Реформи 20-30-х років XX ст.

29 жовтня 1923 р. меджліс проголосив Туреччину республі­кою. Президентом був обраний Мустафа, Кемаль. Кемалісти -турецькі буржуазні націоналісти - прийшли до влади у відсталій напівфеодальній країні. Вони ставили перед собою завдання ра­дикально реформувати її державний устрій, правову систему, економічні відносини, культуру, побут, приєднатися до західної

буржуазної цивілізації.

20 квітня 1924 р. була прийнята конституція Турецької Рес­публіки, до якої пізніше вносились деякі поправки. Законодав­ча влада зосереджувалась у руках однопалатного парламенту -меджлісу, виконавча влада здійснювалась президентом і уря­дом. Президент обирався строком на 4 роки і мав широкі по­вноваження. Вибори в парламент були двоступеневими і відбу­вались за мажоритарною системою. Жінки спочатку до участі у виборах не допускались, з 1930 р. їм надавалось право виборів до муніципальних органів, з 1934 р. - до меджлісу. Конституція проголосила демократичні права і свободи, але вони мали пере­важно формальний характер.

Кемалісти завдали рішучого удару по привілейованому ста­новищу мусульманського духівництва, позбавили його можли­вості втручатися у суспільно-'політичне життя, послідовно до- ' бивалися перетворення Туреччини у світську державу. З берез­ня 1924 р. меджліс прийняв постанову про скасування халіфа­ту - релігійної влади султана як глави всіх мусульман світу і про висилку членів османської династії з країни. Було ліквідо­ване міністерство в справах релігії і вакуфів (1924), закриті релігійні школи, ліквідовані шаріатські суди, заборонені ре­акційні секти та ордени. В Туреччині запроваджувався євро­пейський одяг, календар, літочислення (1925). Були прийняті ^?

58

нові цивільний і криміналь­ний кодекси (1926) за євро­пейським зразком, які замі­нили норми мусульманського права. Жінки одержали рівні з чоловіками права в питан­нях шлюбу і розлучення. Цер­ква відокремлювалась від дер­жави (1928), релігійна форма присяги президента і депу­татів парламенту замінюва­лась цивільною. Здійснювався перехід з арабського шрифту на латинізований. В 1934 р. меджліс прийняв закон про запровадження турецьких прізвищ. Спеціальним рішен­ням Муетафі Кемалю було присвоєне прізвище Ататюрк (батько турків), яке крім ньо­го не мав права носити будь-хто інший.

Мустафа Кемаль Ататюрк

Турецький уряд взяв курс на поступове звільнення від іно­земної економічної залежності і на розвиток національного капі­талу. Іноземні концесії були частково анульовані, частково ви­куплені. Для турецьких інвесторів вводилися пільги. Була реор­ганізована фінансова система, створювався Центральний націо­нальний банк, який мав право емісії. Вже в перші роки після проголошення республіки закладалися основи політики етатиз­му - активного втручання держави в економіку, будівництво на­ціональної промисловості за кошти і під контролем держави. У 20-30-х роках створювалися або переоснащувалися великі підприємства текстильної, взуттєвої, харчової, хімічної, військової та інших галузей промисловості. Реформи у сільському госпо­дарстві мали обмежений характер. Найбільш важливою стала відміна ашара - натуральної десятини, Який замінявся грошо­вим земельним податком, що сприяло розвитку ринкових відно­син. У 1925-1926 рр. були прийняті закони, Спрямовані на зміцнен­ня приватної власності на землю. УряД Здійснив деякі заходи, які сприяли введенню нових форм Господарювання: створювалися сільськогосподарські кооперативи, товлЕірйсїва по збуту продукції тощо. Проте в цілому сільське господарство Туреччини залиши­лося відсталим, обплутаним багатьма пережитками.

У'ході буржуазних реформ кемалістам доводилося долати опір реакційних сил, боротися з лівим демократичним рухом,

59

який захищав повсякденні інтереси широких верств населення. Вони прагнули контролювати громадське життя, діяльність полі-тиДних партій та організацій обмежувалась, найбільш радикальні з них були заборонені і пішли в підпілля. Кемалістський ре­жим мав авторитарний характер.