55. Форма правління, особливості конституційного статусу Президента Російської Федерації.

В сучасній Росії починаючи з 1991 року знайшли свою апробацію елементи

президентської, президентсько–парламентської та парламенстько–президентстької республік. Не зважаючи на більш–менш однозначне тлумачення ролі найбільш впливових державних інституцій у конституційних актах, динаміка розбудови сучасної російської форми правління з точки зору політичної науки ще не набула досконалості.

Президент: право ведення переговорів з повноважними представниками суб’єктів федерації; можливість впливати на організацію діяльності виконавчої влади – визначає основні напрямки внурішньої і зовнішньої політики, бере участь у визначенні персонального складу і організації його роботи. Призначає і звільняє посади членів уряду; не є главою уряду. Подає кандидатури для призначення на посади Ген.прокурора, Голови Центрального Банку, суддів Конст.суду, Верховного суду, Вищого арбітражного суду, керівників інших держ.органів. Право направляти прийнятий закон на нове обговорення, право розпуску законодавчої палати парламенту, право направляти законопроект на референдум.. Вимоги: гр-н РФ, не молодше 35 років, ценз осілості 10 років…. На 4 роки! Вибори за мажоритарною системою абсолютної більшості, на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

56. Характеристика місцевого самоврядування.

Принципи державного устрою: державна цілісність, єдність системи держ.влади, розмежування предметів відання і повноважень між органами держ.влади федерації та її суб’єктів, рівноправ’я суб’єктів федерації, принцип рівноправ’я і самовизначення народів РФ. Субєкти федерації: 1. Республіки, що мають статус держави; 2. Політико-територіальні утворення: краї, області, міста федерального значення; національно-територіальні утворення: автономна область і автономні округи.

Правовий статус місцевого самоврядування (м/с) регулюються Конституцією і законом «Про загальні принципи організації м/с в РФ».Територіальна основа м/с: міські, сільські населені пункти і інші території. Фінансово-економічна основа м/с: муніципальна власність і фінансові ресурси. Представницькі органи м/с – думи, муніципальні збори, муніципальні комітети тощо. Їх діяльність регулюється статутами муніципального утворення.

Закон передбачає можливість утворення територіального громадського самоврядування — комітетів, рад мікрорайонів, вулиць, кварталів, будинків.

Основні функції органів м/с: здійснення нормотворчої і наглядової діяльності, забезпечення реалізації федерального і місцевого законодавства; володіння, користування і розпорядження муні­ципальною власністю, місцевими фінансами; формування, затвердження і виконання місцевого бюджету; встановлення місцевих податків і зборів; забезпечення комплексного соці­ально-економічного розвитку території; забезпечення утримання і розвитку соціальної і інженерно-комплексної інфраструктури території; надання повного комплексу послуг населенню; охорона громадського порядку; забезпечення законності тощо.

Наділення органів місцевого самоврядування окремими дер­жавними повноваженнями здійснюється тільки федеральними законами або законами суб'єктів федерації з одночасною пере­дачею необхідних засобів.