Позааудиторна пошуково-аналітична робота

Завдання 1. Підберіть декілька етикетних формул початку промови, вимовте їх перед вашими товаришами, вкладаючи в ці формули різні почуття. Нехай слухачі визначать, які почуття ви виразили в цьому звертанні.

Завдання 2. Підготуйте і виголосіть перед аудиторією шестихвилинну (не написану і не вивчену напам'ять) промову з метою переконати слухачів в актуальності теми (справи, дії, ідеї тощо). Продумайте аргументи, докази.

Завдання 3. Продумайте і напишіть план двох-трьох виховних заходів, спрямованих на засвоєння мовленнєвого етикету учнями, наприклад, виховної години "Ввічливість - запорука успіху" тощо.

Тема: Специфіка мовлення фахівця

(відповідно до напрямку підготовки)

План

1. Мова і професія.

2. Майстерність публічного виступу. Жанри публічних виступів.

3. Підготовка тексту до виступу.

4. Аудиторна робота.

1. Мова і професія

Мова нації – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. „За ставленням кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність” (К. Паустовський). На по­ряд­ку денному сьогодні – розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не ли­ше спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з вироб­ниц­твом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери. Мовні знання – один із основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова ви­ра­жає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильного професійного спілкування лю­ди­на вчиться все своє життя.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії „інтелігентні” та „неінтелігентні” зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рі­вень володіння професійною термінологією. Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, тер­мінами. Разом із піднесенням рівня фахових знань представників різних професій під­ви­щу­ються і вимоги до мови. У зв’язку з упровадженням української мови на підприємствах та в ус­та­но­вах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-тех­ніч­ною, сус­пільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це – вільно володіти лексикою свого фаху, нею послу­го­ву­ва­тися. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

Спілкування – одна з форм людської взаємодії.

Важливою складовою комерційного успіху діяльності фірми є вміння спілкуватися. Чим вищий рівень культури усного ділового мовлення, тим вищий авторитет людини, яка займається підприємницькою діяльністю, тим кращі й плідніші результати. У щоденній роботі виникає потреба обговорити, вирішити певні питання, налагодити комерційні стосунки, вислухати людину, зрозуміти її.

Зважаючи на те, яку проблему потрібно вирішити, слід ви- значитися, у якій формі це буде проходити.

Існує ряд видів усного ділового спілкування.

Співбесіда – це різновид ділової бесіди, де домінує увага до співрозмовника, тактовність і вміння говорити. Вона призначена для обговорення, вирішення певних питань, налагодження комерційних стосунків тощо. Основна умова: уміння вислухати людину, зрозуміти її.

Обидві сторони ділового спілкування повинні бути ввічливими, привітними, доброзичливими, виявляти, щирий інтерес і повагу до співрозмовника, чемність та емоційну стриманість у полеміці, тактовність і здатність до співчуття та розуміння проблем одне одного. Розмовляючи, слід дивитися на співрозмовника, щоб відповідно скоригувати подальший хід ділового спілкування у разі втрати інтересу до теми. Для досягнення повнішого взаєморозуміння потрібно оволодіти не лише вмінням переконливо говорити, а й уваж- но слухати співрозмовника.

Ефект ділового спілкування залежить від того, як учасники готуються до нього, чи знають, якими принципами слід керуватися на окремих стадіях, чи вміють перетворити розмову на плідний діалог, чи враховують особливості психології партнера.

Семінар – одна з найбільш універсальних і ефективних форм ділового спілкування, форма практичних і теоретичних вирішень питань (під керівництвом головуючого). На семінарі учасники логічно мислять, висловлюють і відстоюють власну точку зору публічно.

Семінари, співбесіди повинні починатися зі створення сприятливого для спілкування психологічного клімату, бо саме це запам’ятовується на емоційному рівні як враження від ділового спілкування.

Мистецтво спілкування – це здатність захоплювати, пе- реконувати співбесідника, вироблення відповідної манери комунікації.

Одним із основних видів усного спілкування за професійним спрямуванням є ділова нарада.

Ділова нарада – це робота колективного розуму, спрямо- вана вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат. Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисциплінарний, інформаційний тощо.

Перевагою наради у порівнянні з іншими формами управління є те, що за мінімум часу невелика кількість працівників у результаті оперативного й аргументованого обміну думками може розв’язати складні питання та прийняти узгоджене найоптимальніше рішення. Спільна думка іноді важить набагато більше, ніж сума окремих думок членів даного колективу. Цей традиційний метод управління може бути високоефективним лише за умов інтенсивного, активного обміну думками підготовлених учасників.

Оптимальна кількість учасників наради – 10–12 осіб. Більша кількість учасників просто не зможе взяти активної участі в обговоренні, а менша – не дасть змоги виявити різні погляди на проблему. Якщо графік та умови проведення планових нарад відомий учасникам заздалегідь, то позапланові, термінові наради обов’язково вимагають завчасного попередження про тематику, дату, місце, час початку й закінчення та склад учасників. Виробничі (службові) наради доцільніше планувати на другу половину дня – відразу після обідньої перерви чи на кінець робочого дня. Мета наради буде досяг- нута за умов сумлінної підготовки до неї всіх учасників та правильно організованого ходу засідання.

Успішне проведення наради передбачає наявність головуючого, який надає слово, слідкує за регламентом і порядком, за послідовністю виступаючих та дотриманням програми наради й основної проблеми. Головуючий, не беручи участі в обговоренні, обов’язково повинен підводити підсумок із кожного пункту програми і насамкінець наради узагальнити зроблені висновки. Комунікабельний, толерантний, ввічливий керівник – це гарант плідної та ефективної наради. Хід наради протоколюється секретарем, а виконання прийнятих постанов контролюється призначеними відповідальними.

Види нарад

Інформаційна (директивна або інструктивна) нарада скликається для ознайомлення учасників із новими даними, фактами, постановами тощо та наступного їх обговорення. Доцільно ознайомити учасників із новою інформацією завчасно (у писемній формі), а час наради використати для обговорення та прийняття конкретних рішень.

Оперативна або диспетчерська (селекторна, телефонна, комп’ютерна) нарада передбачає охоплювати такі етапи управління: збір інформації, її опрацювання та прийняття рішення без скликання всіх учасників у певному місці. Для цього використовують як традиційні засоби зв’язку (телефон, селектор, радіо), так і новітні (комп’ютерна мережа). Тривалість виступів, послідовність викладу повинні бути чітко обумовлені.

Дискусійна (полемічна) нарада передбачає вільний виклад варіантів думок, гіпотез, версій, припущень тощо. Цей най- демократичніший вид нарад продукує найбільш ефективні та конструктивні вирішення важливих проблем.