41. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління Італії.

Італія — унітарна держава. країна поділена на 20 областей, які поділяються на провінції і комуни. П'ять областей, в яких живуть на­ціональні меншини, і 2 острови наділені спеціальним статусом (найширшою автономією). Повноваження областей включають створення своїх органів, відомств, вста­новлення меж комун, регулювання питань суспільної благо­дійності, санітарної і лікарської допомоги, містобудування, туризму, готельної справи тощо. На національному рівні області беруть участь у виборах Президента, наділені правом законо­давчої ініціативи, ініціативи проведення конституційних рефе­рендумів тощо. Спори між областями і державою правомочний вирішувати Конституційний суд. У областях діють виборні органи влади — ради, які здійснюють законодавчі, розпорядчі і інші функції. Вони працюють в сесійному порядку. Черго­вість сесій і їх тривалість визначає сама рада. Органами облас­ної ради є голова, партійні фракції, постійні і інші комісії. Рада зі своїм головою є законодавчим органом, він контролює діяльність виконавчої влади. Джунта — виконавчий орган, що утворюється радою. Чисельний склад асесорів залежить від кількості населення області. Голова джунти пред­ставляє область, промульгує обласні закони, що приймаються радою.

Адміністративними одиницями є провінції і комуни. Органами місцевого самоврядування в провінціях є ради і джунти, а в комунах — муніципальні джунти і мер, що виконує також функції представника дер­жави. До їх компетенції віднесено питання, що стосуються соціальних і шкільних служб. Діяльність рад координується комісарами, які призначаються центральним урядом.

51. Конституція Іспанії 1978 р.

Розроблена Ген.кортесами і прийнята 6 грудня 1978р. переважною більшістю виборців на загальнонаціональному референдумі.

Склад: преамбула + 11 розділів (169 статей), про права і обов’язки гр-н, про основні принципи соціальної і економічної політики, про органи держ.влади, терит.устрій держави, Констит.суд, про порядок зміни конституції. Особливість структури: включення до тексту 4 додаткових, 9 перехідних, а також скасовуючи і прикінцевих положень з власною нумерацією і на відміну від основного тексту, не розділених на статті. За способом внесення змін – жорства (ініціатива зміни належить уряду, парламентським палатам і 2/3 членів асамблеї автономного товариства).

Оснвоположні принципи – права людини, демократичний, соціальний і правовий характер держави. Детальна регламентація правового статусу людини і гр-на. Інституційна гарантія прав і свобод іспанських гр-н – Захисник народу (аналог омбудсмана), що призначається Ген.кортесами і підзвітний парламенту.

Принцип правової держави оснований на констит.нормі, відповідно до якої гр-ни і держ.влада підпорядковані нормам конституційного і іншого законодавства. Цей принцип забезпечується Конст.судом. Принцип верховенства Конституції і ієрархія решти законів держави. Окремі розділи детально регламентують статус вищих органів держ.влади: короля, Ген.кортесів, уряду, судових органів. Увага приділяється вирішенням нац..проблем. Закріплено 2 офіц.мови – іспанська і мова співтовариств.