- •Поняття, предмет і метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система і суб'єкти конституційного права зарубіжних країн.
- •3. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •4. Конституційне право зарубіжних країн як юридична наука і навчальна дисципліна
- •5. Політичні партії зарубіжних країн: поняття, види, функції і цілі. Інституціоналізація політичних партій.
- •6. Партійні системи зарубіжних країн.
- •7. Конституції зарубіжних країн: поняття, суть, зміст, юридичні ознаки
- •8. Еволюція змісту конституцій зарубіжних країн, їх класифікація.
- •10. Основи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах: поняття і принципи.
- •11. Громадянство і підданство: поняття, способи набуття і втрати громадянства. Правовий режим іноземців в зарубіжних країнах.
- •12. Поняття прав, свобод і обов'язків; їх характеристика і класифікація; обмеження прав і свобод; гарантії прав і свобод людини і громадянина.
- •13. Форми правління в зарубіжних країнах
- •14 . Форми державного устрою зарубіжних країн: конфедерація, федерація, унітарна держава, поняття і види автономій.
- •15. Політичні (державні) режими в зарубіжних країнах.
- •16. Виборче право зарубіжних країн: поняття і принципи
- •17. Вибори в зарубіжних країнах: поняття, види і порядок проведення.
- •18. Виборчі системи зарубіжних країн.
- •19. Референдуми в зарубіжних країнах
- •20. Глава держави в зарубіжних країнах: поняття, основні ознаки і види. Компетенція глави держави.
- •21. Монарх, його правовий статус. Системи престолонаслідування.
- •22. Президент, його правовий статус. Основні системи обрання президента. Дострокове припинення повноважень президента.
- •23. Компетенція глави держави.
- •25. Компетенція парламентів зарубіжних країн. Характеристика законодавчого процесу.
- •26. Статус депутатів в парламентах зарубіжних країн: вільний і імперативний мандат, імунітет, індемнітет, права і обов’язки депутата парламенту.
- •28. Компетенція урядів зарубіжних країн; делеговане законодавство.
- •30. Порядок формування, структура і організація роботи муніципальних органів, їх фінансова база і компетенція.
- •31. Конституція Великобританії, її особливості. Основи правового статусу особи.
- •32. Форма правління і особливості конституційного статусу монарха у Великобританії.
- •33. Характеристика парламенту і уряду Великобританії.
- •34. Форма державного устрою Великобританії. Муніципальна система Великобританії.
- •35. Конституція сша 1787 р. І її специфічні риси. Поправки до Конституції сша.
- •36. Форма правління, місце Президента сша в системі державних органів.
- •37. Конгрес сша: характеристика палат парламенту.
- •38. Американський федералізм. Місцеве самоврядування і управління.
- •39. Конституція фрн 1949 р.
- •40. Форма правління, місце Президента в системі державних органів фрн.
- •Бундестаг і Бундесрат: порядок їх формування і компетенція. Федеральний канцлер і уряд фрн.
- •Німецький федералізм. Місцеве самоврядування і управління.
- •Конституція Франції 1958 р.
- •Форма правління. Президент Франції і його місце в системі державних органів.
- •Парламент Франції: порядок формування і компетенція.
- •Уряд Франції: його характеристика.
- •Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління Франції*
- •Конституція Італії 1947 р.
- •Форма правління, вищі органи державної влади Італії.
- •Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління Італії.
- •51. Конституція Іспанії 1978 р.
- •52. Форма правління, вищі органи державної влади Іспанії.
- •53. Особливості державного устрою Іспанії. Місцеве самоврядування і управління.
- •55. Форма правління, особливості конституційного статусу Президента Російської Федерації.
- •56. Характеристика місцевого самоврядування.
- •57. Форма парламенту і уряду Російської Федерації
- •58. Конституція Японії 1947 р.
- •59. Форма державного устрою, управління Японії.
- •60. Місцеве самоврядування і форма правління Японії.
32. Форма правління і особливості конституційного статусу монарха у Великобританії.
За формою правління Великобританія — конституційна монархія. Королева (король) є главою держави. Формально їй належать досить широкі повноваження: вона призначає прем'єр-міністра і членів'уряду, інших посадових осіб (суддів, офіцерів армії, дипломатів, вищих церковних осіб панівної церкви), скликає і розпускає парламент, може накласти вето на законопроект, прийнятий парламентом. Королева зазвичай відкриває сесії парламенту, виступаючи з промовою, в якій проголошуються основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Вона є головнокомандуючим збройними силами, представляє країну в міжнародних відносинах, укладає і денонсує договори з іншими державами, має право оголошувати війну і укладати мир, здійснює право помилування. Проте насправді практично всі повноваження, що належать королеві, здійснюються членами уряду. Вони контрасигнують акти, що видаються королевою, і несуть за них відповідальність.
З XIII ст. у Великобританії діє Таємна рада. До її складу входить 300 осіб, що представляють різні гілки влади і англіканську церкву. Збирається вона в особливо урочистих випадках, наприклад, з приводу коронації монарха і реальної участі в управлінні державними справами нині не бере.
33. Характеристика парламенту і уряду Великобританії.
Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Строк його повноважень згідно із законом про парламент 1911 р. не може перевищувати 5 років.
Палата громад (або нижня палата) обирається шляхом загальних і прямих виборів за мажоритарною системою відносної більшості. У її складі діє 659 депутатів. Мінімальний вік депутата нижньої палати — 21 рік. Керує засіданнями палати і її обслуговуючим персоналом спікер, посада якого існує з 1377 р. Він має 3 заступників, які, зокрема, керують засіданнями у тому випадку, коли палата перетворить себе в комітет всієї, палати. Спікер голосує лише в тому випадку, якщо голоси членів палати розділилися порівну. Спікер наділений дуже значними повноваженнями при вирішенні процедурних питань, пов'язаних з роботою палати.
Палата лордів (або верхня палата) не обирається. До її складу входять духовні лорди, судові лорди, спадкові пери і довічні пери. З 1999 р. почалося реформування Палати лордів, розраховане на 10 років. її чисельність скоротили з 1200 до 665 осіб. На перехідний період у складі палати залишилося 192 спадкових пера, останні отримали право балотуватися в Палату громад. Після завершення реформи з 788 спадкових перів, тільки 90 і 2 посадових особи, пов'язаних з церемоніалами, зможуть брати участь в засіданнях палати (їх кандідатури визначаються голосуванням усіх спадкових перів). Керує засіданнями палати лорд-канцлер. З 2004 р. він не призначається монархом за поданням прем'єр-міністра і не входить до складу уряду. Його обирають депутати верхньої палати. У 2003 р. створено міністерство з конституційних справ, до якого перейшла значна частина повноважень лорд-канцлера. Лорд-канцлер може брати участь в дебатах і голосуванні, але не вирішує процедурних питань. Це право здійснюється палатою самостійно при координації лідера палати, яким є керівник найбільшої фракції.
Депутати створюють різні комітети (у верхній палаті — тільки неспеціалізовані), які займаються розглядом питань, що мають велике суспільне значення. Серед найбільш важливих функцій парламенту — прийняття законів і контроль за діяльністю уряду. Правом законодавчої ініціативи користуються члени парламенту, а відповідно і члени уряду, оскільки міністри мають бути обов'язково і депутатами однієї з палат. Урядові законопроекти мають пріоритет: депутати, які не є членами уряду, можуть вносити на розгляд законопроекти тільки один день на тиждень (в п'ятницю), тоді як члени уряду мають право представляти законопроекти в будь-який день тижня. Законопроекти можуть бути внесені як до верхньої, так і до нижньої палати, але, як правило, спочатку відбувається обговорення в Палаті громад, потім в Палаті лордів. Законопроект проходить 3 читання. В ході першого читання оголошуються лише назва і мета законопроекте, а також призначається час другого читання. У другому читанні законопроект розглядається в цілому і передається в один з комітетів для постатійного обговорення. Потім розглядається доповідь комітету, пропонуються поправки і доповнення до статей законопроекту. В ході .третього читання законопроект знову обговорюється в цілому і по ньому проводиться голосування. Законопроект, прийнятий Палатою громад, направляється в Палату лордів. Фінансові законопроекти мають бути розглянуті і прийняті не пізніше ніж через 1 місяць з моменту надходження у верхню палату, інакше законопроект підписується королевою без прийняття Палатою лордів. Нефінансові законопроекти відсилаються на підпис королеві після прийняття їх верхньою палатою. Парламент здійснює контроль за діяльністю уряду в наступних формах. Депутати направляють питання членам уряду, на які міністри дають усні пояснення на засіданнях палат і готують письмові відповіді, що публікуються в парламентських звітах. На початку кожної сесії депутати проводять дебати з приводу промови королеви, в якій викладено основні напрями діяльності уряду.
Уряд формується після парламентських виборів. Прем'єр-міїїістром призначається лідер партії, що отримала більшість місць в Палаті громад. За його поданням королева призначає решту членів уряду. На відміну від більшості інших держав у Великобританії відрізняються поняття "уряд" і "кабінет". Кабінет діє всередині уряду. До його складу входять прем'єр-міністр і окремі міністри. Склад уряду набагато ширший (якщо чисельність членів Кабінету 18—20 осіб, то в уряді їх близько 100). Уряд у повному складі ніколи не збирається на засідання, і фактично всі питання внутрішньої і зовнішньої політики країни вирішуються на засіданнях Кабінету, який насправді здійснює вищу виконавчу владу. Кабінет керує діяльністю державного апарату, розробляє найважливіші законопроекти, керує зовнішньою політикою країни. Кабінет видає різні акти відповідно до повноважень, делегованих йому парламентом, створюючи, таким чином, делеговане законодавство. Уряд відповідальний перед нижньою палатою парламенту: у разі винесення Палатою громад вотуму недовіри, він повинен піти у відставку.