41. Форма правління, вищі органи державної влади Італії.

За формою правління відповідно до Конституції 1947 р. Італія — парламентська республіка. Парламент Італії: Палата де­путатів і Сенат.

Палата депутатів(630 депутатів). вони обираються на основі загального, рівного, прямого вибор­чого права при таємному голосуванні. 475 депутатів обира­ється за мажоритарною системою в одномандатних округах, 155 — за пропорційною системою. Депутатами можуть бути громадяни не молодші 25 років. Строк повноважень палати — 5 років. Повноваження можуть бути продовжені "тільки в за­конодавчому порядку і лише у випадку війни". На першому засіданні обирається голова і президія — постійно дійючий орган палати, шо виконує її функції в перервах між сесіями. Палата обирає зі своїх членів представників в створені нею постійні і тимчасові комісії, які відіграють важливу роль в її роботі. У них здійснюється, зокрема, розробка законопроек­тів, причому, на відміну від парламентських комісій інших країн, комісії італійського парламенту наділені правом не тіль­ки розглядати, але і приймати законопроекти. Виняток станов­лять законопроекти з конституційних і виборчих питань, з питань делегування законодавчої влади, бюджету тощо.

Сенат республіки — верхня палата, обирається на 5 років на основі мажоритарно-пропорційної виборчої системи. Сенат є палатою областей, в його складі 315 осіб. 3/4 сенаторів обираються за мажоритарною виборчою системою і 1/4 — за пропорційною. Кількість сенаторів від області залежить від чисельності її населення. віковий ценз — 40 років. Крім того, Президент може призначити в Сенат довічно 5 осіб з числа почесних громадян, що прославили батьківщину досягненнями в області науки, літератури, мистецтва. За пропорційним принципом пред­ставництва партій Сенат створює постійні і тимчасові комісії, їх роль так само велика, як і роль комісій в Палаті депутатів.

Обидві палати працюють в сесійному порядку, починаючи свою діяльність, як правило, в перший робочий день лютого і жовтня. Кожна палата встановлює свій регламент роботи. За­сідання палат відкриті, проте, кожна з них може прийняти рішення про закрите засідання. Вони воло­діють однаковою правомочністю у сфері законодавства, на рівних началах щорічно затверджують бюджети і кошториси їх виконання. До компетенції однієї і іншої палати входить оголошення стану війни і надання уряду необ­хідних повноважень. Палати ратифікують міжнародні договори. Кожна з палат може проводити розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

прийняття законів — відбувається так. Законопроект проходить декілька читань. В ході 1 читання у палатах оголошуються назва і мета законопроекту і вирішується питання про те, чи прий­мати його до розгляду (законопроект може бути відхилений). Далі законопроект передається на розгляд в одну з комісій, де відбувається 2 читання — комісія обговорює законопро­ект, вносить до нього зміни, доповнення. Потім проводиться 3 читання — обговорення законопроекту на пленарному засіданні палат і голосування щодо нього. У разі розбіжностей між палатами для вироблення спільної думки створюється погоджувальна комісія з представників обох палат. За рішен­ням палат 3 читання законопроекту (виняток становлять поправки до Конституції, законопроекти щодо виборів, про затвердження бюджету тощо) може бути пере­несене в постійну комісію, що розглядала цей законопроект. Після прийняття закону, він надходить на затвердження Президенту республіки. Закон публікується протягом місяця з дня затвердження і набуває чинності на 15-й день після публіка­ції, за винятком випадків, коли в самому законі встановлений інший строк.

контроль за, діяльністю уряду. Парламентський контроль здійснюється у формі інтерпеляцій, резолюцій, що виражають ставлення депу­татів до того або іншого питання, а також розслідувань, що проводяться слідчими комісіями.

Президент республіки є главою держави. Він обирається на спільному засіданні палат абсолютною більшістю голосів. У виборах беруть участь по З депутати від кожної області. Строк повноважень Прези­дента — 7 років. Президен­том може бути обраний будь-який громадянин, що досяг 50 років і користується цивільними і політичними правами. Він визначає день загальних виборів до парламенту, може розпустити палати парламенту, призначає і звільняє вищих посадових осіб держави, має право помилування і пом'якшення вироків, є верховним головнокомандуючим, приймає дипломатичних представників іноземних держав. Президент наділений також значними правами у сфері законодавства. Він промульгує закони, прийняті парламентом, і сам видає декрети, що мають силу закону. Президент володіє правом відкладального вето щодо парла­ментських законів, яке може бути подолане тільки повторним прийняттям закону абсолютною більшістю голосів обох палат. Президент не несе відповідальності за дії, що здійснюються ним під час виконання своїх обов'язків, крім відповідальності за зраду або посягання на Конституцію. Акти Президента потребують контрасигнації.

Уряд Італії — Рада міністрів — здійснює вищу виконавчу владу в країні. Президент призначає главу (одного з лідерів парламентської більшості) і за його поданням решту членів уряду. Парламент повинен винести уряду вотум довіри протя­гом 10 днів після його створення. компетенція досить широка — практично уряд здійснює керівництво держа­вою. Особливо широкі повноваження уряду в сфері управління державним апаратом: всі адміністративні установи і відомства країни знаходяться під його контролем. Рада міністрів відіграє велику роль в законодавчому процесі. Користуючись правом законодавчої ініціативи, вносить свої законопроекти на обгово­рення парламенту і завдяки підтримці парламентської більшості досягає їх прийняття. Уряд видає також різні акти підзаконного характеру — регламенти. Крім того, в порядку делегованого законодавства він здійснює безпосередньо законодавчі функції, видаючи акти, що мають силу закону. Глава уряду спрямовує загальну політику уряду і несе за неї відповідальність. Відпо­відно до Конституції прем'єр-міністр і міністри відповідальні перед парламентом: прем'єр-міністр за загальну політику уряду, міністри несуть колегіальну відповідальність за дії уряду і індивідуальну — за дії своїх міністерств. Уряд повинен піти у відставку, якщо одна з палат винесе йому резолюцію недовіри, яка має бути підписана не менше 1/10 членів палати і представлена на обговорення не раніше 3 днів після її винесен­ня. За злочини, здійснені при виконанні своїх обов'язків, глава Ради міністрів і міністри можуть бути піддані суду. Ухвала про судове переслідування виноситься парламентом на спільному засіданні палат.

Досить важливим органом, хоча і консультативного характеру, є Національна рада економіки і праці, до складу якої входять представники Президента, уряду, експерти у різних галузях. Вони призначаються строком на 5 років. Рада наділена правом законодавчої ініціативи і координує питання взаємозв'язків з Європейським Співтовариством.

Серед вищих органів юстиції можна виділити Державну раду, Вищу раду магістрату і Рахункову палату.

Державна рада формується Президентом країни. Цей орган виконує консультативні функції в області адміністративного права, дає висновки по законопроектам, здійснює юрисдикцію з захисту законних інтересів, пов'язаних з діями державних органів.

До складу Вищої ради магістрату входять вищі посадові особи судової системи, а також виборні представники від парламенту і судів, що мають юридичну освіту і значний стаж роботи. Цей орган покликаний забезпечити автономію і незалежність судової

системи.

Важливу роль відіграє досить численна Рахункова палата. До її складу входить близько 450 магістратів (представників прокуратури і судів) і 3400 адміністративних працівників. Цей орган здійснює попередній контроль законності актів уряду, стежить за правильним виконанням державного бюджету, здій­снює контроль за діяльністю органів, фінансування яких здій­снює держава.

Конституційний суд держави складається з 15 суддів, при­значених Президентом (5), обраних парламентом на спільному засіданні палат (5) і вищими органами юстиції (5). Строк їх повноважень складає 9 років без права повторного переобран­ня. Членами Конституційного суду можуть бути судді вищих, загальних і адміністративних судів, професори права і адвокати із стажем роботи не менше 20 років. До повноважень цього органу належать спори про конституційність законів, спори про компетенцію між вищими органами держави, між державою і областями, а також між самими областями, питання, пов'яза­ні із обвинуваченнями і процедурою імпічменту Президента і міністрів. У останньому випадку, в розгляді питання додатково бере участь 16 парламентаріїв.