливі умови для залучення іно­земного капіталу. Знімались обмеженням діяльності національ­ної буржуазії. Водночас не були розроблені механізми захисту інтересів власних товаровиробників. В Єгипет ринув потік іно­земних товарів. Іноземні капітали вкладалися лише в нафтовий бізнес і фінанси. Випереджаючими темпами розвивалась торгів­ля, а не промисловість і сільське господарство. За роки правлін­ня А. Садата в Єгипті не було збудовано жодного великого підприємства. Недостатня увага до розвитку сільського госпо- '| дарства привела до того, що більш як половина продовольства,

212

стала ввозитися з-за кордону, у тому числі 70% необхідної кількості пшениці. Зовнішній борг країни збільшився більш ніж у 10 разів - з 1,7 млрд. дол. в 1971 р. до 20 млрд. дол. в 1981 р. Посилилися структурні диспропорції в господарстві. Сформува­лась неокомпрад Орська буржуазія - «жирні коти інфітаху», яка не була зацікавлена в розвитку національного виробництва, а виконувала роль посередника між єгипетським ринком та іно­земними монополіями,

Такі тенденції в господарстві цривели до різкої майнової поляризації населення і високої соядіальної напруженості. Од­ночасно з інфітахом в економіці і політичній сфері вводилася система «контрольованої демократії»- У 1971 р. була прийнята нова конституція Єгипту. Поряд з/даирокими законодавчими повноваженнями президент мав право призначати не лише міністрів, але й губернаторів провінцій, редакторів газет, ректорів університетів та інших впливових офіційних осіб. Вищі державні чиновники визначали зміст радіо- і 'телепередач, програми шкіл і зміст проповідей у більшості мечетей. Вводилася багато­партійність. Конституція 1971 р. забороняла створення політич­них партій за класовою і релігійною ознакою, а також таких, що повторювали програми вже існуючих. На базі Арабського соціа­лістичного союзу виникли Арабська соціалістиічна партія, Со­ціалістично-ліберальна партія. Національно-прогресивна партія. У 1978 р. була створена Національно-демократична партія на чолі з президентом А. Садатом. Опозиція перебувала під жорст­ким контролем держави. Для боротьби з нею президент видав ряд законодавчих актів, що суперечили конституції і елемен­тарним демократичним нормам. Так, у президентському дек­реті «Про захист національної єдності» (1978) б із 11 статей передбачали каторжні роботи за антиурядові виступи, участь у несанкціонованих зборах, завдання збитків державному майну, порушення громадського спокою, організацію страйків. Закон «Про порок» (1980) вводив суворі покарання за підрив «націо­нальної єдності і соціального миру» або ж «моральних ціннос­тей суспільства».

У зовнішній політиці відбулася переорієнтація Єгипту на СІЛА і західні країни. Під впливом їх була порушена арабська єдність уставленні до Ізраїлю і палестинської проблеми. Прези­дент А. Садат поставив єгипетські національні інтереси вище від загальноарабських. Були висунуті лозуягй'«Єгипет понад усе!», «Єгипет по-перше, по-друге і в цілому!». У 1979 р. А. Садат підписав сепаратну двосторонню угоду з Ізраїлем. Єгипет вихо­див із збройного конфлікту і поетапно повертав свої окуповані території. Договір викликав загальне обурення як в арабському світі, так і в самому Єгипті. Більшість арабських країн розірвала

213

з ним дипломатичні відносини і припинила будь-яке співробіт­ництво. Єгипет був виключений з Ліги арабських держав. Все­редині країни розпочалися акції протесту. А. Садат розпустив парламент, оскільки 33 депутати в тій чи іншій формі не підтри­мали мирний договір з Ізраїлем. У 1981 р. за особистим указом президента в тюрмах опинилися представники всіх політичних течій єгипетського суспільства ~ лівих сил, патріотично настроє­ної інтелігенції, лібералів, мусульманських фундаменталістів. Осінь 1981 р. в Єгипті дістала назву «осінь гніву».

6 жовтня 1981 р. президент А. Садат був убитий на військо­вому параді в Каїрі ісламськими екстремістами, які таким чи­ном розправилися з ним за зраду арабських інтересів, співробіт­ництво з Ізраїлем і Заходом. Правління А. Садата оцінюється двояко. З одного боку він започаткував створення в Єгипті рин­кової економіки на нових засадах, вивів країну зі стану багато­річної конфронтації з Ізраїлем, скоротив військові витрати, по­вернув Синайський півострів. З іншого боку, президент А. Садат порушив загальноарабську єдність і не дістав підтримки єги­петського суспільства. Позитивні аспекти його діяльності поча­ли проявлятися лише через певний час.