- •1. Країни азії та африки на початку новітньої історії Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії
- •Версальсько-Вашингтонська система. Переділ колоній і сфер впливу
- •Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період
- •2.Японія Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії
- •Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.
- •Військові путчі 30-х років XX ст. Встановлення мілітаристського режиму
- •Зовнішня політика
- •3. Китай Основні риси сусгіільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус
- •«Рух 4 травня» 1919 р.
- •Створення єдиного антиімперіалістичного фронту між Гомінданом і кпк
- •Національна революція 1925-1927 рр.
- •«Нанкінське десятиріччя». Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
- •Перша громадянська війна (1927-1937)
- •4. Монголія Соціально-економічне і політичне становище Монголії на початок новітніх часів. Національно-демократична революція 1921 р.
- •«Некашталістичний розвиток» Монголії
- •5. Французький індокитай
- •6. РВрма
- •7. Індонезія
- •Індія — британська колонія
- •Вчення м.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам
- •Піднесення національно-визвольного руху в 1919-1922 рр. Перша кампанія громадянської непокори
- •Друга кампанія громадянської непокори та її наслідки
- •9. Афганістан Економічне і політичне становище Афганістану на початку новітньої історії
- •Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна
- •Афганістан у 30-х роках XX ст.
- •Іран на початку новітніх часів
- •Боротьба за владу
- •11. Туреччина Крах Османської імперії
- •Націонадьно-патріотичний рух. Перші заходи кемалістського уряду
- •Реформи 20-30-х років XX ст.
- •12. Арабські країни Арабський світ у міжвоєнний період
- •Створення Саудівської Аравії
- •Палестина
- •13. Країни тропічної і південної африки
- •14. Нащонально-визвольний рух і крах колоніалізму
- •Вибір моделей розвитку
- •Міжнародні організації
- •15.Японія Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.
- •Соціально-економічний розвиток. «Японське економічне диво»
- •Суспільно-полцтйчйв життя
- •Зовнішня політика
- •16. Китайська народна республіка Становище Китаю після Другої світової війни
- •Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр
- •Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.
- •«•Культурна революція» (1966-1976)
- •«Політика реформ і зовнішньої відкритості»
- •Зовнішня політика кнр
- •17. Сянган (гонконг). Аоминь. Тайвань Сянган (Гонконг) - спеціальний адміністративний район кнр
- •Повернення Аоминя під суверенітет Китаю
- •Економічний і політичний розвиток Тайваню в 50-90-х роках
- •18, АвОнголія «Будівництво соціалізму» в Монголії
- •Ліберальні реформи 90-х років XX ст.
- •19. Корейська народно-демократична республіка. Республіка корея Поділ Кореї на дві держави
- •Корейська війна та її наслідки
- •Розвиток кндр «соціалістичним шляхом»
- •Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог
- •20. Сінгапур Суспільно-політичний лад
- •21. В'єтнам, лаос, камбоджа Війна Опору в Індокитаї (1946-1954). Женевські угоди
- •В'єтнамо-американська війна
- •Створення срв. Ринкові реформи на сучасному етапі
- •Камбоджа
- •22. М'янма Завоювання незалежності. Політична нестабільність
- •«Бірманський соціалізм»
- •Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму
- •23. Індонезія Національно-визвольний рух. Проголошення республіки
- •Режим особистої влади президента Сукарно
- •Державний переворот 1965 р. Розвиток країни у другій половині 60-х — 90-х рр. XX ст.
- •Криза кінця 90-х років. Початок демократизації
- •24. Республіка індія Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія
- •«Курс Неру» (1950-1964)
- •Індія в 90-х роках XX ст.
- •29. Пакистан Виникнення і розбудова держави
- •26. Афганістан
- •Державний переворот 1973 р. Режим м. Дауда
- •Режим Народно- демократичної партії Афганістану
- •Режим моджахедів
- •Рух «Талібав». Режим талібів
- •Казахстан
- •Узбекистан
- •, Таджикистан
- •Туркменістан
- •Зовнішня політика центральноазіатських держав
- •Економічне й політичне Становище Ірану після Другої світової війни
- •«Біла революція* - серія реформ зверху
- •28. Туреччина Туреччина після Другої світової війни
- •Політика урядів а. Мендереса
- •Військові перевороти 60-80-х років XX ст.
- •Проведення ринкових реформ. Модернізація суспіл
- •Виникнення і розбудова держави
- •Держава і суспільство
- •Соціально-економічний розвиток
- •Зовнішня політика
- •31. Арабські країни: основні тенденції розвитку
- •Суспільно-політичні1 орієнтири
- •Економічні перетворення
- •Міжарабські відносини
- •Виникнення близькосхідної кризи. Палестинська війна (1948-1940)
- •Алгло-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956)
- •Створення Організації визволеная Палестини
- •Арабо-ізраїльські війви 1967, 1973, 1982 рр.
- •Палестинська проблема на сучасному етапі
- •33. Єгипет Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р.
- •Правління г.А. Насера (1954-1970)
- •Правління а. Садата (1970-1981)
- •Правління X. Мубарака (з 1981 р.)
- •Завершення боротьби сирійського народу за незалежність
- •Політична нестабільність кінця 40-50-х років. Об'єднання Сирії з Єгиптом
- •Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика
- •Кризові явища кінця 70-х — початку 80-х років XX ст. Політика реформ
- •Прихід пасв до влади. Соціально-економічш і політичні
- •Встановлення тоталітарного режиму с. Хусейна, його політика
- •Економічний і політичний розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки в 60-80-х роках XX ст.
- •Суспільно-політична криза другої половини 80-х років XX ст. Активізація ісламських сил
- •Завоювання незалежності. Монархічний режим
- •Революція 1969 р. Реформи 1969-1977 рр.
- •Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика
- •38. Монархії аравійського півострова Державний лад. Ісламське суспільство
- •Економіка
- •Соціальна політика
- •39. Країни тропічної і південної африки
- •Політичні процеси
- •Економічний розвиток
- •Етнічні відносини
- •Ліквідація режиму апартеїду на Півдні Африки
- •40. Україна і країни азії та африки Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки
- •Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами
- •Факти і цифри
- •Словник термінів
- •Джерела та література Публікації документів і матеріалів
- •Підручники, посібники
- •Довідники. Словники
- •Періодичні видання
- •Загальні прані
- •Монголія. Корея
- •Держави Південно-Східної Азії
- •Держави Середнього Сходу
- •Держави Тропічної і Південної Африки
- •Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)
Палестинська проблема на сучасному етапі
У кінці 80-х - на початку 90-х років розпочалися переговори між лідерами ОВП та Ізраїлю, які відбувались у кілька етапів при посередництві США. Була прийнята ізраїльська формула «Мир в обмін на землю». У 1993 р. між ОВП та Ізраїлем укладено договір про поетапне врегулювання і Створення Палестинської держави на територіях, що окуповані, але не анексовані Ізраїлем {сектор Газа, західний берег р. Йордан). На першому етапі врегулювання вводилася палестинська автономія, надалі планувалося надати їй повну незалежність.
В 1994 р. був підписаний договір між Ізраїлем та Йорданією. Переговори з Сирією поки що завершилися безрезультатно, бо сирійська сторона неодмінною умовою укладення договору висуває вимогу про повернення своєї території -Голанських висот.
Єврейські і арабські екстремісти намагаються зірвати процес близькосхідного примирення. Здійснено ряд терористичних актів. Проте переговори тривають.
206
33. Єгипет Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р.
Під час Другої світової війни Єгипет був найважливішим плацдармом Великобританії на Близькому Сході і в Африці. У перші повоєнні роки зберігалась англійська військова присутність у країні, постійне втручання у внутрішні, справи Єгипту здійснювалося на підставі умов договору І936 р., термін дії якого мав закінчитись у 1956 р. Єгипетські иапіонально-патріотичні сили вимагали дострокового припинення дії договору і справжньої незалежності. Натомість у 1946 ^Великобританії вдалося в черговий раз нав'язати правлячиїІІ^йідам Єгипту нерівноправну угоду, що підтверджувала і ко^^тйзувала умови договору 1936 р. В Єгипті зберігались ан^йріські військово-морські і військово-повітряні бази. Англія ^ІііійЙйЬгїираво ввести в країну додаткові військові контингенти в б^^ррф час, коли, на її думку, Єгипту загрожувала небезпека» а^^ймЙ^іїїІїВкористовувати єгипетські війська за межами 'країни дйея своїх військових операцій. Створювалась змішана англо-єгипетська рада спільної оборони. Великобританія -зобов'язувалася вивести свої війська із зони Суецького каналу» Каїра і Олександрії не раніше, ніж через три роки, якщо ситуація буде сприятливою.
У 1947 р. питання про вивід англійських військ з Єгипту і ліквідацію нерівноправних угод'із Великобританією, які обмежували суверенітет країни, було винесено на розгляд Ради Безпеки 00Н. Цей орган десять разів обговорював єгипетське питання, але так і не прийняв конкретного рішення. Необхідність перебування своїх військ у Єгипті Великобританія мотивувала політичною нестабільністю в регіоні і небезпекою, яку приховувало в собі арабо'еврейське протистояння.
У країні активізувався патріотичний рух, .що боровся проти монархічного режиму, корумпованої бюрократії, великої буржуазії і поміщиків, усіх тих, хто не хотів або не вмів захищати національні інтереси. У 1951 р. розпочалися масові анти-англійські виступи, зіткнення з військами і поліцією. Буржуазні партії скомпрометували себе нерішучістю,' половинчастістю дій і втратили авторитет у значної частини єгипетського суспільства. Ініціатива перейшла до рук військових. У лавах єгипетської армії виникла організація «Вільні, офіцери», ініціатором створення і керівникомякої бувГ-А. Наеер. Вона ставила перед собою завдання здійснити державний переворот, скинути короля Фарука, передати владу політикам,,які провели б у країні реформи. Активну участь у роботі організації брало близько 300 офіцерів, а кількість її прихильників на поч. 50-х років досягла
207
1 000 чол. Її діяльність була суворо законспірована. Організація складалась із груп по 3-5 чол., яким нічого не було відомо про роботу інших. Лише Насер знав усіх членів « Вільних офіцерів ». Координацію роботи груп здійснював Виконавчий комітет, який очолював офіцер із найвищим військовим званням - генерал-майор М. Нагіб.
У ніч з 22 на 23 липня 1952 р. організація «Вільні офіцери» захопила владу в Каїрі. Переворот був старанно підготовлений і проведений за планом, розробленим Г.А. Насером. Бойові загони під командуванням 99-ти офіцерів зайняли всі стратегічні пункти столиці. Їх паролем стало слово «перемога». Король Фарук відрікся від престолу і залишив країну. Влада перейшла до рук Ради революційного командування, яку очолив М. Нагіб. Він став першим тимчасовим президентом і прем'єр-міністром Єгипту. Протягом наступних двох років М. Нагіб вважався вождем єгипетської революції, ініціатором оновлення країни. Його заступник Г.А. Насер залишався в тіні, будучи для широкого загалу скромним непомітним офіцером, одним із виконавців прийнятих рішень. Його роль як справжнього керівника Ради революційного командування не афішувалась.
Гамаль Абдель
Насер
208
У зовнішній політиці Рада революційного командування в основному орієнтувалася на СІНА, сподіваючись на економічну і політичну допомогу. 19 жовтня 1954 р. була укладена угода з Великобританією про вивід англійських військ з Єгипту протягом 20 місяців від часу її підписання. Серед активних діячів нового режиму тривали суперечки з питання про перспективи розвитку Єгипту. Немолодий генерал М. Нагіб, хворий на ревматизм, мало цікавився діяльністю РРК, здебільшого обмежуючись підписанням документів, які йому доставляли додому. Він схилявся до компромісу з рядом впливових діячів часів монархії та ісламськими фундаменталістами,(Проводив з ними таємні переговори. Така позиція не влаштовувала реформаторів, очолюваних Г.А. Насером. У листопаді 1954 р.М. Нагіб був усунутий зі своїх посад і висланий в глухе, віддалене село, де провів решту свого життя. Г.А. Насер офіційно очолив Раду революційного командування. , ,