Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
моя шпора_соц.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
218.97 Кб
Скачать

16. Опитування як метод соц досл. Сфокусоване інтерв'ю. Інтерв’ю.

Опитування - це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо.

Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування (анкетування) та інтерв'ю. Джерелом інформації є усні чи письмові висловлювання респондентів.

Респондент — учасник конкретного соціологічного дослідження, що є джерелом усної чи письмової інформації.

Реципієнт має організувати спілкування так, щоб викликати в респондента цікавість до теми опитування,.

Реципієнт — учасник конкретного соціологічного дослідження, що здобуває від респондента усну чи письмову інформацію.

Анкетне опитування - метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети.

Анкета - основний документ у анкетному опитуванні - це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається первинна інформація.

Виділяють такі різновиди анкетного опитування:

• анкетування індивідуальне - вид анкетування, що не передбачає спільності місця та часу при заповненні анкети для всієї сукупності респондентів;

• анкетування групове — вид анкетування, котрий передбачає одночасне заповнення анкети групою людей, зібраною в одному приміщенні;

• поштове анкетування — вид анкетування, який передбачає розповсюдження анкети поштою та очікування її повернення після заповнення респондентом;

• пресове анкетування (в ЗМІ) - вид анкетування, що адресується специфічному контингенту: читачам газети, слухачам радіо, телеглядачам;

• експертне анкетування - вид анкетування спеціалістів-фахівців з проблеми, що є предметом вивч.

Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю - це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

• фіксоване (стандартизоване) - різновид інтерв'ю, що суворо регламентований питальником;

• сфокусоване - різновид інтерв'ю, при якому респондента заздалегідь знайомлять із проблематикою;

• вільне (нестандартизоване, неформалізоване) - різновид інтерв'ю, у якому тему визначено заздалегідь, а інтерв'юер має певну свободу при веденні бесіди.

• квазі-інтерв'ю у фокус-групах - ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів за неформальних обставин.

Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи.

Фокусоване інтерв’ю як метод соц дослідження.

Фокусоване інтерв’ю як метод соціологічного дослідження

Фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої в отримайні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

Вперше фокус-група була застосована Р. Мертоном і П. Лазарсфельдом під час Другої світової війни (листопад, 1941) для вивчення ефективності роботи радіо. Повна назва методу - групове глибинне фокусоване інтерв'ю. Відзначимо, що деякі автори, недостатньо знайомі з методикою дослідження, називають її "фокусна група", хоча йдеться про фокусоване інтерв'ю, тобто про бесіду з обмеженого кола проблем, причому учасники дискусії заздалегідь ознайомлюються з відповідною проблемою (хоча в цьому плані існують варіанти)

Ця методика належить до групи якісних дослідних методів і використовується в соціології для максимально глибокого аналізу різних складних соціальних проблем, зокрема, вивчення мотивації, установок тощо. Метод фокус - груп - це якісна методика збору соціологічної інформації в спеціально відібраних групах респондентів, об'єднаних значущими для дослідження ознаками, у рамках яких обговорення фокусується на конкретній проблемі, ведеться модератором і базується на принципах групової динаміки.

Як проводиться. По - перше, для участі в дослідженні добирається група (як правило, 8-10 чол.) не за однорідними соціально-демографічними ознаками або іншими критеріями, що нерідко вказують сьогодні, а в першу чергу за "приналежністю" до обговорюваної проблеми з погляду замовника і дослідника. Наприклад, проводиться дослідження телеаудиторії. Замовника дослідження можуть цікавити телеглядачі з певними характеристиками (вчені, викладачі вузів, лікарі тощо), які дивляться певні цикли передач. Отже, в групу для обговорення будуть включені відповідні особи.

По - друге, саме поняття "фокус" розглядається в тому плані, що в процесі проведення дослідження увага респондентів концентрується, фокусується на конкретній темі. Якщо дослідник не впевнений, що всі запрошені добре поінформовані про неї (бувають випадки, коли запрошують експертів, фахівців з даної проблеми), то проводиться спеціальне інформування, фокусування.

По - третє, особливістю групової роботи в рамках фокус-групи (на відміну від ряду експертних методик, звичайних методик роботи в групах) є наявність принципу групової динаміки, тобто ефекту, що виникає при спільній роботі учасників групи під керівництвом дослідника, взаємовпливу в процесі обговорення.

По - четверте, при груповій взаємодії учасників фокус-групи виникає ефект синергії, тобто нового, несподіваного знання, що аж ніяк не могло б виникнути в умовах звичайного індивідуального опитування. Виникненню подібного ефекту в процесі функціонування фокус-групи сприяють прийоми переадресування запитань;

20. Анкета як основний інструмент соціологічного дослідження. Основні вимоги до анкети. Технологія підготовки анкети.

Анкетування - це найбільш поширений у соціології метод.

Анкета - це документ, у якому міститься впорядкований перелік питань, що дають змогу отримати нову інформацію.

Створенню анкети передує довга копітка розробка програми дослідження у зв'язку з тим, що в анкету закладаються гіпотези, сформульовані завдання, котрі потрібно вирішити під час соціологічного дослідження. Перекласти мову науки на запитання до респондентів - процедура складна, але необхідна. Існує різниця між науковими термінами й буденною мовою, тому поняття можуть мати для простих людей і вчених різні значення.

Анкета починається зі вступної частини, в якій зазначають, хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення, зосереджують увагу на способі повернення заповненої анкети. Текст, що міститься у вступі, повинен задати настрій співробітництва респонденту. Далі вміщують контактні запитання, їх мета — зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Ці питання повинні бути простими за формулюванням, а відповіді на них — достатньо легкими.

За ними настає черга для основних запитань, які й «постачають» сутнісну інформацію, їх зміст повністю визначається цілями і завданнями дослідження. Найкраще, якщо кожному окремому завданню відповідає певний блок запитань, а перехід до нового супроводжується поясненнями. Після основних вміщують запитання для з'ясування соціально-демографічних характеристик респондентів. Наприкінці подають декілька запитань, які повинні зняти психологічне напруження у респондентів, допомогти їм усвідомити необхідність і значущість здійсненої ними роботи.

Структура та послідовність запитань в анкеті передбачає розвиток комунікації соціолога з респондентом: завоювання довіри, пробудження зацікавленості, бажання продовження бесіди та ін. Логіка побудови запитань в анкеті відповідає меті дослідження й отримання інформації, що перевіряє гіпотези.

Питання слід формулювати максимально конкретно та точно, не допускати неясності й неоднозначності.

При формулюванні запитань анкети необхідно виконувати такі правила:

• однозначність - мова йде про однакове розуміння змісту запитання респондентами. Дуже важливим є визначеність понять та їхня конкретність. Іноді запитання анкети містять у собі два, а то й більше запитань, що є недоцільним і заважає отримати об'єк-тивну інформацію;

• стислість - досвід проведення соціологічних досліджень свідчить, що чим довше запитання, тим важче респондентові зро-зуміти його зміст. Якщо запитання довге, то поки респондент дочитає його до кінця, він забуде початок;

• валідність - міра відповідності запитання анкети проблемі, що вивчається. Запитання можуть бути прямі та непрямі. Валід-ність запитання визначається точністю переведення показника в запитання.

Відомо, що добре опрацьована анкета може бути заповнена не більше, ніж за півгодини. За більший проміжок часу настає психологічна втома й увага до анкети спадає

Типи питань в анкеті. Вимоги до формулювання питань та відповідей.

Анкета - впорядкований за змістом і формою набір запитань.

Запитання в анкеті – висловлювання, розраховане на отримання інформації, яка б давала можливість проаналізувати ознаки соц..явища, що вивчається.

За спрямованістю вирізняються запитання:

- результативні (змі­стові), за допомогою яких дослідник збирає інформацію щодо наяв­ності певних явищ та їх взаємозв'язків,

- функціональні, за допомо­гою яких упорядковується сам процес опитування.

Виходячи з найбільш основних ознак, розрізняють такі види запитаннь:

а)за змістом: -про факти- про поведінку - про знання або поінформованість - про установки – про мотиви;

б)за виконуваними функціями: - контактні запитання,(руйнують психологічний бар'єр між дослідником і респондентом), буферні запитання (використовують для розмежування тематичних блоків і водночас для нейтралізації впливу одних відповідей на інші),запитання-фільтри, (використовуються для виявлення компетентності респондентів), запитання, що зміцнюють упевненість респондента у своїх силах; провокуючі запитання ( зумовлюють спонтанні відповіді, контрольні запитання(призначені для перевірки вірогідності даних) , уточнюванні запитання

в)за структурою: відкриті (неструктурні)—без попередньо сформульованих відповідей, закриті (структурні) з попередньо сформульованими відповідями, напівзакриті — коли поряд із запропонованими відповідями передбачається місце і для вільних. Закриті запитання, у свою чергу, поділяють на дихотомічні (на них є тільки дві відповіді, котрі виключають одна одну) альтернативні (містять перелік відповідей, з яких можна вибрати тіль­ки одну).

г) за формою: запитання поділяють на: запитання-індекси(для групування респонден­тів під час аналізу); запитання-тести (для оцінки, перевірки); прямі запитання (звернені до респондента) і не­прямі(не звернені прямо до респонд.)

Поняття «Стиль респондента»

Поняття «стиль респондента». Манера поведінки людей під час опитування, схильності і переваги, точність і акуратність, тональність і рівень категоричності висловлювань, інші прояви індивідуальної тактики роботи з анкетою досить різноманітні. Можна одержати зовсім однакові відповіді, продиктовані щодо одного в разі недбалості. З іншого боку,на однаково осмислені питання можуть бути різні відповіді. Однією з причин розбіжності відповідей є стиль респондента --- індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються в його відповідях на анкетні питання і що не мають безпосереднього відношення до їх змісту.

У соціолога немає можливості врахувати все індивідуальні розбіжності й диференційовано звертатися до кожного респондента: при цьому потрібно було принаймні розробити кожному індивідуальну версію анкети. Але ж соціолога цікавлять не індивідуальні розбіжності в думках і взаєминах, а найбільш загальні тенденції у відповідях, що характеризують певні соціальні групи. У той водночас в анкеті є певні можливості відмінностей у стилі респондента.

Відмова від участі в опитуванні. При кожному опитуванні знайдуться люди які відмовляться відповідати на питання. Вони завдають серйозних збитків репрезентативності відповідей, ускладнюють процедуру опитування. Явно виражена відмова відповідати приводить до того, що між потенційним респондентом і соціологом відношення спілкування не виникають. Знижувати число тих, що відмовляються допомагає ретельна організація всього опиту, і перш за все формулювання мети, оформлення анкети, час і місце опиту, про що йшла мова, зокрема, у зв'язку з обговоренням сприйняття анкетера.

Тенденція до виразу згоди. У масових опитах нерідко наголошується тенденція опитуваних погоджуватися з пропонованими відповідями незалежно від їх змісту і форми або з орієнтацією переважно на форму. Це так називається «так» - тенденція. Вона притаманна всім людей, але у різних того, щоб подолати або врахувати цю тенденцію, в анкеті зазвичай рекомендується застосовувати розгорнені формулювання типу: « Ви більше дотримуєтеся варіанту «А» або більше дотримуєтеся варіанту «Б»?».

Випадковість у відповідях. Неуважність і недбалість респондентів можуть бути викликані як зовнішніми (предмет, засіб, обстановка опитування), так і внутрішніми умовами. Так , коли з анкети в анкету перекочовують таблиці, які дуже багато респондентів залишає незаповненими, отже, є підстави казати у тому, що недбалість стосовно них викликана монотонністю анкети. Якщо ж у відповідях респондентів залишаються незаповненими багато, різні по тематиці і малої форми, і навіть ступеня труднощі питання, то йдеться про особливості самого опитуваного. Участь деяких людей в опитуванні супроводжується настроєм пожартувати, потішитися чи швидко позбутися анкети.

Неявне відхилення від відповідей. Ще однією проявом стилю респондента є неявне відхилення від відповідей, нерішучість, прагнення не висловлювати свою думку. Респонденти хіба що «ховаються» за невизначеними відповідями на кшталт «важко», «важко відповісти».

Ступінь категоричності суджень. Якщо одні респонденти виявляють нерішучість, то інші, навпаки, бувають схильні постійно віддавати перевагу найбільш категоричні висловлювання, вибирати крайні позиції рангових шкал, найбільш полярні оцінки. Відображає міру категоричності суджень темперамент, риси національної вдачі, рівень освіти.

Неправда. Нерідко частина респондентів повідомляє у анкеті явно неправдиві відомості. Найчастіше це викликається цілком природним для нормального людини прагненням показати себе з кращого боку. З іншого боку, анонімність зазвичай знижує, хоча й не виключає цього прагнення.Неправда виникає також під впливом ефекту послужливого респондента: частина опитуваних, вважають себе інтелектуально розвиненими, вважають, що знають, як «треба» відпвідати. Захистити відповіді подібного прояви стилю респондента дозволяють головним чином коректні постановки питань і повідомлення про цілі дослідження.