1.Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.

Мікроекономіка – наука, яка вивчає господарську поведінку окремих ек суб’єктів (домогосподарств, фірм), а також вплив на цей процес держави. Основні категорії мікроекономічного аналізу: попит і пропозиція; рівновага, рівноважна ціна; поведінка споживача; фактои виробництва; оптимум товаровиробника; ринки досконалої і недосконалої конкуренції; ринки факторів виробництва. Економічними субєктами можуть бути окремі споживачі, робіт­ники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного бо­ку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого — вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур — галузевих ринків. Як самостійний розділ економічної теорії Мікро­економіка сформувалася в кінці XIX — на початку XX ст.

2.Суб’єкти та об’єкти економічних відносин на мікрорівні.

Об'єктом мікроекономічних досліджень є мікросис-тема. Мікросистема — це система економі­чних відносин між господарюючими суб'єктами. До основних суб'єктів мікросистеми належать:

а) домогосподарства.( Це група людей, які об'єд­нують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення.)

б) підприємства (фірми) - господарюючі суб'єкти, що займаються виробни­чим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку.

в) держава. У мікросистемі розглядається як су­купність органів влади, що є координатором та регу­лятором економічного життя. Об'єктами є ресурси виробництва та його ре­зультати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси (земля) та підприємницькі здібності.

3.Методологія мікроекономічного аналізу.

У мікроекономічних дослідженнях використову­ються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких досліджень є розробка тео­рій та моделей. Економічна модель — це система взає­мозв'язків між економічними змінними, яка дає змо­гу прогнозувати результат.

Гра­ничний аналіз - це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Функціо­нальний аналіз - в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділе­ною характеристикою, тобто функція. Рівноважний аналіз - розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільніс­тю, тобто рівновагою. Метод статики передбачає порівняння різних рів­новажних станів, при цьому перехід від однієї рівно­ваги до іншої залишається поза аналізом. Метод ди­наміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

4.Попит і його детермінанти. Закон попиту.

Ринковий попит - це сума індивідуальних попитів при певно­му рівні цін. Крива ринкового попиту показує загальний обсяг попиту всіх споживачів при будь-якій ціні. Вона будується як сума кривих індивідуальних попитів.

Функція попиту — це залежність між величиною попиту та факторами, що на нього впливають. До нецінових факторів ринкового попиту належать: зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб спо­живача, моди чи реклами; зміна цін на інші товари, зокрема товари-субститути чи то-вари-комплементи; кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару; цінові очікування покупців; доходи споживачів.

Закон попиту стверджує, що підвищення цін на певний товар призводить до зменшення обсягів попиту на нього і, навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.

5.Концепція цінової еластичності попиту: сутність, методи розрахунку, детермінанти.

Еласти́чність по́питу, коефіцієнт еластичності — вказує відносну зміну одного економічного показника за одиничної відносної зміни іншого показника,

Показник (коефіцієнт) цінової еластичності попиту розраховується за формулою:

Абсолютна величина показника цінової еластичності попиту може змінюватися від 0 до ∞.

Якщо 1 – попит еластичний;

1 – попит нееластичний;

= 1 – попит з одиничною еластичністю;

= 0 – попит абсолютно нееластичний;

→ ∞ –попит абсолютно еластичний.

Існує два крайніх випадки: абсолютна еластичність й абсолютна нееластичність попиту.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту в точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням QD=a-bP, або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту .

Уникнути цих розбіжностей дозволяє застосування коефіцієнта дугової еластичності. Показник дугової еластичності попиту обчислюється за формулою :

; =

Емпіричні дослідження виявили ряд факторів, що впливають на цінову еластичність попиту. Основними з них є [1, 5]:

1. Якщо товар має багато товарів-замінників, попит на такий товар буде еластичним

2. На коротких проміжках часу попит є менш еластичним, тому що в тривалий проміжок часу існує можливість поміняти споживчий кошик, налагодити виробництво товарів-замінників, або пристосувати смаки до споживання інших товарів.

3. Значимість товару для споживача (

4. Питома вага в доході споживача.

5. Розміри запасу

6.Концепції перехресної еластичності попиту та еластичності попиту за доходом. Взаємозв’язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.

Перехресна еластичність попиту – це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару. Вона показує, на скільки процентів зміститься крива попиту [3]. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною обчислюється аналогічно до попередніх:

=

Якщо товари є субститутами, то перехресна еластичність попиту на ці товари додатна.

Якщо товари є комплементарними, то перехресна еластичність попиту від’ємна.

У випадку, коли два товари не пов’язані між собою, є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю.

Еластичність попиту за доходом показує, наскільки зміниться попит при зміні доходу на один відсоток .

При цьому передбачається, що ціна товару не змінюється:

де ЕІ – коефіцієнт еластичності попиту за доходом;

Q1 і Q2 – відповідно, первинна і подальша величини споживчого попиту; І1 та І2 – відповідно, початковий і подальший доходи споживача;

На товари розкоші спостерігається різке зростання попиту при зростанні доходу, про що свідчать значні (більші за 1).

7.Пропозиція та її детермінанти. Закон пропозиції.

Закон пропозиції: обсяг пропозиції зростає при зростанні ціни, і, навпаки, обсяг пропозиції спадає при зменшенні ціни. Закон пропозиції діє наступним чином: при зростанні ціни, збільшується дохідність продажу продукції, а це дає змогу збільшувати прибутки фірми та винагороду її працівникам, отже, в підприємства з'являється стимул збільшувати виробництво продукції.

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо S S1 чи вліво S S2 рис.5.5 означає, що пропозиція збільшується чи зменшується при тій же ціні. Якщо ж жоден з факторів, що впливають на пропозицію не змінюється, а ціна товару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S) вгору чи вниз.

До основних факторів зміни пропозиції належать: Ціни на ресурси. Технології виробництва. Кількість продавців на ринку. Податки та дотації. Очікувані зміни цін.

8. Концепція еластичності пропозиції: сутність, методи розрахунку, детермінанти.

Еластичність пропозиції — показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше одиниці — E>1). Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1). Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиції менше одиниці — E<1)

Еластичність пропозиції обчислюється через коефіцієнт еластичності пропозиції за формулою:

K_m- коефіцієнт еластичності пропозиції

G — відсоток зміни кількості пропонованого товару

F — відсоток зміни ціни

Попит нееластичний, якщо зміна ціни спричиняє за собою меншу зміну величини попиту.

Рисунок 2.5 – Еластичний попит

Якщо суттєва зміна в ціні приводить до незначної зміни в кількості покупок, то такий попит називається нееластичним (рис. 2.6)

Рисунок 2.6 – Нееластичний попит

Коли відсоткова зміна ціни і наступна зміна кількості купованої продукції дорівнюють одна одній по величині, то такий випадок називають одиничною еластичністю (рис. 2.7).

Рисунок 2.7 – Попит з одиничною еластичністю

Існує два крайніх випадки: абсолютна еластичність й абсолютна нееластичність попиту.

Якщо найменше зниження ціни спонукає покупців збільшувати покупки від нуля до границі своїх можливостей, то такий попит є абсолютно еластичним (рис. 2.8).

Рисунок 2.8 – Абсолютно еластичний попит

Якщо кількість блага, що користується попитом, не змінюється від того, скільки цей товар коштує, то попит є абсолютно нееластичним. Такий попит існує на життєво необхідні ліки (рис. 2.9).

Рисунок 2.9 – Абсолютно нееластичний попит

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту в точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням QD=a-bP, або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту.

9. Вплив змін попиту й пропозиції на рівноважну ціну та рівноважну кількість товару на ринку. Парадокс Гіффена

Якщо під впливом нецінових факторів відбудеться підвищення попиту при незмінній пропозиції, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продажів збільшаться (рис. 2.18).

Рисунок 2.18 – Зростання ціни внаслідок збільшення попиту [1]

Якщо попит зменьшиться при незмінній пропозиції, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продажів знизяться.

Збільшення пропозиції під впливом нецінових факторів при незмінності попиту викличе зниження рівноважної ціни і зростання обсягу продажів. Якщо ж пропозиція знизиться при незмінному попиті, то рівноважна ціна зросте, а обсяг продажів зменшиться (рис. 2.19).

Рисунок 2.19 – Зростання ціни внаслідок зменшення пропозиції

Якщо попит і пропозиція зростають одночасно, рівноважний обсяг продукції зростає, але вплив на рівноважну ціну є невизначеним. Рівноважна ціна може не змінитися, якщо відбувається пропорційне зростання попиту та пропозиції (рис. 2.20 а). Рівноважна ціна буде зростати, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропозиція (рис. 2.20 б). Рівноважна ціна буде спадати, якщо попит зростає в меншій мірі, ніж зростає пропозиція (рис. 2.20 в).

Всі товари Гіффена - малоцінні товари, які займають у споживчому бюджеті значне місце і для яких відсутня рівнозначний товар-замінник. Цінних товарів Гіффена не буває.

В цьому полягає «парадокс Гіффена»: при підвищенні цін на певні види товару (в основному товари першої необхідності) їх споживання підвищується за рахунок економії на інших товарах

[1]10. Порівняння підходів Вальраса і Маршалла до проблеми встановлення рівноваги.

Умови встановлення рівноваги на ринку розглядалися А. Маршаллом і Л. Вальрасом. Метод Л. Вальраса ґрунтується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги. Так, надлишок пропозиції буде здійснювати понижувальний тиск на ціну через конкуренцію продавців. Надлишок попиту буде підвищувати ціну через конкуренцію покупців

Підхід А. Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару. Суть його в тому, що рівновага на ринку складається не під впливом тиску надлишків попиту і пропозиції, а під впливом перевищення ціни попиту над ціною пропозиції чи, навпаки, ціни пропозиції над ціною попиту, на що продавці реагують відповідно збільшенням або скороченням обсягу пропозиції

Тобто Л. Вальрас розробив «модель корекції ринкових цін», у той час як А. Маршалл – «модель корекції випуску»

11. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника

Досягнення рівноваги – це процес, що залежить від часу, опис якого здійснюється за допомогою динамічних моделей. Однією з найпростіших динамічних моделей ціноутворення є «павутиноподібна» модель, де продавці розробляють свою цінову стратегію, базуючись на минулому періоді.

Рисунок 2.26 – Стійка (а) та нестійка (в) рівновага в «павутиноподібній» моделі та регулярні коливання (б) навколо неї [5]

Затухаючі (а), регулярні (б) та вибухові (в) коливання цін [5]

12. Переваги та недоліки механізму ринкового регулювання процесу ціноутворення.

Коли в процес ринкового ціноутворення втручається держава, виникає відхилення цін від рівноважного рівня.

Можливі два основні випадки [1]:

Запровадження ціни «стелі» (Рс) – верхньої припустимої межі цін, коли ціна нижча за ціну рівноваги. В цьому випадку на ринку виникає дефіцит – ситуація, при якій попит не покривається наявною пропозицією (рис. 2.28).

Запровадження ціни «підлоги» (Рп) – нижньої припустимої межі цін, коли ціна вища за ціну рівноваги. Як наслідок, на ринку виникає надлишок – ситуація, при якій пропозиція перевищує попит

13. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру. Концепція раціональної поведінки споживача.

Кардиналізм. Функція корисності лежить в основі споживчого вибору (поведінки споживача на ринку). При моделюванні поведінки споживача економісти базуються: 1) обмеженості доходу споживача; 2) аксіомі ненасиченості (споживач намагається мати велику кількість будь-яких благ); 3) аксіомі збільшення загальної корисності; 4) аксіомі зменшення граничної корисності.

Ординалізм. Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг. Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого.

Основними етапами процесу вибору споживача є наступні:

1) визначаються переваги споживача (що хоче);

2) визначаються бюджетні обмеження (що може);

3) здійснюється вибір споживача (бажання + можливості).

Сукупна корисність – це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним благ.

Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощуванні споживання блага застосовується поняття “гранична корисність”.

Гранична корисність – додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або зміна загальної корисності (TU) набору товару при зміні кількості даного блага (Х) на одиницю.

14. Корисність блага і рівновага споживча (кардиналістський підхід)

кількісний (кардиналістський) підхід заснований на уявленні про можливості виміру корисності різних благ в гіпотетичних одиницях (ютилях, від англ. utility – корисність);

ступенем переваги.

Економічна теорія виходить з того, що між корисністю та кількістю споживаних продуктів існує певний функціональний зв’язок. Його відображає функція корисності, як співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності, якого досяг споживач:

U=f(Qx,Qy,…Qn), (3.1)

де U – корисність;

Qx,Qy,…Qn – обсяги відповідних спожитих товарів.

Коефіцієнт еластичності пропозиції за ціною () розраховується за формулами:

,