7. Основні етапи розвитку соціології

1 етап розпочинається з появи розробленої О.Контом програми перебудови наук про с-во на «позитивні» і триває до кінця 19 ст.

Характеризується інтенсивним розвитком емпіричних соц досліджень, однак між ними і соц теорією поки що немає системного зв’язку. У методології переважає позитивізм, під впливом якого формуються такі напрямки: натуралізм, органіцизм, соц-дарвінізм. У цей же час набуває поширення марксистська теорія.

2 етап становлення офіційної соціології розпоч з кінця 19 і триає до 20-х років 20ст.

Відбувається гостра криза натуралістичної соціології і настає різкий перелом у розвитку соц теорії. Увагу соціологів привертають соціальні дії і взаємодії, розробляються методи «розуміючої» соціології, концепції соціології особистості. Соціологія стає академічною дисципліною. Представлений О. Контом, Г. Спенсером, К. Марксом, Е. Дюркгеймом.

3 етап (кін 20-х рр. 20 ст до 70-х рр.)Характеризується формуванням основних сучасних теорій, галузевою диференціацією, удосконаленням методів досл

4 етап (80-ті рр. 20 ст-….._.Повязаний з новітньою соціологією, з розв’язанням проблем сучасності.

8.Натуралістичні школи в соціології

Наприкінці XIX ст. під впливом процесу активного формування наукового природознавства, інтенсивного розвитку психологічних досліджень з’являється ряд соціальних теорій, автори яких, порівнюючи соціальні процеси з фізичними, хімічними та біологічними процесами, пояснювали побудову суспільства і його розвиток за допомогою законів фізики та біології, різних природних чинників — кліматичних умов, ландшафту місцевості (геог­рафічна школа соціології), расово-антропологічних та біологічних особливостей людей (расово-антропологічна та органічна школи), теорії соціал-дарвінізму (біологічний напрям у соціології).

Органічна школа ототожнювала суспільство з організмом людини і пояснювала соціальне життя біологічними закономірностями, виявляючи загальні закономірності розвитку природи та суспільства. Представники цієї школи вважали, що суспільство і є організм. Йому притаманні всі властивості організму: цілісність, доцільність, спеціалізація органів. Серед представників органічної школи великою популярністю користувався біогенетичний закон Мюллера—Геккеля, за яким розвиток індивіда в певній формі повторює розвиток людського роду, а окремі народи, держави повторюють уже пройдені людством стадії цивілізації.

Географічна школа охоплювала вчення, які головну роль у розвитку суспільств, народів відводили їх географічному положенню і природним умовам. Розгорнуту соціологічну систему в руслі географічної школи створив англійський історик Томас Бокль, який обґрунтовував механічний географічний детермінізм, проповідував майже повну зумовленість діяльності людини природним середовищем

Соціал-дарвіністська школа спиралась на вчення Г. Спенсера, зводячи закономірності розвитку людського суспільства до закономірностей біологічної еволюції і принципів природного добору, боротьби за існування і виживання найбільш пристосованих організмів. Відповідні детермінантні чинники застосовувались і щодо суспільного життя. Найвідомішим представником цієї школи вважають польсько-австрійського соціолога Людвіга Гумпловича.

Расово-антропологічна школа — один із найреакційніших різновидів натуралізму в соціології. О. Гофман наголошує на таких її постулатах:

· соціальне життя і культура є результатом дії расово-антро­пологічних чинників;

· раси, тобто множини людей, об’єднаних спільними спадковими фізіолого-антропологічними ознаками, є основними суб’єк­тами соціально-історичних процесів;

· раси різняться за інтелектуальними, творчими та іншими здібностями;

· змішування рас шкідливі з погляду соціального й культурного розвитку;

· соціальна поведінка зумовлюється тільки біологічною спадковістю.

Представники цієї школи переносили на людське суспільство закони «природного добору», боротьби за існування, інтерпретували суспільний розвиток як боротьбу «вищих» та «нижчих» рас і класів. Саме в межах цих концепцій було зроблено спробу довести зверхність, перевагу білої раси над іншими. Ці ідеї пізніше досить активно використовували німецькі фашисти з метою виправдання страшних злочинів проти людства.