Створення срв. Ринкові реформи на сучасному етапі

Після виведення американських військ у В'єтнамі розпоча­лася громадянська війна, яку ДРВ вела проти Республіки В'єтнам. Вона закінчилась перемогою комуністичної Півночі. 2 червня 1976 р. створена Соціалістична Республіка В'єтнам.

121

Розпочався демонтаж капіталістичної системи на Півдні. Головною метою стало будівництво соціалізму в масштабах усієї країни при неухильному дотриманні радянських догм і вказі­вок. На початку 80-х років комуністичний В'єтнам знаходився в стадії затяжної і надзвичайно болісної для народу кризи, не

маючи чітких орієнтирів виходу з неї.

В 1986 р. під впливом радянської перебудови Соціалістич­на Республіка В'єтнам розпочала реформи. В пошуках нового курсу, який би враховував конкретні умови країни, її Специфіку, в'єтнамське керівництво розробило власну концепцію розвит­ку. Головна увага приділялась економічним перетворенням при збереженні в цілому старого політичного механізму. Перебудо­ва господарства включала такі напрямки: 1) свободу діяльності і рівні права всіх секторів економіки: державного, приватного, змішаного, дрібнотоварного, натурального; 2) декооперування сільського господарства, передачу землі в довготривалу оренду;

3) .оздоровлення товарно-грошового обігу; 4) політику «відкри­тих дверей» по відношенню до іноземного капіталу.

Перші результати нової економічної політики виявились досить швидко. Відбулося насичення ринку товарами як наці­онального виробництва, так і імпортними. Була подолана гіпер­інфляція, яка досягла 1 000% на рік, річний індекс росту цін знизився до 20-30%. Помітно зросло виробництво сільськогос­подарської продукції. Країна перестала завозити продовольство

' і почала експортувати рис.

Одним із пріоритетних напрямків стало відкриття спеціаль­них експортних зон на взаємовигідній основі. Іноземні інвес­тиції направляються в розвідку і видобуток нафти і газу на кон­тинентальному шельфі, в будівництво нафтопереробних заводів, фармацевтичних фабрик, в здійснення новітніх проектів гірни­чодобувної галузі (освоєння багатих родовищ апатитів, залізної руди, бокситів). Значні кошти вкладаються також у налагодження промислового виробництва натурального каучуку, кави, чаю, ту­тового шовкопряда, агар-агару. Велику активність проявляють Франція, Німеччина, Англія, Австралія, Японія, країни АСЕАН. В'єтнам має реальні можливості використати іноземні інвестиції в національних інтересах і перетворитися з часом у країну, що

динамічно розвивається.

Поряд з безсумнівними успіхами економічна ситуація зали­шається складною. Третина державних підприємств в умовах рин­ку працює неефективно. Зростає кількість безробітних. Негативно впливає на стабільність господарства його аграрний характер.

Керівництво Комуністичної партії В'єтнаму виступає за обе­режний підхід до політичних нововведень і демократизації су­спільства. Вважається, що спочатку треба завершити економічні

122

перетворення, підвищити життєвий рівень народу і тільки на цій основі переходити до політичних змін. Певні заходи в цьо­му напрямку проведені. Прийняті закони про громадянство, про місцеве самоврядування, про релігійні організації, про пресу. Всі ці процеси мають поступовий характер. В 1992 р. була прийня­та нова конституція В'єтнаму, яка враховувала ринкові зміни в країні. Водночас зберігалась монополія компартії на владу.

У зовнішній політиці В'єтнам проводить багатовекторний курс з акцентом на регіоналізм, деідеологізацію і розширення еконо­мічної співпраці з країнами світу. В'єтнам є повноправним чле­ном АСЕАН. Поступово нормалізуються відносини з СІЛА.

Лаос

Внутрішня обстановка в Лаосі після підписання Женевсь­ких угод характеризувалась політичною нестабільністю, трива­лим розмежуванням сил. Суспільна конфронтація привела до громадянської в^йни (1960-1975), в якій перемогли комуністи на чолі з Народно-революційною партією Лаосу (НРПЛ). Конгрес народних сил, в якому брали участь представники всіх політич­них угруповань країни, прийняв відречення від престолу короля Сисаваиваттхани без права передачі влади наступнику.

2 грудня 1975 р. була проголошена Лаоська Народно-демо­кратична республіка. Під впливом в'єтнамської і радянської пропаганди нова керівна партія взяла курс на некапіталістич-ний розвиток, маючи намір перейти від раннього феодалізму і общинно-родового ладу до соціалізму.

Лаос був відсталою аграрною країною, в якій не існувало промисловості і налічувалось лише кілька десятків кустарних підприємств. Усі промислові товари, в тому числі й товари ши­рокого вжитку, завозилися з-за кордону. В таких умовах кому­ністична влада почала типові перетворення. На селі створюва­лись групи взаємодопомоги, кооперативи, держгоспи. Увага при­ділялась вирощенню експортних культур - арахісу, сої, квасолі, цукрової тростини, бавовни. Держава націоналізувала підприєм­ства, власники яких виїхали за кордон. Був створений держав­ний і державно-приватний сектор. Дрібні власники одержали пільги. Створювалась легка, і переробна промисловість, велось активне будівництво шляхів. У середині 80-х років промисловість давала 10% національного доходу.

3 1989 р. слідом за В'єтнамом Лаоська Народно-революційна партія розпочала економічні реформи. В її документах зазнача­лось, що відтепер стратегічною метою партії і держави до 2002 р. є перехід із групи слаборозвинених країн у групу аграрно-індуст­ріальних, перебудова напівнатурального господарства в товарне,

123

піднесення життєвого рівня народу; побудова демократичної правової держави. Був прийнятий блок економічних законів, що регулювали порядок користування землею, водними і лісо­вими ресурсами, діяльність банків, державних, змітаних і при­ватних підприємств. За державою залишилась монополія на ввіз і вивіз стратегічних товарів (рис, нафтопродукти, олов'яний кон­центрат, деревина цінних порід, дорогоцінні метали, зброя, нарко­тичні медичні препарати та деякі інші). Найбільшими торгови­ми партнерами Лаосу є Таїланд, Сінгапур, Японія, Китай, США. Новим джерелом валютних надходжень став екологічний і мо­лодіжний туризм, який у середині 90-х років давав 70-75 млн.

дол. прибутку на рік.

Основою економіки Лаосу, як і раніше, залишається сільське

господарство. В країні нараховувалось близько 620 тис. селянсь­ких дворів, з яких 34% виробляли продукцію лише для своїх потреб, 18% обмінювали частину продукції на іншу в сусідів, 44% частину продукції реалізували на ринку. В 1991 р. була прийня­та програма розвитку сільських районів, у першу чергу гірських. Селяни півночі країни до цього часу займаються підсічно-вогне­вим землеробством: випалюють ділянки лісів, використовують звільнену площу два-три сезони, а потім кидають через втрату родючості і переходять на нове місце. В 1976 р. такі покинуті ділянки займали площу 200 тис. га, в 1999 р. - 125 тис. га. Дер­жава поступово переводить селян гірських районів на поливне землеробство в долинах. Паралельно скорочується кількість посівів

опіумного маку і виготовлення опіуму-сирцю. \

Лаос повинен перебудувати своє напівнатуральне господар- , ство в товарне. Для цього всім секторам господарства надають­ся рівні права в їх економічній діяльності, передбачається залу­чити внутрішні і зовнішні джерела фінансування, іноземні інве- і стиції. В сільському господарстві введено сімейний підряд, але ;| кооперативи не розпущено. Вони почали виконувати ті функції, | які не під силу селянському двору. Це будівництво гребель, ка- , налів, доріг, купівля техніки, організація постачання і збуту, перерозподіл землі, утримання шкіл і лікарень, турбота про ста-1 рих та інвалідів. Селянські господарства платять державі нату­ральний податок в розмірі 50% урожаю і 15% урожаю вносять у фонд кооперативу. Такий підхід стимулює сільськогосподарсь­ке виробництво. • ' У 1999 р. Лаос уперше за післявоєнні роки повністю забев?

печив себе рисом. Було зібрано 2 млн. т цієї культури, або ЯК 400 кг на душу населення при середній нормі споживання 36 кг. Цього вдалось досягти внаслідок розширення посівних плов підвищення врожайності, збирання з деяких ділянок 2-х уі1(&' жаїв на рік. ^Щ

124

Лаос знаходиться на початковій стадії реформ, результати яких проявляться в недалекому майбутньому.