21. Основні методи обробки соц.Інф-ції. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних.

Мета опрацювання й аналізу зібраної первинної соціологічної інформації полягає в кількісній оцінці впливу різних чинників на розвиток соціальних процесів у різних сферах суспільства. Первинну соціологічну інформацію можна опрацьовувати вручну і за допомогою ЕОМ з використанням різних методів економіко-математичної статистики: простих і комбінованих групувань, розрахунків середніх величин, регресивного, кореляційного і факторного аналізу. Опрацьовану інформацію може бути подано в таблицях, графіках, діаграмах, рисунках, схемах, які дають змогу інтерпретувати зібрані дані, аналізувати й виявляти певні залежності, робити висновки, розробляти рекомендації.

Однак статистичне опрацювання можливе лише за умови кількісного вимірювання ознак досліджуваного явища. У більшості ж соціальних явищ за винятком таких ознак, як вік, стаж роботи, кваліфікаційний розряд, розмір заробітної плати, рівень виконання норм тощо, кількісної визначеності бракує. Наприклад, як виміряти сумлінність, ініціативність, відповідальність, ентузіазм, задоволення? Адже соціологу важливо знати не тільки про наявність чи брак таких, а й про інтенсивність їх вияву. Для цього використовують соціологічне вимірювання.

Соціологічне вимірювання — це процедура, за допомогою якої якісні ознаки соціального явища чи об’єкта, що вивчається, порівнюють з певним еталоном і одержують числовий вираз у певному масштабі.

Шкала — це інструмент для виміру оцінок соціологічної інформації, що збирається в процесі аналізу документів, спостереження, опитування.

Індикатор(від лат. покажчик) — доступна для спостереження й вимірювання характеристика, її стан, зміна цього стану, ступінь цієї зміни об’єкта, який вивчається, що дає змогу робити висновок щодо інших його характеристик, недоступних безпосередньому дослідженню.

Квантифікація — це процедура вимірювання і кількісного вираження якісних ознак і відносин соціальних

22. Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки.Репрезентативність, надійність та валідність вибірки. Генеральна сукупність та вибіркова сукупність.

Вибірка – це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню. Також вибірка – сукупність способів, прийомів, процедур добору елементів об'єкта, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях. В соціологічних дослідженнях вибіркою називають частину генеральної сукупності, що має головні її властивості (критерії репрезентації).

Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об'єкта, а вибірковий характер. При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки мають бути враховані як мінімум два фактори: наявність або відсутність об'єетивності при доборі. Урахування цих факторів дає наступні основні типи вибірки: випадкова та квазівипадкова, імовірнісна, цільова та побудована на основі судження. Критерієм оцінки якості вибірки (не єдиним) є її репрезентативність.

Репрезентативність – властивість вибірки відображати хар-ки досліджуваної (генеральної) сукупності.

При формуванні вибірки треба дотримуватися принципу вірогідності та випадковості.

Відхилення параметрів вибіркової сукупності від властивостей генеральної сукупності називають помилкою вибірки. Мінімальна помилка – 1%, забезпечується дуже рідко, максимальна – 40%.

Основні різновиди вибірки:

1)Випадковий добір – коли кожна одиниця сукупності має однакову або майже однакову імовірність потрапити до вибірки.

2)Невипадковий – квотна вибірка, це відбір респондентів для кожної з підгруп, передбачений чисельністю цих підгруп, тобто розраховується за формулою: p = N/n.

3)Стихійна вибірка – пресові опитування, добір собі подібних, допитування першого зустрічного тощо.

4)Опукла вибірка

Якість вибірки: Репрезентативність, надійність та валідність вибірки.

Вибірка – це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню. Також вибірка – сукупність способів, прийомів, процедур добору елементів об'єкта, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях. В соціологічних дослідженнях вибіркою називають частину генеральної сукупності, що має головні її властивості (критерії репрезентації).

Властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної називають репрезентативністю. Вислів "репрезентативне соціологічне дослідження" означає, що вибіркова сукупність, яка досліджувалася, відображає основні параметри генеральної сукупності та є її зменшеною моделлю, а висновки дослідження вибіркової сукупності можуть бути поширені на всю генеральну сукупність.

Різниця розходження, що об'єктивно існує між характеристиками генеральної та вибіркової сукупностей, називаються поми-лкою репрезентативності.

Ймовірність помилки репрезентативності зменшується завдяки збільшенню обсягу вибірки, а також унаслідок удосконалення процедури складання вибірки із застосуванням математичних методів.

Валідність ‑ ознака надійності, чинності вихідної інформації, яка використовується в економічних дослідженнях: реальність інформації, відсутність у ній помилок, можливих через неточність вибраної методики збирання та обробки даних.

„Респонденти... роблять припущення, як саме інтерпретувати запитання: „Кожне запитання означає для мене те, що є очевидним для мене тут і зараз”. Якщо респонденти і справді тлумачать запитання таким чином, то тим самим порушується головне припущення вимірювань у дослідженні про те, що запитання повинне мати однаковий смисл для всіх респондентів. Якщо ця умова не дотримується, то валідність порівняння відповідей респондентів ставиться під сумнів, якщо й зовсім не унеможливлюється. Об’єднання індивідуальних відповідей на запитання з метою підсумування громадської думки з певної проблеми відтак стає сумнівним, якщо взагалі не безглуздим

Генеральна сукупність та вибіркова сукупність. Перехід від обєкта до одиниць спостереження.

Генеральною сукупністю називають об’єкт дослідження, на який розповсюджують висновки соціологічного аналізу. Розрізняють кінцеву і без кінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні та неоднорідні генеральні сукупності.

Вибіркова сукупність –це певна кількість елементів генеральної сукупності, які відібрані за певним правилом.

Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв’юванню), називають, одиницями аналізу. Ними можуть бути окремі люди, групи, трудові колективи.

Вибірка виступає у двох осн. видах як

1-випадкова

2-стратифікована

При випадковій вибірці з ген. сук-ті одиниці абстрагування вибираються випадковим чином, тобто так, що кожен елемент ген. сук-ті має рівну можливість потрапити у сукупність вибірково. Випадковий відбір йде за будь-яким обраним принципом.

При стратифікованій вибірці відбір здійснюється з урахуванням питомої ваги кожної групи опитуваних в генеральної сукупності.

Розробка методичних інструментів досл. включає обґрунтування відповідних методів збору, обробки і соц. аналізу.

Роб. план досл. – документ, в якому в хронологічній послідовності розписується перелік необхідних робіт за видами і вказується кому, що робити.

Визначення та види вибірки у соціологічних дослідженнях. Щоб підготувати дослідження, необхідно обрати для нього об’єкт. Метод вибірки – це науковий підхід, що дозволяє судити про цілісний об’єкт, ґрунтуючись на даних лише його окремих ознак.

Генеральна сукупність об’єкта – це об’єкт соціального дослідження в цілісності його якостей та ознак.

Вибіркова сукупність – це частина об’єкта генеральної сукупності, що становить суму вихідних одиниць вивчення, спостереження та аналізу.

Репрезентативність – це принцип подоби, вибірково сформульованої моделі параметрів генеральної сукупності. Види вибірки:

1)Проста вибірка включає простий випадковий відбір, систематичний відбір, серійну та гніздову вибірку.

2)Складна: багатощаблева, комбіновано, стратифікована, квотна.

Одиниця відбору – це районування, що будується за принципом статистичної серії.