Тема 22 Держава і право Франції новітнього періоду

1. Третя республіка у ХХ ст. і її падіння.

Партійна і виборча система. Особливість державного розвитку Франції у ХХ ст. Боротьба навколо виборчих реформ. Закон 1919 р. і заміна мажоритарної системи системою пропорційного представництва. Поновлення мажоритарної системи виборів у 1927 р. Закон 1927 р. і порядок ведення виборів.

Зміни у державному апараті. Ослаблення фактичної ролі президента. Зростання ролі виконавчої влади та особливості її реалізації у Франції. Реалізація у Франції доктрини “регламентарної влади”. Надання парламентом урядам надзвичайних повноважень і виключного права законодавчої діяльності у формі “декретів-законів” (1918, 1921, 1934, 1938-1939 рр.). “Режим Зборів”, або “абсолютний парламентаризм” і особливість його функціонування. Порушення рівноваги влад і “системи стримувань” на користь парламенту.

Народний фронт. Зростання активності крайніх правих організацій фашистського спрямування (“Вогняні хрести”, “Аксьйон франсез” і ін.) на початку 30-х рр. Спроба здійснення фашистського путчу у лютому 1934 р. та його вплив на обмеження демократичних свобод. Посилення реакційних тенденцій. Об’єднання антифашистських сил у Народний фронт. Програма Народного фронту у політичній та економічній сфері. Перемога Народного фронту на виборах 1936 р. Формування нового уряду. Реалізація програми лівих сил. Причини його розколу. Зміна урядів і утвердження правого крила радикалів (1938 р.). Ліквідація основних заходів лівого блоку.

Падіння Третьої республіки. Рух Опору. Поразка Франції у війні з гітлерівською Німеччиною влітку 1940 р. Окупаційний режим. Південна неокупаційна зона. Уряд маршала Петена. “Режим Віші”. Введення у південну зону восени 1942 р. німецьких військ і обмеження функцій Петена. Боротьба з нацистами. Національна рада опору. Рух опору в еміграції на чолі з генералом де Голлем (“Франція, що бореться”). Комітет національного звільнення як Тимчасовий уряд Французької Республіки (1944-1946 рр.).

2. Четверта республіка у Франції.

“Тимчасовий режим” і боротьба навколо конституції. Перебудова політичної системи у період “тимчасового режиму”. Реалізація програми Національної ради Опору. Боротьба навколо питання про новий державний лад і нову Конституцію. Утворення трьох партійного Тимчасового уряду, розробка проекту конституції та відхилення його на референдумі. Другий проект конституції 1946 р. та його затвердження шляхом референдуму. Закріплення в конституції ряду нових політичних принципів. Характеристика нового конституційного блоку економічних і соціальних прав. Розширення сфери регулювання політичної і зовнішньо-політичної діяльності держави. Розширення межі втручання держави в економічну й соціальну сфери. Зміна характеру відносин між особою і державою. Проголошення “соціальної держави”. Ідея абсолютного парламентаризму. Національні збори і сфера їх компетенції. Рада республіки, порядок її формування та мінімізація її повноважень. Президент республіки, порядок його обрання і сфера компетенції. Рада міністрів і її повноваження. Порядок призначення голови Ради міністрів. Судова система й місцеве управління та їх підпорядкованість уряду. Вища рада магістратури на чолі з президентом та її повноваження. Модернізація економіки, перебудова економічної структури, загострення соціальних протиріч, розпад колоніальної системи як обставини активізації втручання держави і встановлення твердої влади. Криза політичної системи, заснованої на класичному парламентаризмі. Голлістська партія Об’єднання французького народу та її вимога відміни конституції 1946 р. Розпад тристоронньої коаліції. Поновлення у 1948-1951 рр. мажоритарної виборчої системи. Поширення практики делегованого законодавства. Конституційна реформа 1954 р. та її зміст. Розширення компетенції Ради республіки. Посилення ролі і впливу президента. Причини падіння Четвертої республіки.

3. П’ята республіка у Франції.

Надання владних повноважень генералу де Голлю і надзвичайних повноважень уряду. Підготовка проекту нової Конституції та її схвалення на референдумі. Конституція 1958 р. та її структура. Президент як центральна ланка політичної системи країни. Прерогативи і повноваження президента у виконавчій і законодавчій сфері. Конституційні гарантії проти встановлення одноособової диктатури президента. Зміна порядку обрання президента. Уряд та його компетенція. Прем’єр-міністр та його повноваження. Парламент та його палати і порядок їх формування. Конституційне регулювання взаємовідносин між парламентом і урядом. Коло питань, що регулювались актами парламенту. Надання уряду права видання нормативних актів, що мали силу закону (ордонанси). Повноваження уряду по контролю над законодавчим процесом. Відповідальність уряду перед парламентом. Характеристика “напівпрезидентської республіки” як форми правління. Судова влада. Конституційна рада. Органи адміністративної юстиції та їх юрисдикція. Модернізація судоустрою у 70-х роках. Кодекс судоустрою 1978 р.

Французька (континентальна) модель місцевого управління. “Природні” адміністративно-територіальні одиниці, які могли й повинні формувати свої органи управління і “штучні” утворення. Муніципальна рада як орган врядування комуни. Генеральні ради як органи управління департаментів. Реґіон та його статус. Префекти і супрефекти та їх функції.

Розвиток політичної системи Франції у 60-80-х рр. ХХ ст. Тенденції розвитку політичної системи П’ятої республіки у перші десятиліття її існування. Посилення президентської влади, її персоналізація. Еволюція президентської влади. Президент як глава держави й глава уряду. Конституційна реформа 1962 р. про зміну порядку виборів президента. Провадження загального голосування. Президент як лідер голлістської партії. Можливість глави держави спиратись на парламентську більшість. Залежність прем’єр-міністра і уряду від волі президента. Відповідальність уряду перед главою держави внаслідок співпадіння президентської і парламентської більшості. Особиста канцелярія президента як центр прийняття державних рішень. Централізація судово-поліцейського апарату. Утворення надзвичайних органів політичної юстиції. Розширення повноважень поліції і префектів. Посилення гарантій прав особи. Рішення конституційної ради 1971 р. Судова хартія прав людини 1971 р. Зміни у розстановці соціально-політичних сил у Франції 1973-1976 рр. Посилення лівих сил. Програма демократичного Уряду народної єдності (1972) та її зміст. Біполяризація політичного життя. Протистояння коаліції лівих сил і правоцентристської коаліції (ОПР-СФД). Можливість приналежності президента і уряду до протилежних угрупувань. Прихід до влади Соціалістичної партії (1981). Децентралізація місцевого управління. Ліквідація посади префекта. Впровадження пропорційної виборчої системи. Розширення компетенцій місцевих органів у питаннях фінансування та управління. Закон 1983 р. і обмеження підпорядкованості нижчестоящих органів самоврядування вищестоящим. Пом’якшення адміністративного контролю центру над місцевими органами. Період “роздільного правління” 1986-1988 рр. і 1993-1995 рр. Зміна політичного змісту “роздільного правління” у 1997 р. Незмінність примату президентської влади у всіх сферах державного життя. Зацікавленість президента у підтримці парламентської більшості. Необхідні умови проведення партійної політики. Характеристика діяльності парламенту як “регістраційної палати”. Регулятивна роль держави на рубежі ХХ-ХХІ ст. в економіці й соціальних відносинах. Націоналізація та приватизація у Франції та їх особливості. Вплив на розвиток політичної системи Франції інтегральних процесів загально-європейського масштабу. Доповнення до конституції 1992 р. Верховенство “комунітарного права” над національним правом.

4. Право.

Характеристика класичної наполеонівської кодифікації права у першій половині XX ст. Оновлення права. реформування і демократизація кодексів судочинства. Законодавча діяльність парламенту. Нормативні акти виконавчої влади. Регламентарне законодавство. Декрети-закони і ордонанси. Нові консолідовані акти. Додаткові кодекси. Правові (торгові) звичаї. Рішення Касаційного суду як джерело права. Змішане або комплексне право. Основні зміни цивільного кодексу Наполеона у XX ст. Зміна норм сімейно-шлюбних відносин. Інститут розлучення. Обмеження прав власника. Обмеження спадкування майна. Комерціалізація інституту товариства. Зміна розуміння власності. Зменшення значення індивідуальної приватної власності. Роль асоційованої і державної власності. Договірне право. Розширення контролю за діяльністю акціонерних товариств. Природоохоронне законодавство. Трудовий кодекс 1910 р. і 1973 р. та поправки до нього 1981-1982 рр. Кодекс соціального страхування 1956 р. ЦПК 1975 р. Характер змін, внесених у кримінальний кодекс у XX ст. Посилення боротьби із злочинністю у П’ятій республіці. Відміна смертної кари (й981 р.). Лібералізація виконання покарань. Криміналізація тероризму. Кримінальний кодекс 1992 р. КПК 1958 р. Закони 1970 і 1972 рр. про посилення гарантій індивідуальних прав і свобод. Спрощення судочинства. Впорядкування діяльності слідчих органів, суду і присяжних.