5. Становлення соц знання (до XIX ст.).

Бурхливий розвиток природознавства та фундаментальні відкриття в багатьох галузях природничих наук. Наукові відкриття клітинної теорії Т. Швана та М. Шлейдена здійснили справжню революцію в природознавстві. Непересічне значення мало також відкриття Ч. Дарвіна та його обґрунтування вчення про антропосоціогенез-біологічний і соціальний розвиток людства. Суспільство як складний феномен стали вивчати за аналогією до природи з позиції природничих наук, які на той час мали значні досягнення в пізнанні.

Так виникає натуралістичний напрямок у соціології, котрий досліджує суспільство та його закономірності за аналогією до природи. У межах такого напрямку формуються цілі соціологічні школи. Найбільш відомі з них - органічна школа, що пояснювала соціальне життя біологічними закономірностями; школа географічного детермінізму, яка розглядала географічні особливості (клімат, ландшафт, ґрунт, систему річок) як визначальні щодо сутнісних рис суспільства; школа соціального дарвініз-му, котра переносила боротьбу за існування у природі та природний добір на суспільство.

На тлі значних досягнень у природознавстві особливо яскраво відчувався брак знань про суспільні явища. Виникла нагальна потреба в появі такої науки, яка б пояснила складні соціальні процеси, виробила би практичні рекомендації щодо життєдіяльності суспільства як цілого й певних його частин.

> Промислова революція та швидке утвердження капіталізму. У XVII ст., а особливо в XVIII ст. стимулювали поширення машинної праці, зумовили різкі та глибинні технологічні зміни, що сталися внаслідок появи нових машин і енергетичних ресурсів. Фактично формувалося якісно нове суспільство - традиційне (аграрне) суспільство поступово змінювалося індустріальним (капіта-лістичним).

> Глибокі економічні зміни, викликані утвердженням капіталізму, сприяли суттєвим соціальним змінам: переважна більшість населення стала працювати у промисловості, торгівлі, державних інституціях, а не в галузі землеробства; намітилося значне збільшення міського населення та зменшення сільського, відбулося різке розшарування населення на багатих і бідних унаслідок первісного накопичення капіталу. Ці нові тенденції, що кардинально змінили суспільство, вимагали вивчення, розуміння та науко-вого витлумачення.

> Важливими інтелектуальними джерелами появи соціології виявилися знання, здобуті в межах інших наук, які були певним плацдармом, базою для нової науки. До XIX ст. досить фундаментально було розроблено: ідею власне суспільства, ідею соціального прогресу та регресу, ідею соціального детермінізму (причиновості), ідею держави. До цього часу філософи багато зробили для розробки проблеми методу наукового пізнання.

6. О.Конт і проект нової науки - соціології.

Огюст Конт (1798-1857) вперше застосував поняття соціології. Використовував термін “соціальна фізика”, але потім, коли це ім*я почали застосовувати до демографії, видумав соціологію.

Відокремлення наук від метафізики та теології – головна ідея позитивізму Конта.

Термін “позитивний” Конт вживає у п*ятьох значеннях:

1)реальний – протилежність химерному;

2)корисний – протилежність непотрібу;

3)визначений – протилежність амбівалентному;

4)точний – протилежність неточному;

5)”+” в противагу “-“.

Позитивізм за Контом мусить відмовитися від питань, що не мають відповіді – про суть та сутність явищ, а особливо про причину. Наука пізнає не суть, а лише феномен. Суспільствознавство повинне вивчати ті явища, які можна спостерігати.

Орієнтація на природничі науки з їхнєю конкретністю об*єкта і точністю методів.

Предмет соціології– суспільство в своїх цілісності та взаємозв*язку, таке, яким воно сприймається почуттями та спостереженнями.

Методи соціології, за Контом –

по-перше, спостереження (основний метод: а)пряме; б)непряме (опосередковане),

по-друге, експеремент: а)безпосередній – спостереження за розвитком явищ під впливом спеціально створених для того умов; б)опосередкований – вивчення патологічних відхилень, дивіацій в суспільстві,

по-третє – порівняння, співставлення різних типів суспільства, різних соціальних класів, людства та тваринних спільнот з метою виявлення спільних законів, по-четверте – історичне порівняння різних послідовних станів.

О. Конт поділяв соціологію на дві частини:

соціальну статику, яка розглядає суспільство як єдине органічне ціле, вивчає умови його існування, закони функціонування,

соціальну динаміку, що вивчає процеси суспільних змін, закони розвитку соціальних систем.