Тема 10 Держави і право західних і південних слов’ян

1. Особливості формування державності у слов’ян.

Консолідація слов’янських племен їх групи та ареал розселення. Роздроблення слов’ян на західну і південну групу. Особливості суспільного розвитку. Завершення формування політико-правової спільноти (середина І тис.). Особливості формування ранніх державних утворень та системи управління. Поширення християнства у західних і південних слов’ян. Поглиблення культурних і політичних розбіжностей. Формування різних традицій державності у слов’ян. Розвиток надплемінної політичної організації. Оформлення державності. Включення слов’ян у міжнародні відносини. Характер переходу від протодержавних утворень до ранніх державних форм.

2.Держави західних слов’ян.

Польська держава. Формування надобщинних центрів у західних слов’ян. Особливості соціальних відносин і системи управління. Формування військово-політичного союзу польських племен. Утворення протодержави у другій половині Х ст. Характер внутрішньої організації влади. Становлення протодержавної адміністрації за князя Мешко І (960-992 рр.). Правитель-князь (з 1025 р. – король) і його функції. Рада знаті, її склад і сфера компетенції. Вічові збори. Двірцево-вотчинна система управління. Надвірний комес. Канцлер. Стольник. Чашник. Адміністративний устрій. Округи. Намісник (каштелян). Роздроблення Польського королівства на княжіння і області (середина ХІІІ ст.). Принцип сеньйорату. Визнання уділів рівнозначними, а князів – рівними. Принципи виборності монарха. Земські і станові привілеї. Феодальні з їзди. Централізація держави. Діяльність Казимира Великого (1333-1370 рр.). Станова монархія. Домінат станових інтересів. Принципи неподільності Польської Корони. Вальний сейм (з поч. ХV ст.), його склад і коло компетенції. Королівська рада, її склад і функції. “Генріхові артикули” 1573 р. Ослаблення влади короля. Військо. Станове ополчення. Гетьман. Спадкове закріплення військових чинів. Державна унія з Великим князівством Литовським. Утворення Речі Посполитої. Особливості забезпечення єдності федерації. Падіння польської державності у кінці ХVІІІ ст.

Джерела права. Польська правда (“Ельблонська книжка”) XIII ст. як памятка приватної кодифікації. Статути Казимира Великого (1347 р.). Правове регулювання землекористування. Феодальна родова власність. Право ретракта. Правовий статус шляхетських землеволодінь. Право земельних пожалувань. Право шляхти розпоряджатись родовою землею і на земні надра. Становий характер феодальної земельної власності та її особливості. Кримінальне право. Покарання. Стирання різниці між “публічним” і “приватним” правом, посилення уваги до рецидиву. Судовий процес. Ордалії. Форма присуду. Апеляції.

Чеська державність. Зовнішньополітичні фактори та їх вплив на формування державності у чеських слов’ян. Рання протодержава Само (друга чверть VІІ ст.). Великоморавська держава (ІХ-Х ст.) – варварське королівство. Прийняття християнства. Держава Пржемисловичів. Входження держави до складу Священної Римської імперії. Феодалізація суспільства та її особливості. Укріплення централізованої держави у ХІV ст. Станова монархія та її інститути. Король. Земський снем та його функції. Стани. Обрання на престол представника австрійського двору Габсбургів (1526 р.). Реформація та її вплив на розвиток державності. Маєстат Рудольфа (1609 р.). Конституція 1619 р. Втрата Чехією політичної самостійності (1620 р.). Ліквідація Чеської адміністрації австрійським абсолютизмом у ХVІІІ ст.

Проблеми кодифікації права. Приватні кодифікації. “Книга старого пана із Роземберга” (XIII ст.). “Ряд земського права” (XIV ст.). “Трактування чеського права, написане паном Андрієм із Дуби” (1400 р.). “Дев’ять книг про права землі чеської” Вікторина Корнеліша (XVI ст.) Право земське, міське, сільське. Земські книги (“земські дошки”) як джерело права. Судовий процес.

2. Держави південних слов’ян.

Болгарське царство. Проникнення слов’янських племен на землі Балканського півострова (поч. VI ст.). Військовий Союз Семи племен. Боротьба з Візантією. Перше Болгарське царство (680-1018 рр.). Особливості внутрішньої організації держави. Процес феодалізації. Прийняття християнства. Етнічне становлення болгар. Міста як військово-політичні центри племен. Здобуття незалежності (поч. Х ст.). Посилення царської влади. Центральне управління та особливості його функціонування. Утворення двох царств (сер. Х ст.). Ліквідація Болгарського царства (1018 р.). Двірцева і фінансова візантійська адміністрація. Повстання 1185-1187 рр. Друге Болгарське царство (1187-1396 рр.) та його особливості. Державні інститути, державна адміністрація і візантійська традиція. Розквіт царства на поч. ХІІІ ст. Цар і його функції. Синкліт. Центральна система управління та її особливості. Логофет. Протобестіарій. Протостратор. Дуки. Міська адміністрація. Внутрішня криза царства (ХІІІ – поч. ХІV ст.ст.) та його розпад.

Джерела права. Кодифікація болгарського права. “Закон судний людям” (кін.. IX ст. – поч. X ст.). Вплив візантійського права. Рецепція римського права. Майнові відносини. Договір найму. Заборона язичницьких форм шлюбу, багатоженства, шлюбу з близькими родичами. Заповіт. Спадок. Злочини. Розбій. Введення поняття рецидиву в крадіжці. Покарання. Смертна кара. Штраф (“вражда”). “Ємство”.

Югослов’янська держава. Місцеве населення у І – VI ст.ст. під владою Риму, остготів, Візантії. Процес самовизначення (VIII ст.). Різноетнічне населення та його вплив на форму державності. Утворення Угорського королівства (1000 р.). Народності хорватів, сербів, чорногорців, і формування протодержавних союзів. Суспільний устрій. Задруга. Глава роду (господар) і його функції. Жупи на чолі з жупанами (князями). Поява ранніх держав (Х-ХІ ст.ст.). Хорватське королівство (Х-ХІ ст.ст.). Сербське князівство (Х ст.). Зетська держава (сер. ХІ ст.). Визволення з-під влади Візантії і отримання політичної самостійності. Укріплення сербської жупи – Рашки (поч. ХІІ ст.). Стефан Немань (1070 – 1096 рр.) і досягнення єдності державної влади. Проголошення держави неманичей королівством (1217 р.). Пік могутності держави за часів Стефана Душана (1333 – 1355 рр.). Феодальна монархія з надзвичайно сильною владою центрального правителя. Король (з 1345 р. – цар) і його функції. З’їзди феодалів (собори). Центральна адміністрація. Логофет – канцлер. Жупани (севасти) і їх функції. Спроби заміни влади намісників бюрократичним апаратом. Укріплення царської влади та її негативний вплив на цілісність держави. Васальна залежність королівства від турків – османів. Включення королівства до складу Османської імперії.

Судоустрій Сербії. Царський суд: придворний, обласний, міський. Суд пана над кріпаками. Церковні суди. Особливий суд. Суд поротників. Законник Стефана Душана (1349 р.) і доповнення до нього 1354 р. Захист релігії. Державні злочини. Кругова відповідальність задруги. Покарання: членопошкодження, штрафи, смертна кара. Інквізиційні форми судочинства у церковних судах. Ордалії. Поєдинок. Особливість застосування показань свідків. Розгляд справи. Протокол і судове рішення. Гоніння сліду.