Тема 27 Утворення незалежних державних після другої світової війни

1. Розпад колоніальної системи.

Криза колоніальної системи після першої світової війни. Народні виступи в Індонезії, Індії, Ірані, Іраку та ін. Утворення політичних організацій, що очолили боротьбу за політичну самостійність (партія Національний конґрес (Індія, 1885), Національна партія (Індонезія, 1927), Новий Дустур (Туніс, 1934). Зміни у формі й методах колоніального управління. Утворення центральних і провінційних рад, згідно колоніальних конституцій Індії (1919, 1935), Цейлону (1931), Бірми (1935). Утворення у 20-х рр. Народної ради (Фольксраат) у Голландській Індонезії і консультативних асамблей у країнах Французького Індокитаю та їх статус. Криза Британської колоніальної імперії. Незалежність Афганістану (1921), декларація суверенітету Єгипту (1922) і Іраку (1930). Завоювання Ірландією статусу домініону. Визнання зовнішньополітичної самостійності у 20-х рр. домініонів (Канади, Австралії, Нової Зеландії і ін.). Вестмінстерський статут (1931) як конституція Британської Співдружності, що закріпила права домініонів. Зміна форми призначення й статусу генерал-губернатора у домініонах. Національно-визвольний рух після другої світової війни. Колоніальні війни у Алжирі, Анголі, Індонезії, Індокитаї, Малайї. Утворення Великобританією й домініонами Співдружності (1948) та її характеристика на сучасному етапі.

Конституція Франції 1946 р. і утворення Французького союзу. Заморські департаменти (3 департаменти Алжиру, Реюньон, Гвіана, Гваделупа, Мартініка) та їх управління. Заморські території (Французька Західна Африка, Нова Каледонія, Мадагаскар і ін.) та їх управління. Французькі протекторати. Співтовариство як новий варіант об’єднання та його законодавче закріплення в Конституції 1958 р. Права суб’єктів Співтовариства та статус у них Президента Франції.

Розпад колоніальної системи у Південній і Південно-Східній Азії (кінець 40-х рр.), Середньому Сході (50-ті рр.), Африці (кінець 50-х – початок 60-х рр.). Проблеми шляхів розвитку й типології країн “третього світу”. Капіталістичні держави (Індія, окремі країни Персидської затоки, Туніс та ін.), держави “капіталістичної орієнтації” і “соціалістичної орієнтації”. Характеристика моделей державної організації країн та їх правових систем. Авторитарні політичні режими, особлива роль армії, злиття партійного й державного апарату, надцентралізація державної структури, відсутність єдиної системи представницьких органів влади і ін. Роль держави у країнах, що розвиваються. Нерівномірність розвитку країн. “Нові індустріальні” і нафтодобувні країни (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Саудівська Аравія, Кувейт). Відмова країн, що розвиваються, від авторитарних моделей розвитку. Конституційний розвиток держав.

2. Утворення незалежних держав у Південній і Південно-Східній Азії.

Характерні риси соціально-економічного розвитку колоніальних країн реґіону. Мирний шлях набуття незалежності Індією, Бірмою, Цейлоном. Розділ Індії на домініони Індійський союз і Пакистан (1948). Прихід до влади національної буржуазії в Індії й Шрі Ланці. Конституція Індії 1949 р. Закон про підкарність кастової дискримінації (1955). Форма правління, вищий законодавчий орган, президент, уряд (Рада міністрів) Індії. Розмежування компетенції центральних органів і урядів штатів у федераціі. Акт про реорганізацію штатів 1956 р. Штати (25) і союзні території (7), їх правове положення, кордони, релігійно-общинні протиріччя, сепаратизм. Еволюція державно-правових інститутів Шрі-Ланки у рамках парламентаризму, на основі “вестмінстерської моделі” (кінець 40-х-70 р.). Конституція 1978 р. та її особливості. Автономні райони. Конституція Індонезії 1945 р. Принципи державної ідеології, вищі органи державної влади (Народний консультативний конгрес, президент, віце-президент, глава виконавчої влади і його повноваження). Індонезія. Курс президента Сукарно на перехід до “спрямовуючої демократії” (кінець 50-х початок 60-х р.). Філліпінська модель президентської республіки. Курс на створення “нового суспільства” (початок 70-х р.). Конституція 1986 р. “Конституційний авторитаризм” в азіатському регіоні (Таіланд, Пакистан). Конституція Мьянми (Бірми) 1994 р. Національно-демократична революція і проголошення Демократичної Республіки Афганістан (1978 р). Конституція Республіки Афганістан 1987 р. та її відміна. Спроба створення уряду “національного примирення”. Війна талібів і північного альянсу і створення уряду Еміля Карзая.

3. Утворення незалежних держав на Близькому і Середньому Сході.

Країни Арабського Сходу напередодні отримання незалежності. Юридичні форми залежності: підмандатні території (Сирія і Лівія), протекторати (Кувейт, Марокко), формальна незалежність (Єгипет, Ірак, Ліван) та їх статус у відносинах з метрополіями. Абсолютно теократичний характер монархії, як традиційна форма правління в країнах Арабського Сходу. Абсолютна монархія в королівстві Саудівська Аравія, князівствах Аравійського півострова (Оман, ОАЕ). Конституційні монархії (Єгипет до 1953 р., Туніс до 1957 р., Ємен до 1962 р., Лівія до 1971 р., Йорданія, Марокко, Кувейт, Бахрейн), прийняття у них конституцій та створення парламентів. Октройовані конституції у Кувейті (1972), Саудівській Аравії (1992), Омані (1996) і проблема парламентаризму. Правові норми мусульманського фундаменталізму в Марокко, Лівії, Йорданії та ін. Проголошення конституційної монархії в Єгипті 1923 р. Відміна у 1951 р. англо-єгипетського договору 1936 р. і загострення політичної кризи в країні. Держаний переворот 1952 р. Етапи революції (1952-поч 60-х рр.; середина 1961 р. – початок 70-х рр.). Конституція АРЄ 1971 р. та її редакція 1980 р. Національно-визвольна війна у Алжирі (1954-1962 р.). Конституційні документи 1963, 1976, 1989 і 1996 р. Утворення Народної Республіки Південного Йемена (1967 р.). Конституції 1970 і 1978 р. Об’єднання Йемена і прийняття конституції 1992 р. Утворення самостійної Палестинської держави. Палестина – англійська підмандатна територія (до 1948). Рішення Генеральної Асамблеї ООН 1947 р. про створення арабської і єврейської держави. Втрата сили англійського мандата і створення держави Ізраїль. Розділ другої частини Палестини між Ізраїлем і Йорданією. Арабо-Ізраїльський конфлікт і захоплення Ізраїлем в 60-80-ті р. ряду територій, що належали арабським державам. Сесія Національної ради Палестини (1988) і проголошення утворення Палестинської держави. Створення на території Ізраїлю палестинської автономії. Близький схід як один із самих нестабільних регіонів. Рада арабського співробітництва (1989 р). Союз арабського Магріба (1989 р). Об’єднання Північного і Південного Йемену. Збройні конфлікти між Іраном і Іраком, Іраном і Кувейтом та ін. Палестинська проблема. Конфесійний характер державного устрою Лівану і міжусобно-релігійна війна (з 1975).

4. Утворення незалежних держав у Тропічній Африці.

Колонії Тропічної Африки напередодні завоювання незалежності. Мирні форми боротьби за незалежність. Перші конституції незалежних держав Африки. “Вестмінстерська модель” державних органів. Вплив на країни, що раніше входили у Французьку колоніальну імперію конституції П’ятої республіки. Невідповідність державних форм соціально-економічним умовам розвитку африканських суспільств, як причина їх кризи в середині 60-х рр. Відмова від західного конституціоналізму в африканських країнах капіталістичної орієнтації і встановлення авторитарних методів правління. Встановлення в 60-х – 70-х рр. військових режимів і відміна або призупинення дії конституції. Невирішеність корінних проблем розвитку і курс на демократизацію, конституційні методи правління з кінця 70-х рр. Ліквідація терористичних режимів в Уганді, Центральній Африканській Республіці, Екваторіальній Гвінеї. Встановлення громадянського правління в Судані й Руанді в 80-х рр. Роль держави в умовах перехідних африканських суспільств. Країни “соціалістичної орієнтації” (Гана, Гвінея, Малі, Ангола, Бенін, Конго, Танзанія, Ефіопія та ін.). Крах моделі тоталітарних соціалістичних держав в Тропічній Африці у 80-90-х рр. Особливий африканський шлях розвитку соціалізму “общинного типу” при особливій ролі держави в Об’єднаній Республіці Танзанія (ОРТ). Президент і його повноваження. Парламент і його структура. Форма державного устрою ОРТ. Поєднання ролі держави з колективною взаємодопомогою і підприємництвом. Конституція Народної Республіки Мозамбік 1975 р. Народні збори. Інститут президента та його особливості. Реформи 1990 р. і прийняття нової Конституції. Тимчасова військова адміністративна рада Ефіопії (1974-1987). Конституція 1987 р. і проголошення народно-демократичної республіки. Національні збори, Держана рада, президент і його повноваження. Адміністративний устрій. Етно - національні проблеми і повалення військово-авторитарного режиму. Конституція Ефіопії 1994 р. і встановлення парламентарної республіки. Штати. Конституція Намібії 1999 р. та її характеристика. Система вищих органів державної влади й управління.