Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр

У лютому 1946 р. СІЛА проголосили курс на «холодну війну». Одразу ж загострилася ситуація в усіх країнах і регіонах, де існували проамериканські і прорадянські сили. Саме наддержа­ви СРСР і СІЛА спровокували другу громадянську війну в Китаї, тоді як вони мали реальну можливість їй запобігти.

СРСР створив на території Північно-Східного Китаю так звану Маньчжурську революційну базу. Він не дозволив уряду Гоміндану направити сюди своїх чиновників і війська. Радянсь­ке командування передішо китайським комуністам озброєння

Квантунської армії. ,

Велися поставки в .Маньчжурію автомашин, палива, ліків,

стратегічних матеріалів. У комуністичні озброєні загони були призначені радянські військові радники. На кінець 1945 р. КПК

мала армію чисельністю ЗЙО тис. чол.

Уряд Чан Кайші спирався на СПІА. В 1945-1948 рр. амери­канська сторона надала йому військову й економічну допомогу на суму 6 млрд. дол. До літа 1946 р. американські офіцери переозброїли і переформували 45 дивізій Гоміндану чисельні­стю 150 тис. чол.

82

В 1946 р. уряд Чан Кайші підписав із СПІА договір про дружбу, торгівлю і мореплавство. Протягом 1946-1948 рр. було укладено ще 15 угод. Американці дістали право без перешкод торгувати з Китаєм, орендувати землю, одержувати концесії на розробку природних багатств тощо. Американські радники дія­ли в армії, розвідці, фінансах, зовнішній торгівлі. Американське засилля викликало незадоволення у різних верств населення, особливо в національної буржуазії.

Влітку 1946 р. почалися бойові дії між ворогуючими сторо­нами. На цей час в армії Гоміндану налічувалося 4,3 млн. чол., в армії КПК - 1,2 млн. чол. Перевага була на боці Гоміндану. В 1947 р. в ході війни стався перелом, армія КПК перейшла в наступ. Друга громадянська війна закінчилася перемогою комуністів. Залишки військ Чан Кайші втекли на о. Тайвань. 1 жовтня 1949 р. була проголошена Китайська Народна Респуб­ліка, в якій встановився комуністичний режим. 2 жовтня 1949 р. нову державу визнав СРСР'. 14 лютого 1950 р. був підписаний договір про дружбу, союз і взаємну допомогу терміном на ЗО років. Радянська сторона надала Китаю пільговий кредит у розмірі 300 млн. дол. для оплати поставок технічного обладнання і ма­теріалів. Договір доповнювався секретними додатками. СРСР одержував «особливі права» в Маньчжурії і Сіньцзяні. Китай мав оплачувати частину радянських поставок валютою, яку пе­реказували для своїх рідних зарубіжні китайці. Радянський Союз отримував для своїх потреб стратегічну сировину (уран, руди кольорових металів).

.!

Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.

На початку 50-х років КПК почала будівництво «основ со­ціалізму» за радянською схемою » сталінському варіанті. В 1952 р. ЦК КПК так сформулював свою генеральну лінію: «Про­тягом досить тривалого часу поступово Здійснити соціалістичну індустріалізацію Країни і поступово'провести соціалістичні пе­ретворення сільського господарства; кустарної промисловості і капіталістичної промисловості і торгіЙіЯі». На вирішення цих завдань відводилось 15 років.

Важливим кроком у здійсненні генеральної лінії стало виконання першого 5-річного плану (1953-1957 рр.). Його ме­тою була підготовка умов для індустріалізації. Ставка робила­ся на розвиток або створення галузей важкої промисловості -металургії, електроенергетики, автомобілебудування, на розви­ток транспорту і розвідку корисних копалин. Успіхи КНР у першій п'ятирічці були досить вагомими. Всього було збудовано

83

694 великих підприємства. СРСР виділив Китаю нові позики, надав допомогу в будівництві і реконст­рукції 250 промислових об'єктів. В КНР було на­правлено 11 тис. кваліфі­кованих радянських спе­ціалістів. В СРСР одержа­ли підготовку понад 20 тис. китайських робітників, інженерів, представників інших спеціальностей.

В 1956 р. китайське ке­рівництво провело суцільну колективізацію. Тоді ж роз­почався наступ на націо­нальну буржуазію і тор­говців. Приватні підприєм­ства переходили під кон­троль держави. Їх власникам виплачувалось 5% від капіталу протягом 7 років. Ці заходи супроводжувались масовими реп­ресіями проти незадоволених, а також тих членів КПК, які сум­нівалися в правильності обраного курсу.

Мао Цзедун та деякі інші лідери КПК вирішили різко при­скорити темпи будівництва «соціалізму», щоб обігнати СРСР і зайняти його місце у світовому комуністичному русі. Генераль­на лінія партії тепер звучала так: «Напружуючи всі сили, праг­нучи вперед, будувати соціалізм за принципом більше, швидше, краще, економніше». Новий курс здійснювався під гаслами «трьох червоних знамен». Це генеральна лінія в новому формулюванні,

«великий стрибок», народнікомуни.

Темпи розвитку китайської економіки оголошувалися за­надто повільними. Планувалось збільшити випуск промислової продукції в 6,5 разів, сільськогосподарської - в 2,5 рази.

Протягом кількох мїряців у 1958 р. 720 тис. сільськогоспо­дарських кооперативів були об'єднані в 26 тис. комун. В них усуспільнювались не лише праця і основні засоби виробництва. Комунам передавались присадибні ділянки і вся особиста власність селян. Ліквідувався принцип матеріальної зацікавле­ності. За роботу члени комуни одержували безплатно миску рису. Праця і побут воєнізувались. Нелюдські умови в комунах при­звели до масових втеч і селянських заворушень. В кінці 1958 р. і в 1959 р. через дезорганізацію сільськогосподарського вироб­ництва в Китаї почався голод.

84

Оголошувалася «всенародна битва за сталь» для того, щоб одним стрибком вивести Китай в число передових держав. У верхах було вирішено різко збільшити виплавку сталі - з 5,4 млн. т до 100 млн. т на рік. По всій країні - в міських квар­талах, дворах установ, вузів, шкіл, лікарень, театрів - споруджу­вались сотні тисяч примітивних плавильних печей, які діяли цілодобово. Було витрачено 40 млн. т залізної руди, 80 млн. т вугілля і працю 100 тис. чол. В результаті одержаний метал виявився непридатним для використання. Матеріальні ресурси і трудова енергія народу пропали даремно.

«Великий стрибок» знайшов свій прояв і у сфері культури, науки, освіти. Надходили повідомлення, що студенти вузів, «зла­мавши сліпу віру В авторитети», за кілька днів, а іноді навіть за одну ніч, писали підручники та іншу наукову літературу, які раніше не вдавалось підготувати і за десятиріччя.

На пленумі ЦК КПК Ї959 р. з критикою політики «трьох червоних знамен» виступив один з ветеранів комуністичного руху, герой двох громадянських воєн, міністр оборони КНР Пен Деху-ай, який назвав маоцзедунівські методи побудови «соціалізму» дрібнобуржуазним фанатизмом. Його оголосили правим опор­туністом, позбавили посади і вислали в глуху місцевість. У роки «великого стрибка» Обсяги сільськогосподарського виробницт­ва щорічно скорочувались на 10%. Від голоду померло близько 10 млн. чол. Ця політика завдала КНР збитків на 70 млрд. дол., що складало третину ВНП країни.

В 1961 р. керівництво КПК мусило визнати провал «вели­кого стрибка» і взяло напрямок на «врегулювання темпів роз­витку». В першу чергу він включав перебудову комун за попе­реднім зразком. Селянам поверталися городи, особисте майно, дозволялося займатися промислами. 20 млн. громадян з міст насильно були переселені в сільську місцевість. Ціною неймові­рних зусиль найбільш катастрофічні наслідки «великого стриб­ка» вдалося ліквідувати.

В країні розпочалася дискусія, в ході якої постало питання про те, як стали можливими такі жахливі соціально-економічні експерименти і хто повинен за них відповісти. При цьому не ставилась під сумнів сама ідея побудови соціалізму. Керівницт­во КПК звинувачувалось у некомпетентності, методи його діяль­ності засуджувались. Мао Цзедун'-і його оточення опинилися перед реальною загрозою втрати влади.