39. Соціальні аспекти мотивації і стимулювання праці.

Найважливішою формою соціальної діяльності визнається праця — доцільна діяльність людини, в процесі якої вона за допомогою певних засобів діє на природу і перетворює її елементи в предмети, що задовольняють її потреби.

Характер і зміст праці формують ставлення до неї — історично змінну характеристику трудової діяльності. Ставлення до праці — це емоційно-волева настанова особистості на працю, тобто вираження її позиції.

Як відомо, з метою подолання байдужості до праці використовуються преміювання, гнучкий режим роботи, заохочення вільним часом, раціоналізація і гуманізація праці тощо. До речі, раціоналізація більше стосується стимулювання, а гуманізація — мотивації праці.

Мотивація праці — усвідомлене спонукання до активної трудової діяльності суб’єкта, пов’язане з намаганням задовольнити певні потреби. Мотиви є внутрішніми чинниками. Вони тісно зв’язані із цінностями й ціннісними орієнтаціями.

Ціннісні орієнтації — сприйняття особистістю певних цінностей і визнання їх за цілі життя чи основні засоби досягнення таких цілей, що є найважливішим фактором, який регулює, детермінує мотивацію особистості і її поведінку. Щоб заволодіти об’єктом, який є цінністю для людини, вона часто здатна пожертвувати найдорожчим.

Стимулювання праці — спонукання до праці через заохочення, винагороди за трудові зусилля. Це форма опосередкованого впливу на поведінку людей на відміну від наказів, розпоряджень, завдань, норм, які є елементами примусового управління працею. Стимули — це зовнішні чинники, збуджувальні причини поведінки.

Стимули поділяють на:

• матеріальні — умови і форми отримання матеріальних благ, що спонукають працівника до активної діяльності (виробничі умови, заробітна плата, премії, додаткова відпустка тощо);

• моральні — певна система моральних заохочень, що включає різні форми соціальної оцінки цієї діяльності;

• соціальні — засновані на задоволенні потреб у самореалізації, певному соціальному оточенні тощо.

Матеріальні мотиви порівняно зі стимулами, які є об’єктивною категорією, мають суб’єктивно-ідеальний характер. Вони зв’язані зі світоглядом, економічною свідомістю та культурою людини. Мотиви — це, власне, стимули, які пройшли через свідомість людини, або самостимули. Система стимулів проявляється через внутрішні особисті мотиви людини, які залежать від її матеріального забезпечення і життєвого досвіду, моральних якостей, переконань, звичок. Глибинною підвалиною мотивів економічних дій, як уже було сказано, є прагнення до успіху, свободи, добробуту.

Коли під впливом стимулів і мотивів відбувається реалізація особистих інтересів, то це значить, що сформувалася заінтересованість людини в певному об’єкті, опанування якого і є задоволенням потреб

40. Соціальна система і соціальна структура: визначення, типи, елементи.

Соціальні системи мають свою структуру, тобто складаються з систем меншого ступеня схожості. Суспільство в цілому-найбільш складна і велика соціальна система. Далі в ній виділяють соці­альні спільності, соціальні інститути і соціальні організації.

Соціальні спільності- це сукупність індивідів, об'єднаних соціальними зв’язками і певними спільними рисами. Наприклад, люди однієї нації-вони об'єднані соціальними зв'язками, у них є і спільні риси-мова, психологія, зовнішній вигляд, територія, тради­ції, звичаї і т. ін. тощо.

Соціальні інститути - це історично закріплена форма органі­зації суспільного життя. Приклад соціальних інститутів - держава, сім'я.

Можна розглянути структуру суспільства з точки зору хара­ктеристики його основних підсистем-економічної, політичної, духовної та соціальної.

Економічна підсистема. Головні її елементи-продуктивні сили і виробничі відноси­ни. Продуктивні сили складаються з таких елементів-знаряддя пра­ці (верстати, обладнання), сировини та людей.

Економічна підсистема може бути розглянута і як сукупність економічних інститутів-інститут поділу праці, власності, науково-дослідні інститути, заводи, фабрики і т.д.

Соціальна структура - це сукупність взаємопов'язаних упорядкованих соціальних спільнот, груп, а також відносин між ними.

Соціальна структура формується за різними ознаками: класовими, національними, статевими, віковими, професійними та ін.

Основні різновиди соціальної структури:

• соціально-класова структура - сукупність суспільних класів, їхні зв'язки та відносини (класи, соціальні верстви, соціальні групи);

• соціально-професійна структура (виробничі й інші колективи та організації);

• соціально-територіальна структура (міське та сільське населення, поселенські спільноти тощо);

• соціально-демографічна структура (сім'я, вікові та статеві спільноти);

• соціально-етнічна структура (етноси, нації, етнічні групи). Суспільство складається з різних соціальних спільнот, груп, які:

- посідають різні місця в системі соціальної нерівності, в диференціації населення суспільства за такими показниками, як влада, власність, прибуток та ін.;

-пов'язані між собою політичними, культурними й економічними відносинами, а також є суб'єктами функціонування соціальних інститутів