41. Конституція Франції 1958 р.

К. Ф.: Декларація прав людини і громадянина 1789 р.; преамбула Конституції 1946 р.; Кон­ституція 1958 р., в якій містяться посилання на вказані вище документи і деякі міжнародні акти. Конституція разом з пре­амбулою - 93 статті, об'єднані в 15 розділів.

Істотний вплив на зміст К.: прийняття в умовах найгострішої внутрішньополі­тичної і зовнішньополітичної кризи, основною причиною якої стала боротьба Алжиру за звільнення від колоніальної залежнос­ті. Проект Конституції був обговорений в Консультативній раді, створеній для її підготовки, і в Раді мі­ністрів, а потім схвалений на референдумі 28 жовтня 1958 р.

К. Ф. в основному регулює відносини органів влади держави. Вона проголошує принципи національного суве­ренітету, вільного самовизначення народів колоній; закріплює принцип непоруш­ності республіканської форми правління, пріоритет норм міжнародного права тощо.

К. Ф. "жорстка". Для внесення до неї змін необхідно спочатку окреме рішення більшості у обох палатах парламенту, а потім спільне рішення палат більшістю 3/5 від загального числа голосів.

Конституційний контроль: Кон­ституційною радою і Державною радою. Перший розглядає конституційність актів парламенту, другий — актів органів вико­навчої влади.

41. Форма правління. Президент Франції і його місце в системі державних органів.

За формою правління Франція — президентсько-парламентська республіка. Конституція Французької Республіки набула чинності у жовтні 1958 р. і затвердила державний лад, що отримав назву П'ятої республіки.

Центральне місце в системі державних органів Франції нале­жить П. Строк повноважень П. 5 років. П. обирається шляхом загальних і прямих виборів за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості в першому турі і за мажоритарною системою відносної більшості — в другому турі. Повноваження П. у всіх сферах дер­жавного життя надзвичайно широкі. Деякі з цих повноважень вимагають міністерської контрасигнації, але найбільш важливі права здій­снюються П. особисто. Стаття 5 Конституції закріп­лює за ним обов'язок забезпечувати "своїм арбітражем нормальне функціонування державних органів, а також правонаступництво держави", П. є "гарантом національній незалежності, територіальної цілісності, дотримання угод Співтовариства і договорів". П. наділе­ний широкими прерогативами у сфері законодавства, зокрема, правом законодавчої ініціативи. Всі закони, прийняті парламен­том, мають бути протягом 15 днів підписані і промульговані П. Якщо він не згоден із законом або окремими його положеннями, то може зажадати повторного обговорення цього акту. Тільки після повторного прийняття законопроекту (простою більшістю) П. зобов'язаний його підписати. За пропозицією уряду під час сесій парламенту або за пропо­зицією палат П. може передати на референдум законо­проект, щодо організації державної влади, або такий, що містить схвалення певної угоди про Співтовариство або метою якого є ратифікація певного договору. У разі прийняття законо­проекту П. оприлюднює його в 15-денний строк. Будь-який законопроект може бути переданий П. в Консти­туційну раду для перевірки його відповідності Конституції.

Що стосується відносин П. з парламентом: право розпуску нижньої палати парламенту. Проте це рішення він може прийняти тільки після консультації з прем'єр-міністром і головами палат парламенту. Лише у 2 випадках — протягом року з моменту виборів і в період здійснення Прези­дентом надзвичайних повноважень — розпуск Національних зборів не допускається. Широкі прерогативи Президента і у сфері управління. Він головує на засіданнях Ради міністрів, підписує декрети, що обговорювалися на них, ухвали, призна­чає прем'єр-міністра і за його пропозицією — інших членів

уряду, приймає відставку. П. здійснює призначення на цивільні і військові посади. У сфері зовнішньої політики П. представляє Францію у відносинах з іншими державами, укладає договори, призначає послів Франції в інші країни, прий­має іноземних послів. Він є головнокомандуючим збройними силами. Крім того, П. є гарантом незалежної судової влади та здійснює право помилування. Окрім перерахованих вище прав: надзвичайні повноваження П. "у разі виникнення безпосередньої загрози для Республіки". Рішення про введення в дію надзвичайних повно­важень П. приймає після консультації з прем'єр-міністром і інформує про це населення країни. Протягом всього строку дії надзвичайних повноважень в руках П. зо­середжена вся повнота влади.