26. Основні фактори формування особистості. Соціалізація особистосі.

Соціалізація – 1.головний соц..процес через який здійснюється взаємодія між особистістю та сусп.-вом.

2. процес інтеграції індивіда в сусп-во у різноманітні типи соц..спільнот шляхом засвоєння ним елементів кул-ри, соц..норми і цінностей, на основі яких формулюються соц..значущі риси особистості.

Завдяки соціалізації людина залучена до сусп.-ва. засвоюючи звички, традиції, норми, спільноти, способи мислення властиві даній кул-рі, взірці поведінки, форми раціональності та чуттєвості.

Фактори соціалізм.:

• сім’я; навколишнє середовище; сусіди; колеги; вихователі; вчителі; ЗМІ

Соціаліз.здійснюється протягом всього життя:

Первинна ( соціалізм.дитини- адаптація)

Вторинна ( соціалізм.дорослої людини- інтеріоризація – формування внутрішньої структури людс.психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутр. «Я» особистості. Результат – індивід.особистість.

Етапи соціалізації:

• дитини

• підлітка

• дорослих

Десоціалізація- втрата засвоєних норм, цінностей.

Ресоціалізація- переосмислення, докорінна зміна соц..середовища,(у перехідних сусп-вах) що зумовлює пристосування до нових соц..норм.

27. Соц. стр-ра особистості: поняття, елементи. Типологія особистостей в соц.-ї.

Особистість – служить для х-ки соціального в людині, головне в особистосні не фіз. природа, а її соц. якість.

Особистість взаємодіючи із с-вом виявляє свої х-ні риси:

- самосвідомість, ціннісні орієнтири, соц. відносини

через: потреби, смаки інтереси, переконання.

Соціолог. підхід до стр-ри особистості враховує передусім особливість механізму соц. поведінки.

Найважл. критерієм аналізу особ-ті є потреби – внутр. стимул її активності.

Америк. соц. Маслоу заснував ієрархічну теорію потреб(піраміда):

1) духовні (самовир. через творчість)

2) соц.(престиж, належність до колективу)

3) екзистенціальні(потреби буття): впевненість ,стабільність, безпека.

4) фізіолог.(їжа, одяк, секс, життя)

Тісно пов'язаний з потребами – інтерес – усвідомлена потреба.

Потреби, інтереси виступ об’єктив. стороною діяльн. поведінки особи. Разом вони є основою ціннісного ставлення особистості до навк. середовища.

Мотив – усвідомлена потреба у досягненні певних цілей. Мотиви: матер., дух., реліг., економ., соц., ідеологічні, домінуючі, периферичні(другорядні).

Соц. якість людини – сукупн. взаємопов’язаних елементів, які повязують соц. взаємодії особистості з інш. людьми у конкретних істор умовах.

Соц. якості проявл. через: статуси, ролі, норми, цінності, соц. активність, мету діяльн і т.д.

Узаг. відображення сукупності істотних соц. якостей фіксуються у понятті соц. тип особистості:

Ідеальний (втілює ідеал)

Нормативний (сукупн. якостей необхідні для розвитку даного сус-ва)

Реальний (переважаюч. тип особист. у сус-ві).

28. Соц. Статуси і ролі. Типи ролевих конфліктів.

Соціальний статус- це місце в соціальній структурі групи чи сус-ва. Він віддзеркалює той набір конкретних дій, що їх виконує людина в різних взаємодіях.

Кожна людина має багато статусів у зв'язку з тим, що вона бере участь у багатьох групах і організаціях (мати, дочка, лікар, кандидат наук, людина похилого віку, член профспілки та ін.).

Сукупність усіх статусів, які має людина, називається статусним набором. Серед усієї сукупності статусів людини є головний, котрий визнач. стиль і спосіб життя, соц оточення, модель поведінки.

Соц. статуси можна розділити на два основних типи: - приписані, вроджені; - набуті, досягнуті.

Приписані - це статуси, що їх надає людині група чи сус-во незалежно від її здібностей і зусиль ( стать, раса, національність, членство в королівській сім'ї тощо.)

Набуті - це такі статуси, яких особистість досягає завдяки власним здібностям і зусиллям.(дружина, професор, банкір, студент тощо.)

На відміну від приписаних статусів, набуті перебувають під контролем людини та набуває вона їх за власним бажанням.

Розрізняють також соціальний і особистий статуси.

Соціальна роль - це модель поведінки, очікувана від того, хто має зазначений соціальний статус. Роль - це дія в межах сукупності прав, привілеїв і обов'язків, які визначено статусом.

Виконання соціальної ролі має відповідати усталеним у суспільстві нормам та очікуванням. Загалом людина сама обирає свої ролі, але деякі вже задані їй від народження.Соціальним ролям людина навчається в процесі соціалізації.

Рольові конфлікти зводять до двох типів:

• міжособистісні, які виникають тоді, коли не збігаються очікування щодо змісту однієї і тієї ж соціальної ролі. Найчастіше це буває тоді, коли відсутні чітко окреслені правила якихось ролей.

• внутрішньоособистісні - коли людина виконує багато ролей і вимоги цих ролей зумовлені нормами соц.. груп, отож можуть не збігатися чи суперечити одна одній