26. Віддача від масштабу. Шлях експансії.

Якщо обраний технічно ефективний спосіб виробництва, то збільшення випуску можливо за рахунок пропорційного збільшення використання всіх виробничих ресурсів. Це і є зміна масштабу виробництва.

При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва:1) зростаюча; 2) постіна; 3) спадна.

1.Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація;

2. Поліпшення управління. Поява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому;

3. Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві групи студентів.

Пряма S є «шляхом експансії», що ілюструє комбінації праці і капіталу, які вибирає фірма, щоб мінімізувати витрати кожного з рівнів виробництва у довгостроковому періоді. Вона проходить через всі точки рівноваги фірми, відображаючи зміни її фінансових можливостей за незмінних цін факторів виробництва.

Характер мотивації учасників виробництва Х.Лейбенстайн і назвав Х-фактором, а втрати і виграші, обумовлені його дією, X-неефективністю і відповідно X-ефективністю.

27. Концепція витрат. Бухгалтерські та економічні витрати. Явні і неявні витрати.

Витрати виробництва- загальні обсяги витрат ресурсів (факторів виробництва), або грошові витрати, здійснювані підприємством для виробництва певного обсягу продукції.

Зовнішня економічність (позитивні екстерналії)- деякі результати виробництва реалізуються безпосередньо, минаючи відносини купівлі-продажу і мають прямий позитивний вплив на добробут населення.

Зовнішня неекономічність - деякі результати виробництва реалізуються безпосередньо, минаючи відносини купівлі-продажу і мають прямий негативний вплив на добробут населення.

Бухгалтерські витрати-цінність витрачених ресурсів у фактичних цінах їх придбання.

Альтернативні, або економічні витрати- цінність інших благ, які можна було б отримати при найбільш вигідному із усіх можливих альтернативних напрямів використання тих же ресурсів.

Неявні витрати -витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю підприємства.

Явні витрати – це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Економічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.

Сукупні витрати - сукупність усіх витрат підприємства на виробництво і реалізацію якогось продукту.

Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період АТС==

Граничні витрати (МС)- це додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням виробництва даного товару на одиницю. MC=

28.Витрати виробництва в довгостроковому періоді.

У довгостроковому періоді фірма може змінити всі свої ресурси (всі фактори стають змінними), а галузь може міняти число своїх фірм. Припустимо, що в певній галузі можливе створення підприємств лише трьох розмірів – малого, середнього та великого.

Очевидно, що, якщо у тривалому періоді планується випуск в обсязі Q1, кращим виявиться підприємство першого типу, якщо в обсязі Q2 – другого, і т.д. Складніше йде справа, якщо випуск планується в обсязі Q1’ або Q2’. У цих випадках середні витрати двох підприємств будуть однакові (криві SATC перетинаються). Таким чином, плануючи розвиток, підприємство орієнтується на досягнення мінімальних середніх витрат при кожному даному рівні випуску. Крива довгострокових середніх витрат являє огинаючу сімейство кривих SATC.

Можна показати, що оптимальна для короткострокового періоду техніко-економічна політика не завжди є такою з позицій довгострокового періоду.

точка А лежить лівіше мінімуму SATC1, а точка D – правіше мінімуму SАТС3. Таким чином, довгостроковий і короткостроковий оптимуми не збігаються