16. Виборче право зарубіжних країн: поняття і принципи

Поняття виборчого права вживається в 2 значеннях: об'єк­тивному і суб'єктивному.

Об'єктивне виборче право — це система правових норм, які регулюють порядок формування представницьких органів дер­жавної влади і місцевого самоврядування. Ці норми поділяються на матеріальні і процесуальні.

Матеріальні норми закріплюють основні принципи виборчого процесу, їх керівні начала, що містяться, як правило, в консти­туції держави.

Процесуальні норми регулюють порядок і організацію про­ведення виборів і вміщені в законі про вибори.

Суб'єктивне виборче право — це гарантована громадянину державою можливість брати участь у виборах органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Суб'єктивне виборче право поділяється на активне і пасивне.

Активне виборче право — це право громадянина обирати осіб в органи державної влади і місцевого самоврядування; а пасивне — це право бути обраним у ці органи.

Принципи виборчого права: загальні, вільні, рівні,

прямі вибори при таємному голосуванні.

Принцип загальності означає право брати участь у виборах

для всіх виборців країни.

Принцип свободи виборів означає заборону чинити незаконний

тиск на волю виборців.

Принцип рівності виборчого права покликаний забезпечу­вати рівні можливості для виборця впливати на результати виборів і бути обраним відповідно до закону. Він досягається тим, що кожен виборець має рівне число голосів, а також наяв­ністю в країні єдиного виборчого корпусу, приблизно однаковою кількістю виборців у виборчих округах, однаковими вимогами до порядку висунення кандидатів.

Пряме виборче право означає право виборця обирати і бути обраним безпосередньо у виборний орган або на виборну посаду.

Непряме (багатоступеневе) виборче право означає, що вибо­рець обирає лише членів колегії, яка потім вже обирає виборний орган.

Принцип таємного голосування забороняє проводити контроль за волевиявленням виборців.

17. Вибори в зарубіжних країнах: поняття, види і порядок проведення.

Вибори — це участь громадян в здійсненні державної влади шляхом висунення зі свого середовища кандидатів і обрання їх в органи державної влади і органи місцевого самоврядування.

Види виборів:

1. Прямі і непрямі.

Прямі вибори характеризуються тим, що питання про об­рання вирішують безпосередньо громадяни, які мають виборчі права.

Непрямі вибори здійснюються не громадянами, а обраними ними особами — вибірниками, депутатами та іншими. Існують 2 різновиди непрямих виборів: побічні і і багатоступеневі (багатоступінчаті).

Непрямі вибори можуть проводитися в 2 способи.

І спосіб: вибори проводяться спеціально створюваною для цього виборчою колегією.

ІІ спосіб: при багатоступеневих виборах низові представницькі органи обираються безпосередньо громадянами, а потім вже ці органи обирають депутатів у вищестоящі представницькі органи, ос­танні ж обирають вищестоящу ланку, і так аж до парламенту.

2.Загальні і часткові (додаткові).

У загальних виборах повинні брати участь всі виборці країни.

Часткові проводяться, як правило, з метою поповнення складу представницьких органів.

3.Національні і місцеві.

Національні вибори проводяться в усій країні. На місцевих виборах обираються органи місцевого самовря­дування.

4. Чергові і позачергові.

Чергові проводяться в строки, встановлені в конституції або законі у зв'язку із закінченням строку повноважень виборного органу.

Позачергові проводяться у разі дострокового припинення повноважень виборного органу.

Виборчий процес — це врегульована законом і іншими спе­ціальними нормами діяльність індивідів, органів, організацій, а також груп виборців з підготовки і проведення виборів в органи державної влади і місцевого самоврядування.

Виборчий процес поділяється на наступні стадії:

1. Призначення виборів — встановлення дати голосування.

2. Встановлення виборчих округів.

Виборчі округи — територіальні одиниці, які об'єднують громадян для обрання в представницькі органи держави і місцевого самоврядування одного або кількох депутатів.

3. Встановлення виборчих дільниць.

Виборчі дільниці — територіальні одиниці, які об'єднують громадян спеціальним місцем голосування.

4. Створення виборчих органів. Розрізняють загальнодержавні, територіальні, окружні і дільничні виборчі органи (комісії).

Загальнодержавні (центральні, національні) виборчі комісії наділені компетенцією, що поширюється на всю країну, у феде­ративних державах окремі комісії створюються в суб'єктах федерації. Територіальні виборчі комісії утворюються в адміні­стративно-територіальних одиницях, окружні виборчі комісії — у виборчих округах, дільничні виборчі комісії — на пунктах голосування.

5. Реєстрація виборців — включення особи до списку виборців. Вона може бути публічною (обов'язковою) або особистою (добровільною).

Публічна регістрація здійснюється 2 способами:

а) списки складаються на основі відомостей про.тих, хто проживає на визначеній території;

б) списки складаються шляхом обходу виборців.

Особиста — виборець сам приходить до відповідної установи і заявляє про бажання брати участь в голосуванні. Виборцеві видається виборча картка.

6. Висунення і реєстрація кандидатів.

Форми висунення: самовисування, висунення групами виборців, висунення політичними партіями або іншими громадськими об'єднаннями.

Порядок реєстрації кандидатів встановлюється виборчим за­конодавством. Як правило, для реєстрації кандидат повинен внести виборчу заставу.

7. Агітаційна кампанія.

Агітаційна кампанія починається після офіційної реєстрації кандидатів. Встановлюються певні умови здійснення агітації. Кандидатам надається доступ до засобів масової інформації.

8. Голосування.

Голосування може бути очним, коли сам виборець приходить у виборчу комісію і отримує бюлетень. При заочному голосуванні, волю виборців реалізують інші особи. Таке голосування може здійснюватися за дорученням.

9. Підрахунок голосів і встановлення результатів виборів.

10. Можливий другий тур голосування і/або нові вибори.

11. Остаточне визначення і публікація результатів виборів.