- •Поняття, предмет і метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система і суб'єкти конституційного права зарубіжних країн.
- •3. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •4. Конституційне право зарубіжних країн як юридична наука і навчальна дисципліна
- •5. Політичні партії зарубіжних країн: поняття, види, функції і цілі. Інституціоналізація політичних партій.
- •6. Партійні системи зарубіжних країн.
- •7. Конституції зарубіжних країн: поняття, суть, зміст, юридичні ознаки
- •8. Еволюція змісту конституцій зарубіжних країн, їх класифікація.
- •10. Основи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах: поняття і принципи.
- •11. Громадянство і підданство: поняття, способи набуття і втрати громадянства. Правовий режим іноземців в зарубіжних країнах.
- •12. Поняття прав, свобод і обов'язків; їх характеристика і класифікація; обмеження прав і свобод; гарантії прав і свобод людини і громадянина.
- •13. Форми правління в зарубіжних країнах
- •14 . Форми державного устрою зарубіжних країн: конфедерація, федерація, унітарна держава, поняття і види автономій.
- •15. Політичні (державні) режими в зарубіжних країнах.
- •16. Виборче право зарубіжних країн: поняття і принципи
- •17. Вибори в зарубіжних країнах: поняття, види і порядок проведення.
- •18. Виборчі системи зарубіжних країн.
- •19. Референдуми в зарубіжних країнах
- •20. Глава держави в зарубіжних країнах: поняття, основні ознаки і види. Компетенція глави держави.
- •21. Монарх, його правовий статус. Системи престолонаслідування.
- •22. Президент, його правовий статус. Основні системи обрання президента. Дострокове припинення повноважень президента.
- •23. Компетенція глави держави.
- •25. Компетенція парламентів зарубіжних країн. Характеристика законодавчого процесу.
- •26. Статус депутатів в парламентах зарубіжних країн: вільний і імперативний мандат, імунітет, індемнітет, права і обов’язки депутата парламенту.
- •28. Компетенція урядів зарубіжних країн; делеговане законодавство.
- •30. Порядок формування, структура і організація роботи муніципальних органів, їх фінансова база і компетенція.
- •31. Конституція Великобританії, її особливості. Основи правового статусу особи.
- •32. Форма правління і особливості конституційного статусу монарха у Великобританії.
- •33. Характеристика парламенту і уряду Великобританії.
- •34. Форма державного устрою Великобританії. Муніципальна система Великобританії.
- •35. Конституція сша 1787 р. І її специфічні риси. Поправки до Конституції сша.
- •36. Форма правління, місце Президента сша в системі державних органів.
- •37. Конгрес сша: характеристика палат парламенту.
- •38. Американський федералізм. Місцеве самоврядування і управління.
- •39. Конституція фрн 1949 р.
- •40. Форма правління, місце Президента в системі державних органів фрн.
- •Бундестаг і Бундесрат: порядок їх формування і компетенція. Федеральний канцлер і уряд фрн.
- •Німецький федералізм. Місцеве самоврядування і управління.
- •Конституція Франції 1958 р.
- •Форма правління. Президент Франції і його місце в системі державних органів.
- •Парламент Франції: порядок формування і компетенція.
- •Уряд Франції: його характеристика.
- •Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління Франції*
- •Конституція Італії 1947 р.
- •Форма правління, вищі органи державної влади Італії.
- •Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління Італії.
- •51. Конституція Іспанії 1978 р.
- •52. Форма правління, вищі органи державної влади Іспанії.
- •53. Особливості державного устрою Іспанії. Місцеве самоврядування і управління.
- •55. Форма правління, особливості конституційного статусу Президента Російської Федерації.
- •56. Характеристика місцевого самоврядування.
- •57. Форма парламенту і уряду Російської Федерації
- •58. Конституція Японії 1947 р.
- •59. Форма державного устрою, управління Японії.
- •60. Місцеве самоврядування і форма правління Японії.
36. Форма правління, місце Президента сша в системі державних органів.
За формою правління США — президентська республіка. Федеральна конституція встановлює принцип "розподілу влад" — законодавча влада належить Конгресу, виконавча — Президенту, а судова — Верховному суду і іншим судам. Вищий орган державної влади — Конгрес складається з 2 палат — Палати представників і Сенату.
Президент бере найбезпосереднішу участь в законодавчому процесі. Всі прийняті Конгресом законопроекти надсилаються для затвердження Президентові: протягом 10 днів він повинен або підписати законопроект, або повернути його Конгресу разом з своїми запереченнями. Вето Президента розповсюджується На весь законопроект в цілому, а не окремі його статті. Конгрес може подолати президентське вето, повторно прийняти законопроект в кожній палаті більшістю в 2/3 голосів. Використовуючи своє право надати Конгресу різного роду інформацію (про стан федерації, про економіку, про бюджет), Президент формулює в своїх посланнях конкретну законодавчу пропозицію і законопроекти. Таким чином він здійснює законодавчу ініціативу. Значну кількість підзаконних актів Президент видає самостійно, причому частина з них за своїм значенням прирівнюється до законів, виданим Конгресом. Окрім нормотворчої діяльності одним з найбільш важливих повноважень Президента є призначення на вищі державні посади, яке він здійснює "за порадою і з відома" Сенату. Достатньо широкі повноваження Президента і в сфері зовнішньої політики. Він призначає і відкликає послів, інших повноважних представників і консулів, має право укладати міжнародні договори, які Сенат повинен ратифікувати, і інші угоди, для яких схвалення Сенату не вимагається. Президент очолює досить великий за чисельністю зовнішньополітичний апарат, що дає йому можливість самостійно, без участі законодавчої влади, вирішувати багато міжнародних питань. Президент не підзвітний жодним органам і може бути усунений з посади тільки в порядку імпічменту, якщо він буде визнаний винним у зраді або іншому тяжкому злочині або проступку. Президент є також главою уряду — Кабінету. Посади прем'єр-міністра в США не існує. Кабінет складається з міністрів, які призначаються Президентом "за порадою і з відома" Сенату, і тих посадових осіб, яких Президент призначає самостійно. Кабінет цілком підпорядкований Президенту і виконує функцію дорадчого органу. Компетенцію уряду точно встановити не можливо, оскільки в Конституції не має згадки про нього. На засіданнях Кабінету, які проводяться під головуванням Президента, вирішуються найбільш важливі питання державного життя. Значну роль в управлінні державою відіграють, разом з міністерствами, центральні відомства — Рада національної безпеки, відомство з управління і бюджету, Рада з економічної політики тощо. Ці відомства, створюючі виконавчий апарат при Президентові, дають йому різного роду рекомендації з питань, що належать до їх компетенції. Члени Кабінету не підзвітні Конгресу.
37. Конгрес сша: характеристика палат парламенту.
Палата представників, до складу якої входять 435 членів, обирається шляхом прямих виборів за мажоритарною системою відносної більшості (1 депутат від 480 тис. виборців). Депутати, що представляють інтереси населення всієї країни, обираються раз на 2 роки.
Сенат — палата, що виражає інтереси штатів, обирається за тією ж системою на 6 років з оновленням 1/3 складу кожні 2 роки. До її складу входять 100 осіб — по 2 сенатори від кожного штату, незалежно від чисельності населення штату.
У грудні 2003 р. Конгрес США прийняв закон Маккейна-Фейнгольда, який вніс зміни у фінансування виборів. Максимальний розмір внесків від фізичних осіб був збільшений з 1 до 2 тис. доларів. В той же час, граничний розмір внесків від корпорацій, який раніше не обмежувався, був встановлений у розмірі 25 тис. доларів.
У Палаті представників головує спікер, що обирається з числа її депутатів, в Сенаті — віце-президент США. Спікер є представником партії, що має більшість місць в парламенті.
Один раз на рік Конгрес збирається на чергову сесію, тривалість якої складає 7-8 місяців. Крім того Президент може скликати надзвичайні сесії. Конгрес сам призначає строки перерви в роботі і закінчення сесії. Палати, як правило, проводять свої засідання окремо. Проте основна діяльність Конгресу здійснюється не на пленарних засіданнях палат, а різноманітними
комітетами, створюваними обома палатами. Так, в комітетах проходить основна частина законодавчої роботи. На сьогодні в Конгресі діє близько 60 комітетів. Серед них є постійні комітети, шо займаються суворо визначеними питаннями, віднесеними
до їх відання, і спеціальні комітети, що утворюються для вивчення певного питання.
Компетенція Конгресу визначена Конституцією. Відповідно до розділу 8 ст. 1 Конституції, Конгрес має право встановлювати різні мита, податки, збори, піклується про оборону і добробут США. Крім того, кожна палата володіє наданими тільки їй повноваженнями. Наприклад, Палата представників наділена правом порушувати звинувачення проти федеральних цивільних посадових осіб (імпічмент), а Сенат — правом вирішувати питання про винність в порядку імпічменту. Крім того, Сенат затверджує вищих посадових осіб, призначених Президентом, схвалює укладені міжнародні договори. Проте в основній сфері діяльності — законодавчій — палати наділені рівними правами.
Законодавча діяльність Конгресу проходить 3 стадії. Перше читання законопроекту — це внесення його на розгляд до палати і визначення комітету, якому він буде переданий. У комітетах фактично вирішується доля законопроекту: він може бути відхилений або істотно змінений. Друге читання — обговорення законопроекту в палатах, коли депутати можуть вносити зміни і доповнення. Нарешті, третє читання — проведення голосування по законопроекту. У разі відхилення законопроекту однією з палат створюється "погоджувальний комітет" з представників обох палат, який повинен виробити загальну позицію. Після прийняття законопроекту обома палатами, він надсилається Президенту для затвердження.