Тема 13 Держава та право середньовічних Китаю, Японії, Індії

1. Середньовічна держава і право Китаю.

Розпад Ханьської імперії у III ст. Період столітньої смути. Відтворення державної єдності. Централізація Північного Китаю. Династія Цзинь (265 – 420 рр.). Реформи Сим Яня. Поділ населення на податних першого і другого розрядів. Введення нового варіанту надільної системи – “рівних полів” (485 р.). Система “дворазового подату” (780 р.). Реформи Ван Аньши (XI cт.). Монгольська династія Юань (з 1279 р.). Всекитайська династія Мін (1368 – 1644 рр.). вторгнення манчжурів і встановлення манчжурської династії. Станово-класова структура. Правовий статус особи “се” (колір). Станово-класові групи. “Благородні”, “добрі”, “підлі”. Чиновництво, його ранги і класи. Державний лад. Розподіл функцій органів управління. Централізована імперія за династії Тан (618 – 907 рр.). Імператорський двір. Державна рада. Канцлери. Центральний апарат. Відомства. Цензорат. Вищий наглядово-контрольний орган. Комісаріати. Зростання політичного впливу євнухів. Формування двірцевого і відомчого центрів влади. Великий секретаріат (до 1380 р.). Місцеве управління. Адміністративний устрій. Провінції (дао) і органи їх управління. Уповноважені і їх функції. Області (чжоу). Повіти (сянь). Органи самоврядування. Общинні старости. Суд. Судова ієрархія: імператор, виборний старійшина села, повітовий начальник, управи. Столичні судово-слідчі органи. Відомства покарань. Храм великої істини. Центральний ревізійно-слідчий кримінальний суд. Армія. Військовозобов’язані. Найманці. Кіннота. Реформа Ван Аньши. Рекрутський набір. Регулярна армія. Військові округи і прикордонні гарнізони у Міньській державі. Общинні формування. Порядок призначення головнокомандувача в армії. Головний військовий координатор.

Джерела права. Династійні зводи законів. Традиційно-правові норми (люй). Доповнення (лін). Розподіл по сферах правового регулювання між люй і лін. Систематизація законів в суйському (VI ст.) і таньському (VII ст.) Китаї. Кодекс VII ст. династії Тан “Тан люй шу-і”. Виправлене й переглянуте зібрання кримінальних законів (960 – 963 рр.). Бюро по перегляду й класифікації законів. “Звід законів із 900 статей”. “Звід законів династії Мін” (кін. XIV ст.). Цінський кодекс 1647 р. Кримінальне право. Стереотипи масової правосвідомості китайців. Взаємодія моральних норм (лі) і жорстоких правових норм (фа). Особливість застосування колективної відповідальності й заохочення доносительства. Репресія, санкція як головна риса закону, а не регулятори сфери свободи особистості. Особливість розвитку кримінального права. Вільний і раб як суб’єкти злочину. Розмитість межі моральної норми як причина відсутності сформульованого в законі правового поняття. Правова доктрина III-IV ст. про умисел злочину. Нерозробленість інституту необхідної оборони. Пом’якшуючі обставини при винесенні покарань. Класифікація злочинів. “10 зол”. Порядок визначення покарань. Злочини проти особи. Нероздільність адміністративного і кримінального покарань. Система покарань. Система п’яти основних покарань. Побиття, заслання, каторжні роботи, три види смертної кари. Особливість застосування каторги як виду покарання. “Вісім правил” застосування покарання до осіб високого соціального статусу. Переваги інших категорій чиновництва при вирішенні питання про покарання за злочини. Інститут “тіні”. Принцип колективної відповідальності. Регулювання майнових відносин. Колективна власність на землю, її форми та види. Заклад землі, рухомого майна. Договори купівлі-продажу. Особливість здійснення цієї операції з різними об’єктами. Заходи по регулюванню ринку. Державна торгівельна монополія. Договори купівлі. Шлюбно-сімейне право і релігійна традиція. Порядок заключення шлюбу. Шлюбний вік. Шлюби, що заборонялись. Порядок розторгнення шлюбу. Спадкування та його характер. Спадкування чину. Спадкове право дочок і синів. Судовий процес і його характер. Початок справи. Скарга. Переслідування злочинця як обов’язок держави. Відповідальність чиновників за розшук злочинців. Судові посадовці та персонал. Відповідальність за неявку в суд. Презумпція винуватості звинуваченого. Порядок застосування катування. Винесення присуду. Страта і порядок її застосування.

2. Середньовічна держава і право Японії.

Розклад первісного суспільства (III ст.). Обмежений характер поширення рабства та його причини. Формування племінних союзів. Об’єднання території за часів Ямато. Боротьба кланів. Сьотоку-тайсі. Конституція Сьотоку (604 р.) або Закон із 17 статей. Принципи державного управління. Основні положення Закону. Нерівність. Власність на землю. Маніфест Тайка. Кодекс “Тайхо рьо”. Реорганізація системи управління і аграрних відносин. Надільна система. Перехід земель у державну власність. Система перерозподілу земельних ділянок. Повинності державних селян. Заміна надільної системи помісною приватновласницькою системою (сьоен). Формування крупного землеволодіння. Ліквідація поліцентризації. Утворення замкненого стану самураїв (бусі) і його характеристика. Засилля кланових груп і їх вплив на процес централізації держави та соціально-економічний розвиток. Посилення центральної влади. Період третього сьогунату Токугави (поч. XVII – 1 пол. XIX ст.). Буржуазні зміни в період реставрації Мейдзі (1868 – 1912 рр.). Станово-класова структура. Соціальні прошарки “добрих” (“рьомін”) і “государевих людей” (“камін”) та їх правовий статус. “Двір” і його обов’язки. “Підлі” люди і їх правовий статус. Раби (нухи). Зрівняння рабів із селянами (830 р.). Робітники казенних дворів. Холопи (кедін). Встановлення першого сьогунату Мінамото і поділ населення на васалів сьогуна (гокенін) і васалів інших власників, храмів і монастирів (хігокенін). Селяни, ремісники, торговці. Повинності селян. Соціальні зрушення у XIII – XV ст. Виникнення об’єднань ремісників і торговців (дзя). Втрата землі самураями за борги. Володіння даймьо. Станово-класова структура суспільства у період третього сьогунату. Станово-класові групи. Самураї (сі). Селяни (но). Ремісники (ко). Торговці (сьо). Парії (“ета”). “Вісімнадцять законів” 1615 р. сьогуна токугавської династії Іеясу. Дворянство. Власники-князі (даймьо). Фудай-даймьо. Тодзама-даймьо. Придворна аристократія (куге). Самураї. Повинності селян. Державний лад. Реформи Тайка і утворення ранньофеодальної держави. Клан Фудзівара. Двовладдя. Державні ради “Дадзе-кан” і “Дзінгі-кан”. Міністри. Радники. Міністерства. Роз’їздні цензори-контролери. Управління. Губернатори. Сьогунат як нова форма правління. Перший сьогунат Мінамото (1192 – 1333). Другий сьогунат Асігага (1338 – 1573). Третій сьогунат Токугава (1606 – 1867). Військово-політичне об’єднання держави за першого сьогунату. Військово-бюрократичний апарат (бакуфу). Уповноважений сьогуна (тендай) і його функції. Ослаблення влади бакуфу за другого сьогунату. Встановлення васальної залежності від Китаю. Утвердження абсолютистського правління у (XVII – XVIII ст.). Ліквідація політичного впливу імператора у часи третього сьогунату. Сьосідай. Система закладання. Перший радник сьогуна (тайро). Старші радники (редзю). Уряд (бакуфу) та його колегії. Місцеве управління. Провінції (куні). Повіти. Військові губернатори або протектори (сюго). Правителі областей. Поліцейська інспекція (мецке). Дайкани. Армія. Обов’язкова військова повинність (645 р.). Військове міністерство. Штаби. Управління. Десяткова система. Військові ранги. Самураї та їх “кодекс честі”. Військова реформа сьогуна Худейосі (1590).

Джерела права. Звичаєве право. Поняття “семи небесних гріхів” і “восьми небесних гріхів”. Становлення писаного права та його специфічні риси. Правові норми в Конституції Сьотоку-тайсі 604 р. та їх характер. Кодекс “Тайхо-рьо” 702 р. Кодекс “Йоро ріцу рьо” 718 р. Відсутність поділу права на приватне та публічне та на галузі права. Укази і постанови імператора. “Збірник постанов років Енгі” 927 р. Втрата “ріцу” і “рьо” загальнояпонського нормативного характеру в період сьогунату. Морально-правові звичаї, гірі. Вплив конфуціанства на розвиток права. “Кодекс честі” (буке-хо). “Уложення років Дзьоей” 1232 р. Указ 1267 р. Укази “милосердя”. Указ 1643 р. Занепад загальнояпонського права у XV – XVI ст. “Кодекс років Кьомму” (1334 – 1338) та його доповнення. Законодавство у період третього сьогуната Токугави і його адресний характер. Спроби повернутись до старих порядків “правової держави” у XVIII ст. Кодекс із 100 статей 1742 р. Знання законів як привілей обраних. Кримінальне право. Відмінність рьо від ріцу. Поняття “законності” та його розуміння. Кримінальний кодекс “Тайхо ріцу рьо”. “8 зол”. П’ятичленна система покарань. Особливості застосування смертної кари. Заслання. Каторга. Конфіскація майна та особливості її застосування. Штраф. Спецпокарання. Особливість покарання чиновників. Поширення норм кримінального права на представників церкви. Пом’якшуючі обставини. Злочини проти власності. Позаправова розправа. Ужорсточення покарань. Регулювання майнових відносин. Форми власності на землю. Правове регулювання використання казенних громадських, великосімейних земель. Оренд землі. Рухомі й нерухомі речі і правове регулювання відносин, пов’язаних з ними. Спадковий фонд і бенефіцій самурая-воїна. Гіму. Договірне право. Непрестижність приватної торгівлі. Державний контроль ринкової торгівлі. Договори казенної і приватної позики. Регулювання кредитних відносин. Договір найму. Сімейно-шлюбне право. Умови дійсності шлюбу. Шлюбний вік. Порядок розлучення. Спадкове право. Заповіт. Судовий процес. Обвинувально-інквізиційний характер процесу. Початок судової справи. Розслідування. Тортури. Визначення підсудності справи. Управління конфіскації майна і тюремне управління. Інспектори. Апеляційні інстанції.

3.Середньовічна держава і право Індії.

Період роздробленості (V-VII ст.). Імперії Гуптів (IV-V ст.), Харші (VII ст.). Загарбання Північних районів мусульманами (VII-VIII ст.) і утворення Делійського султанату (1206-1526 рр.). Імперія великих моголів (1526-1707 рр.). Станово-класовий поділ. Формування кастової системи в умовах ієрархії варнового суспільства. Вищі брахманські і кшатрійські касти. Касти вайш’їв і шудр. Мілкі індійські князі-раджі. Султан. Державна власність на землю. Податок землевласників (харадж). Подушний податок немусульман (джизья). Державний фонд земель. Приватна власність (мульк). Пожалування землі (джагіра). Поділ монгольської Індії на дві частини: раяті і заміндарі. Формування васально-ленної системи відносин. Витіснення ієрархії попередніх військових і цивільних чинів ієрархією феодальних землевласників. Державний лад. Центральне управління. Держави-князівства у VI XII ст. та їх характеристика. Примітивні державні утворення Харші (VII ст.), Чалук’їв (VII ст.), Гурджара-Прутіхарів (VIII ст.). Головні князі (махараджі). Радники. Мантріпарішад. Воїни і збирачі податків в системі державного апарату. Релегійно-культурна єдність та її значення для розвитку державності в Індії. Традиційна політична роздробленість і слабкість державного центрального апарату. Вплив общинної організації на суспільство. Входження індійських земель у склад держави Гурідів. Делійський султанат. Захоплення Індії моголами (поч. XVI ст.). Глава держави (султан, падішах) та його обов’язки. Візир. Центральне управління. Відомства (дівани). Мірсамана. Садр-ус-садура. Нерозмежованість функцій між двірцевими сановниками і державними чиновниками. Двірцевий управитель (вакіл-і-дар). Особистий секретар падішаха. Реформа Акбара (XVI ст.). Місцеве управління. Адміністративний поділ. Провінції. Округи. Община. Адміністративний устрій за часів Делійського султанату. Провінції. Області (шики). Райони (паргана). Патта. Обласний поділ за часів Могольської імперії. Намісники (хакіми). Військові начальники областей (фоуджари). Збирачі податків (гомашти). Начальники міст (котвали). Общинне самоврядування. Маккадами, чаудхрі (вожді). Хута. Общинні ради (панчаяти). Армія. Кіннота. Десяткова система. Військові чини. Емір. Мелік. Хан. Найманці. Відокремленість суду від адміністрації. Судді – кадії. Особливість ієрархії судових посад, цивільного і кримінального судочинства. Панчаятні суди.

Джерела права. Зміни в правовій системі Індії під впливом мусульманського права. Звичаєве право. Правові трактати. Коментарі і нібандхи як головні джерела індуського права. Коментарі Асахайя дхармашастри Нарада (Нарадабхазіа). Коментарі Законів Ману: Бхаруччі (VIII ст.), Медхатітхі (IX ст.), Гавіндараджі (XII-XIII ст.) та ін. Коментарі дхармашастри Яджнавалкья. Мітакшара (XI cт.) Віджнанешвари як школа індуського права. Даябхага Джімутавахана, створившого у XII ст. нібандху та його школа. Партикуляризм права. Особливі уявлення про шляхи розвитку традиційного права. Звичаєве право в правовій системі Індії. Коментаторська діяльність по розробці приватного права. Нерухомість як принцип традиційного права. Інститути власності й спадкування. Речове право. Власність “бенамі”. Інститути неділимої сімейної власності “раджья”, власності великої індуської сім’ї і неподільної власності. Інститути релігійної власності. “Деваттарам”. Шебаіти і пуджарі. Матха як форма релігійної власності. Пітхи.