Тема 24 Держави Центральної і Східної Європи

1. Становлення національних держав.

Загострення соціальних і національних протиріч в Австро-Угорщині в умовах першої світової війни. Початок буржуазно-демократичної революції, розвал Австро-Угорщини і скинення монархічної влади Габсбургів. Створення незалежної держави Чехії і входження незалежної Словаччини до складу єдиної Чехословацької держави (жовтень 1918 р.). Проголошення Народним віче незалежного Королівства сербів, хорватів і словенців (1918 р.). Проголошення республіки в Угорщині (листопад 1918 р.) і Австрії. Утворення незалежної Польської Республіки. Особливості політичних процесів у першій половині ХХ ст. у східно- і центральноєвропейських країнах та їх наслідки. Демократизація державної влади і антифеодальні перетворення на селі у 20-ті рр. Соціально-економічні й політичні реформи та їх масштаби. Конституційне самовизначення Чехословацької Республіки. Тимчасова конституція (листопад 1918 р.). Конституція 1920 р. Відродження Польської держави та її законодавче закріплення в Малій конституції (1919 р.). Характерна особливість конституції. Прийняття сеймом Березневої конституції (1921 р.) та її основні принципи. Законодавча влада. Президент і його повноваження. Демократичні й соціальні права та їх гарантії. Характер демократичних змін у Болгарії, Югославії, Румунії. Збереження монархічної форми правління (Югославія, Румунія). Державні інститути. Аграрні реформи у Чехословаччині, сербсько-хорватсько-словенській державі, Угорщині, Румунії, Болгарії, їх характер та особливості. Національні проблеми у Югославії, Румунії, Чехословаччині. Криза парламентаризму, втручання державно-бюракратичного апарату в усі сфери політичного життя, відмова від конституційних прав і свобод на завершальному етапі світової економічної кризи. Встановлення диктаторського військово-авторитарного режиму в Болгарії, закріплення авторитарних принципів і інститутів в конституціях Югославії (1931 р.), Польщі (1935 р.), Румунії (1938 р.). Особливості розвитку партійно-політичних систем в умовах зростання фашистських, тоталітарно-автократичних режимів. Зміни в демократичних положеннях конституцій в Угорщині (1926 р.), Польщі (1926 р.), Чехословаччині (1927 р.). Державні перевороти кінця 20-30-х рр. і встановлення авторитарних режимів (Польща, Югославія, Румунія) та їх залежність від фашистських держав.

2. Характер і форми революцій 40-х рр. ХХ ст. Зміни в державному устрої.

Революції середини 40-х рр. ХХ ст. в країнах Центральної і Східної Європи та умови, в яких вони відбувались. Особливості народно-демократичних революцій та їх характерні риси. Народні збройні повстання в Болгарії і Чехословаччині. Особливості формування урядів у країнах Центральної і Східної Європи. Відмінності у формах революцій та обставини, що їх викликали в Албанії, Чехословаччині, Польщі, Угорщині, Болгарії і Румунії. Програмні завдання лівих сил у Болгарії, Румунії, Чехословаччині. Необільшовицький поворот кінця 40-х років Встановлення народно-демократичної влади. Болгарія: Вітчизняний фронт; Національний комітет та його склад; створення партизанської армії; антифашистське повстання 9 вересня 1944 р. і створення уряду; конґрес Вітчизняного фронту (березень 1945 р.) та його рішення; вибори до Народних зборів (1945 р.). Югославія: формування партизанських загонів; організація Єдиного національно-визвольного фронту Югославії (ЄНВФ); формування регулярної народно-визвольної армії; Антифашистське віче народного визволення Югославії (АВНВЮ); виконком віче і його роль; переобрання АВНВЮ законодавчих функцій (листопад 1943 р.); утворення Національного комітету визволення Югославії; III сесія АВНВЮ (серпень 1945 р.) та проголошення її Тимчасовою народною скупщиною; прийняття Закону про проведення всенародних виборів і скликання Установчих зборів. Чехословаччина: емігрантський уряд; формування національно-визвольного фронту Чехословаччини (1943 р.); Словацьке національне повстання (серпень 1944 р.), празьке повстання (травень 1945 р.); Кошицька програма (квітень 1945 р.). Польща: емігрантський уряд; Маніфест 1943 р.; Крайова рада народова (КРН) (початок 1944 р.); Армія Людова; перетворення КРН у тимчасовий законодавчий орган; утворення тимчасового уряду – Польського комітету національного визволення (ПКНВ) та його політичний склад; Маніфест ПКНВ від 22 липня 1944 р.; утворення уряду національної єдності. Румунія: особливість встановлення народно-демократичної влади; Патріотичний антифашистський фронт (1943 р.) та його склад; розширення політичної коаліції влітку 1944 р.; повстання 23 серпня 1944 р.; звільнення країни і встановлення народно-демократичної влади. Угорщина: утворення національного фронту (грудень 1944 р.); Тимчасові національні збори у м. Дебрецені й утворення Тимчасового уряду. НДР: утвердження народно-демократичної влади у Східній Німеччині; Німецька народна рада, проголошення її тимчасовою народною палатою (7 жовтня 1949 р.); введення в дію Конституції НДР.

Утворення у всіх зазначених країнах нового державного апарату, темпи і шляхи реорганізації старого апарату. Виникнення центральних і місцевих органів народних фронтів, їх партійна неоднорідність. Першочерговість заміни або реорганізації різних ланок державного апарату у різних країнах. Реорганізація парламентів і утвердження республіканської форми правління. Парламентські вибори. Аграрні реформи і ліквідація поміщицького землеволодіння (крім Болгарії). Різні темпи і форми проведення реформи. Політика масового кооперування селян у НРБ (кін. 50-х рр.), УНР, НДР, ЧРСР (кін. 60-х рр.). Особливості кооперування у Польщі, Югославії. Націоналізація промисловості. Особливості націоналізації у Болгарії, Югославії, Польщі, Чехословаччині, Румунії, Східній Німеччині. Політика державного планування економіки. Результати і проблеми індустріалізації. Економічна реформа в Угорщині і Чехословаччині (1968 р.). Курс на самоврядний ринковий соціалізм в Югославії.

Конституційне законодавство. Закон про державний устрій Угорщини (1946 р.), ліквідація монархії і створення УНР (1946 р.). Конституція 1949 р. Закон про структуру і компетенцію вищих органів Польської Республіки (Мала Конституція) (1947 р.). Конституція Польщі 1952 р. Прийняття Конституції Югославії, Албанії (1945 р.), Болгарії (1947 р.), Чехословаччини й Румунії (1948 р. і 1952 р.), НДР (1949 р.). Загальні риси конституцій: класова нетерпимість; структура державного апарату; принцип єдиновладдя Рад; монополія на політичну владу правлячих компартій. Прийняття нових конституцій ЧРСР (1960 р.), СРР (1965 р.), НДР (1968 р.), НРБ (1971 р.), СФРЮ (1974 р.) та їх характерні риси. Конституційні зміни в системі органів державної влади. Зростання соціальної напруженості і руху протесту з кін. 80-х – початку 90-х рр. XX ст.

3. Крах тоталітарних режимів у ході демократичних революцій 1989-1990 рр.

Характер, завдання й особливості революцій. Польща: діалог між ПОРП і опозицією; легалізація “Солідарності”; вибори 1989 р. (липень). Угорщина: плавний і мирний характер революції; гнучка політика УСРП; прийняття закону про багатопартійність (жовтень 1989 р.); зміни Конституції (жовтень 1989 р.); вибори 1990 і 1994 рр. Чехословаччина: відмова правлячої партії від монополії на владу (грудень 1989 р.); утворення Федерального уряду національної згоди; вибори 1990 р. НДР: вибори у березні 1990 р. та їх результати. Румунія: вибори 1990 р.; Фронт національного порятунку. Албанія: масові демонстрації у лютому 1991 р.; вибори 1992 р. і їх результати. Економічні реформи. Соціально орієнтовані ринкові відносини. Приватизація державної власності як головний засіб переходу до ринку. Темпи переходу: “шокова терапія” (Польща), поетапна приватизація (Чехословаччина), урядова шестиетапна програма (Румунія, травень 1991 р.).

Розвиток конституційного законодавства. Конституція Республіки Болгарія 1991 р. Конституція Угорщини 1990 р. Конституційне законодавство у Польщі. Конституція Румунії (листопад 1991 р.). Розділ Чехословаччини і прийняття нової Конституції Словаччини (вересень 1992 р.) та Чеської Республіки (грудень 1992 р.). Конституція СРЮ (27 квітня 1992 р.). Характерні риси конституцій: закріплення принципів ринкового господарства (Болгарія, Румунія та ін.), загальнолюдські цінності (Болгарія), деідеологізація конституцій (Словацька Республіка), акцент не на соціально-класову структуру суспільства, а на форму держави і парламентарну республіку як форму правління, принцип розподілу влад, політичний плюралізм, багатопартійність. Розширення повноважень парламенту (законодавство, представництво). Зміна ролі президента у парламентській республіці. Порядок призначення уряду і виборів прем’єр-міністра. Унітарна форма адміністративно-політичного устрою (окрім Югославії і до 1993 р. Чехословаччини). Концепція державної влади як правої. Уніфікація прав і свобод громадян.