Список рекомендованої літератури

1. Борисов Ю.В. Новейшая история Франции 1917-1964. – М.: Просвещение, – 1966. -256 с.

2. Керимов А.Д. О своеобразии государственной системы современной Франции // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 71-74.

3. Керимов А.Д. Реализация принципа гласности заседаний Национального Собрания Франции // Государство и право. – 1999. – № 7. – С. 78-82.

4. Ковалев А.М. Современное состояние Конституции V Республики во Франции // Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 100-103.

5. Крутоголов М.А. Президент Франции: Правовое положение. – М.,1980.

6. Михайленко О. Прокуратура Франції: становлення та повноваження // Право України. – 2000. – № 2. – С. 100-103.

7. Молчанов Н.Н. Генерал де Голль. – М., 1972.

8. Молчанов Н.Н. Четвертая республика. – М., 1963.

9. Петрів І. Система і структура органів національної безпеки Франції // Право України. – 2000. – № 9. – С. 120-124.

10. Фоков А.М. Конституционные гарантии судебной защиты прав и свобод граждан в современном уголовно-процесуальном законодательстве Франции // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 71-74.

11. Шишкін В. Система установ адміністративної юрисдикції у Франції // Право України. – 1996. – № 7. – С. 43-47.

Тема 23 Держава та право Німеччини новітнього періоду

1. Веймарська республіка.

2. Фашистська диктатура.

3. ФНР. Об’єднання Німеччини.

4. Характеристика права.

Теми рефератів

1. Веймарська конституція 1919 року.

2. Об’єднання Німеччини 1990 р. і його конституційне закріплення.

3. Розвиток трудового і соціального законодавства Німеччини у XX ст.

Методичні вказівки

Вивчення теми слід розпочинати з аналізу революційної ситуації, яка утворилася в Німеччині восени 1918 р., з визначення тих причин та передумов, які привели до буржуазно-демократичних перетворень. Давши загальну характеристику рушійним силам та виявивши специфіку етапів розвитку революції, детальніше зупиніться на характері і наслідках подій листопада 1918 р. Які результати роботи Національних зборів? Розгляньте Конституцію, прийняту 31 липня 1919 р., котра дістала в літературі назву Веймарської (офіційна назва “Конституція Німецької імперії”), визначивши Німеччину парламентською республікою з буржуазно-демократичним політичним режимом. З’ясуйте ті суперечки, які мали місце між федералістами та унітаристами при розробці конституції та зверніть увагу на процедуру її прийняття. Розгляд змісту доцільно розпочати з характеристики та аналізу вищих органів влади та управління. Який був порядок формування, обсяг компетенції, та взаємовідносини між гілками влади. Період, який започаткувала конституція 1919 р., одержав в історії Німеччини назву Веймарської республіки. Це був час, насичений важливими соціально-економічними і політичними подіями. Тому треба з’ясувати, що являла собою економічна криза і гіперінфляція, які охопили країну після війни, яким чином проходила стабілізація капіталізму в 20-х рр., які наслідки мала для Німеччини економічна криза 1925-1933 рр. Основну увагу приділіть характеристиці політичних партій та боротьбі між ними на виборах рейхспрезидента та рейхстагу.

Веймарська республіка не стала перешкодою на шляху реакції. Детальний аналіз соціально-політичної ситуації в Німеччині на початку 30-х рр., допоможе зрозуміти, чому не було створено антифашистського народного фронту. Прихід до влади фашизму знаменував кінець Веймарської республіки. Спираючись на законотворчу діяльність нацистів необхідно простежити за захопленням ними влади, формуванням механізму нацистської диктатури та виділити ту роль, яку відігравали каральні органи у цьому механізмі. Розкажіть про державне регулювання економіки і її мілітаризацію, військове будівництво і реорганізацію армії.

Розгляд третього питання рекомендується розпочати з аналізу Потсдамських угод, із з’ясування програми післявоєнного устрою Німеччини, яка базувалась на трьох принципах: демократизації, демілітаризації, денацифікації. Для реалізації Потсдамських угод було створено окупаційний механізм союзників. Необхідно з’ясувати, як він працював у різних зонах окупації. Як утворилась Бізонія, Тризонія та проголошена ФРН. Що собою являла політика оздоровлення німецької економіки та курс на створення “соціального ринкового господарства”? Значний інтерес викликає Бонська конституція 1949 р. Необхідно ознайомитися з її змістом, розглянувши структуру органів влади і управління, звернути увагу на права і свободи громадян, які одержали конституційне закріплення. Коли відбулось перетворення ФРН у суверенну державу? Що являла собою модель “кооперативної федерації”? Після цього слід розглянути історію утворення НДР, з’ясувати її міжнародно-правовий статус. Конституція НДР 1949 р. надає змогу одержати уявлення про структуру державного апарату та основні принципи його діяльності. Які передумови об’єднання ФРН і НДР? Розкрийте програму співробітництва двох держав. Проаналізуйте процес підписання, ратифікації та умови договору між двома державами. Визначте проблеми розвитку об’єднаної Німеччини на сучасному етапі.

Характеристику права доцільно розпочати із змін, внесених у Німецький цивільний кодекс у XX ст. Зверніть увагу на лібералізацію норм шлюбно-сімейного законодавства. Які зміни відбулись у німецькому торговому праві? Чому була обмежена сфера дії норм Торгового кодексу? Проаналізуйте акціонерний закон 1965 р. прокоментуйте трудове і соціальне законодавство. Що таке тарифні угоди та принцип тарифної автономії? Які зміни відбулись у кримінальному праві? Дайте характеристику кримінальному кодексу 1975 р. та його новій редакції 1987 р.

Список рекомендованої літератури

1. Бабанцев Н.Ф. Становление государственно-правовой системы Германской Демократической Республики. – Л., 1981.

2. Бланк А.С. Старый и новый фашизм. – М., 1987.

3. Бланк А.С. Из истории раннего фашизма в Германии. – М.: Мысль, 1978. – 208 с.

4. Бонн-Берлін: центри німецької політики (З історії ФРН) // Всесвіт. – 1999. – № 4. – С. 128-135.

5. Бусыгина И. Германский федерализм: История, современное состояние, потенциал реформирования // Полис. – 2000. – № 5. – С. 110-121.

6. Васильев В.И. История германского федерализма // Новая и новейшая история. – 1998. – № 3. – С. 27-50. (80-90 гг. XX ст.).

7. Галкин А.А. Германский фашизм. М., 19б7.

8. Германская история в новейшие времена. В 2-х томах. – М.: Наука, 1970.

9. Горошкова Г.Н. Национальный фронт демократической Германии (1949-1963 гг.). – М.: Наука, 1966. – 467 с.

10. Деларю Ж. История гестапо. – Смоленск, 1993.

11. Драбкин А.Е. Веймарская республика. – М., 1982.

12. Дрябкин Я.С. Революция 1918-1919 гг. в Германии. Краткий очерк. – М.: Соцекгиз, 1958. – 443 с.

13. Зоммерман К.-П., Старилов Ю. Административное судопроизводство (юстиция) в Германии: историческое развитие и основные черты // Государство и право. – 1999. – № 7. – С. 70-78.

14. Из истории Германии нового и новейшего времени: Сб. статей. – М., 1958.

15. Кремер И.С. Некоторые аспекты политической системы ФРГ // Ежегодник Германской истории, 1969, 1970.

16. Кульбакин В.Д. Очерки новейшей истории Германии. – М.: Соцекгиз, 1962. – 671 с.

17. Кучеренко К. Основний закон Німеччини та Конституція України // Історія в школах України. – 2000. – № 1. – С. 54-56.

18. Лысенко О.Л. Этапы становления единой науки торгового права Германии // Вестник Московского университета. – Серия 11 Право. – 2000. – № 6. – С.72-83.

19. Майский И.М. Кто помогал Гитлеру (Из воспоминаний советского посла). – М.: Изд-во ИМО, 1962. – 198 с.

20. Михайленко О. Прокуратура Федеративної Республіки Німеччини: становлення та повноваження // Право України. – 2000. – № 5. – С. 104-105.

21. Никонова С.В. Очерк европейской политики Германии в 1924-1929 гг. – М.: Наука, 1977.

22. Проэктор Д.М. Оруженосцы третьего Рейха. Германский милитаризм 1919-1939 гг. – М.: Воениздат, 1971. – 197 с.

23. Размеров В.В. Экономическая подготовка гитлеровской агрессии. (1933-1935 гг.). – М.: Изд-во ИМО, 1958. – 174 с.

24. Самсонов А.М. Крах фашистской агрессии. 1939-1945. Исторический очерк. – М.: Наука, 1975.

25. Топорнин Б.Н. Основные этапы становления и развития Германской Демократической Республики // Правоведение. 1969. №5.

26. Урбан А. Объединение Германии: 10 лет спустя // Эхо планеты. – 2000. – № 40. – С. 6-11.

27. Шеверда Л.А. Рабочее движение в Германии в 1918-1938 гг. Лекции. – М., 1957. – 96 с.

28. Шишкін В. Організаційна структура судової системи Німеччини // Право України. – 1996. – № 1. – С. 47-51.

29. Эннекцерус Л. Курс германского права. – М., 1950.

Тема 24 Держави Центральної і Східної Європи

1. Становлення національних держав.

2. Характер і форми революції 40-х рр. ХХ ст. Зміни в державному устрої.

3. Виникнення і розвиток незалежних держав у Центральній Європи.

Теми рефератів

1. Структура центрального державного апарату Польщі за Конституцією 1921 р.

2. Моделі конституційного розвитку у Східній Європі.

3. Інститут президентства в країнах Центрально-Східної Європи.

4. Адміністративне судочинство в Польщі.

Методичні вказівки

Приступаючи до вивчення першого питання зверніть увагу на розвал Австро-Угорщини і створення Чехословацької держави. Коли і за яких обставин було проголошено про створення незалежного Королівства сербів, хорватів і словенців? Розкажіть про проголошення республіки в Угорщині і Австрії та про утворення Польської республіки. Проаналізуйте соціально-економічні й політичні реформи та їх масштаби. Коли відбулось конституційне самовизначення Чехословаччини та Польщі? Які демократичні зміни відбулись у Болгарії, Югославії, Румунії? У яких країнах збереглась монархічна форма правління? Які країни зіткнулись з національними проблемами? Коли і за яких обставин відбулась криза парламентаризму? Розкажіть про встановлення диктаторського режиму в Болгарії, закріплення авторитарних принципів і інститутів у конституціях Югославії, Польщі, Румунії, встановлення авторитарних режимів та їх залежність від фашистських держав. Аналіз фактичного матеріалу з історії Болгарії, Угорщини, Румунії, Югославії допоможе розкрити сутність авторитарних режимів, їх особливості в окремих країнах.

При вивченні другого питання слід з’ясувати в яких умовах відбувались народно-демократичні революції в Центральній і Південно-Східній Європі. Необхідно врахувати особливості антифашистського руху Опору в окремих східноєвропейських країнах, а також різні форми залежності цих країн від фашистської Німеччини. Слід звернути увагу на те, що на першому етапі революційного процесу вирішувалися завдання загальнодемократичного характеру. В зв’язку з цим необхідно розглянути діяльність урядів Національних фронтів, характерною рисою яких була партійно-політична неоднорідність. Особливу увагу слід приділити процесу зламу старого державного апарату і будівництву нового, вирішенню завдань щодо демократизації політичного режиму. Необхідно відзначити особливості створення нових органів влади в окремих країнах, зокрема у Болгарії, Угорщині та Румунії. Слід розглянути хід і підсумки перших після революцій парламентських виборів, які в більшості країн призвели до зміцнення позицій лівих сил. Необхідно звернути увагу і на важливі соціально-економічні перетворення в сільському господарстві і промисловості, які були проведені у Східній Європі у 1944 -1948 рр. Все це дозволить визначити основні риси того ладу, який одержав назву народної демократії. Другий етап революційного процесу починається у 1948 р., коли під тиском керівництва СРСР країни приймають сталінську модель соціалізму. Як відбилося впровадження цієї моделі на розвитку державно-політичної системи, законодавства, соціально-економічної сфери? Зверніть увагу на утвердження диктатури партійно-державного апарату, створення репресивної системи і репресивного законодавства, на антидемократизм політичної влади. Все це дозволить зрозуміти причини кризи соціальної системи

Природним наслідком панування комуністичних партій в східноєвропейських державах були демократичні революції 1989-1991 рр. Слід звернути увагу на особливості демонтажу тоталітарних структур влади в окремих країнах, а також на проблеми посттоталітарних суспільств. Проаналізуйте особливості курсу на ринкові відносини та його темпи у Польщі, Чехословаччині, Румунії. Охарактеризуйте розвиток конституційного законодавства. Назвіть характерні риси конституцій. У чому проявилось розширення повноважень парламенту і зміні ролі президента? У чому суть концепції державної влади як правової? Розкажіть про уніфікацію прав і свобод громадян.

Список рекомендованої літератури

1. Айненкель А. Фашизм и политическое устройство государств Центральной Европы в период между первой и второй мировыми войнами // Фашизм и антидемократические режимы в Европе. – М., 1981. С.70 – 81.

2. Бисага Ю. Виборче законодавство першої Чехословацької Республіки (1918-1938) // Право України. – 2000. – № 2. – С. 103-106.

3. Бонев В. О едином, народном и отечественном фронте в Болгарии. – М.: Прогресс, 1973. – 478 с.

4. Великий Октябрь и революции 40-х гг. в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. АН СССР. Институт славяноведения и балканистики. 2-е издание. – М.: Наука, 1982. – 536 с.

5. Гришина Р.П. К вопросу о болгарской разновидности фашизма// Фашизм и антидемократические режимы в Европе. С.101-119.

6. Дем’янець В. Інститут президентства в країнах Центрально-Східної Європи // Нова політика. – 1999. –№ 3.– С. 5-8.

7. Джурин М.М. Образование многонационального государства Югославии (1918-1921 гг.) – М.: Издательство Московского университета, 1970. – 124 с.

8. Ерещенко М. К вопросу о специфике монархо-фашистских режимов в Болгарии и Румынии накануне Второй мировой войны // Советское славяноведение. – 1974. – № 6.

9. Желицки Б.И. Создание и сущность антинародной буржуазной политической системы Венгрии в 20-х годах // Фашизм и антидемократические режимы в Европе. С.120-124.

10. Клишко З. Варшавское восстание. Статьи, речи, воспоминания, документы. – М.: Политиздат, 1969.

11. Конституции государств Восточной Европы. – М., 1996.

12. Лайоше А. Развитие венгерского семейного законодательства // Государство и право. – 1999. – № 6. – С.77.

13. Лебедев Н.И. Крах фашизма в Румынии. – М.: Наука. 1976.

14. Липтан Э. Советская Венгерская республика. – М.: Мысль, 1970. – 391 с.

15. Лопухов Б. История фашистского режима в Италии. – М.: Наука, 1977.

16. Освобождение Венгрии от фашизма. – М.: Наука, – 1965.

17. Пархомчук С.М. Великий Жовтень і революційне піднесення в Румунії (1917-1921). – К.: Наукова думка, 1967.

18. Прайсс. Модели конституционного развития и перемены в Восточной Европе // Полис. – 1996. – № 4. – С. 125-137.

19. Присташ А. Структура центрального державного апарату Польщі за Конституцією 1921 р. // Право України. – 1998. – № 9. – С. 95-98.

20. Страшун Б.А. Конституционные перемены в Восточной Европе: 1989 – 1990. – М.,1991.

21. Ткач Д. Інститут держсекретарів: як він діє в Угорщині // Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 липня. – С. 7.

22. Ткач Г. Адміністративне судочинство в Польщі // Право України. – 2000. – № 1. – С. 136-139.

23. Яжборовская М.С. Особенности социально-политической структуры и борьба рабочего класса против реакции в странах Центральной и Юго-Восточной Европы в период стабилизации капитализма (1924-1928 гг.) // Фашизм и антидемократические режимы в Европе. – М., 1981. С.82-100.