22. Оптимізація виробництва у короткостроковому

періоді. Закон спадної граничної продуктивності.

Сукупний продукт(ТР)- загальний обсяг виробництва, який досягається за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших ресурсів.

Середній продукт (АР) - відображає середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю фактора: АР=

Граничний продукт (МР) – це приріст загального обсягу виробництва (додатковий продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва:

МР=

Якщо витрати змінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничний продукт саме й виражатиме граничну продуктивність фактора

закон спадної граничної продуктивності стверджує, що зі зростанням використання будь-якого виробничого фактора (при незмінності інших) рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове застосування змінного фактора веде до зниження відносного і далі абсолютного обсягів випуску продукції.

Закон спадної граничної продуктивності носить не абсолютний, а відносний характер. По-перше, він застосовний лише на короткостроковому відрізку часу, коли хоча б один з факторів виробництва залишається незмінним. По-друге, технічний прогрес постійно розсовує його межі

23. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.

Ізокванта – крива, що показує усі можливі комбінації ресурсів, використання яких забезпечує фіксований обсяг випуску продукції.

Карта ізоквант – це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва. Кожна Ізокванта, розміщена на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції.

Гранична норма технологічного заміщення (MRTS) - це кількість одного фактора виробництва, яку може бути заміщено додатковою одиницею іншого фактора так, щоб обсяг виробництва не змінився. MRTSLK= - або MRTSLK=MPL – граничний продукт праці; MPK – граничний продукт капіталу.

Форма ізокванти означає, що кожна година людської праці здатна замінити все меншу кількість капіталу.

C = L × w + K × r., де w – ціна послуг праці (ставка заробітної плати), r – ціна послуг капіталу (ставка відсотка), то, маючи в своєму розпорядженні певний бюджет С, виробник може купити К одиниць капіталу і L одиниць праці.

24.Ізокоста та оптимум виробника.

Ізокости – лінія, що показує всі можливі комбінації ресурсів, що мають однакову сукупну вартість. К=-L

Ізокоста за своїм змістом і властивостями є аналогом бюджетної лінії споживача: зміна рівня сукупних витрат зміщує ізокосту паралельно вгору або вниз, а зміна ціни одного з ресурсів змінює її нахил до відповідної осі. Нахил ізокости до відповідної осі визначається співвідношенням цін ресурсів.

Сумістивши карту ізокост з фіксованою ізоквантою бачимо, що дві ізокости мають спільні точки з ізоквантою, але ізокоста з мінімальними витратами буде дотичною до ізокванти, а параметри точки дотику покажуть шукану оптимальну комбінацію факторів виробництва – рівновагу виробника.

Таким чином, для того, щоб аналітично вивести рівняння рівноваги виробника, необхідно прирівняти кут нахилу ізокванти (MRTS) з кутом нахилу ізокости (w/r). Таким чином, умова оптимуму виробника має вигляд:=

Умова рівноваги виробника: мінімум витрат для заданого рівня виробництва досягається, якщо фірма використовує таку комбінацію ресурсів, для якої граничні продуктивності ресурсів пропорційні їхнім цінам, або відношення граничного продукту фактора до його ціни однакове для всіх вхідних ресурсів.

25.Ефекти заміни та випуску.

В умовах зміни ціни одного з ресурсів, наприклад, за зростання ставки заробітної плати, нахил ізокости зросте. Загальний результат зміни ціни ресурсу може бути розкладений, як і в теорії споживання, на дві частини, одна з яких представляє ефект заміни, друга – ефект випуску. Остання відповідає ефекту доходу в теорії споживання. Щоб виявити дію ефектів заміни та випуску, необхідно провести компенсуючу ізокосту С’С’ паралельну лінії СС1 так, щоб вона дотикалася первісної ізокванти Q1Q1 в точці Е3. Це означає, що, забезпечуючи той самий обсяг виробництва, фірма змінила би свій оптимальний вибір на користь відносно дешевшого фактору – капіталу . Оскільки перехід від Ε1 до Ε3 відображає лише вплив нової ціни, то зміна обсягу використання праці від L1 до L3 розглядається як ефект заміни. Ефект заміни спонукає фірму збільшити обсяг використання капіталу, який витісняє частину праці.