31. Економічна соціологія:предм., завд., стр-ра, істор., методи.

Соц ек сформ. у сер. 20 ст. в США.

Предмет: соц. механізми регулюв. економ. відносин, особливості поведінки соц. суб’єктів.

Об’єкт: економіка як соц. явища, її виникн., розвиток, та місце в житті сусп-ва.

Вивчає:

- суб’єктів (носіїв економ. відносин)

- іх взаємодію

- їх рольову поведінку

- форми та соц. механізми, що визнач функціонув. та розвиток ек-ки.

Якщо ек-ка розглядає людину, як елемент труд. ресурсів та умову вир-ва, то

Соціолог. ек-ки – як суб’єкт економ. і соц. процесів.

Ек. соц. формув. завдяки амер. соціологам Смелзерса, Парсонса.

Становлення економічної соціології як науки:

Економічна соціологія почала формуватися як сам ост. наукова дисципліна в серед.50-х років XX ст. завдяки старанням американських соціологів (Н. Смелзера, Т. Парсонса, К. Девіса та ін.). Деякі елементи були відомі у 18 ст., джерело думок: критика феодалізму, заклад. о-ви капіталізму.

Першим зайнявся досл. основ соц. порядку, соц. ролі ек-ки О. Конт, який

окреслив характерні особливості, сформулював закони функціонування і розвитку індустр. сус-ва.

1) кін. 18 - поч. 19 ст.

Англ. економісти А. Сміт, Д. Юм, Д. Рікардо, чиї погляди згодом були розвинуті у по-літекономічному вченні К. Маркса. Взяли за основу тезу про саморегульованість економ. системи.

А. Сміт сформулював теорію економ. лібералізму. (людина апріорі (незалежно від досвіду) переслідує власні інтереси, а суспільство об'єднує зусилля. Тому втручання політики в економ. діяльність неприпустиме, держава повинна захищати свободу підприємництва, не заважати конкуренції)

Теорія трудової вартості Д. Рікардо - існує закономірність залежності заробітної плати від ступеня нагромадження капіталу, умова гармонії інтересів праці і капіталу. Т. Мальтус - взаємозв’язок динаміки виробництва і народонаселення, у суспільстві завжди буде поділ на бідних і багатих. Життєвих благ завжди буде не вистачати певній частині населення.

2) сер. 19 ст.

К. Маркс - розглядав закономірності економічного розвитку крізь призму інтересів, діяльності та відносин класів, вважаючи стрижнем соціального механізму розвитку економіки класову боротьбу пролетаріату і буржуазії. К. Маркс дій­шов висновку про всезагальний закон суспільного життя: економічна діяльність є головною для суспільства і людини, саме вона формує її суть і соціальну природу. Стрижнем соціального механізму розвитку капіталістичної економіки Маркс вважав класову боротьбу пролетаріату і буржуазії, в основі якої лежить протилежність класових інтересів щодо власності на засоби виробництва і відповідно - до політичної влади.

3) кін. 19 - сер. 20 ст.

Е. Дюркгейм - економічна система не тільки породжує соціальні конфлікти, а й творить інтеграцію (процес об'єднання окремих продуктів та компонентів у процесі роботи таким чином, якби вони були одним продуктом). Вбачав джерело класової боротьби - «ненормальний» розподіл праці між індивідами. Тому для суспільства конче необхідно встановити стійке зведення правил, які б регламентували відносини між класами і вводили рівність соціальних можливостей. М. Вебер - визначав капіталізм як ідеальний тип улаштування суспільства. Основними регулятивними механізмами економічного життя вважав політичні, етичні та релігійні інститути, що формують необхідні духовні якості, особливі риси людського характеру, виховуючи в людини сприйнятливість до новацій та оновлення традицій, ставлення до своєї справи як до духовного покликання.

4) з сер. 20 ст. - етап інституціалізації економічної соціології. Т. Парсонс, Н. Смелзер вперше обґрунтували і визначили предмет дослідження економічної соціології. Р. Арон, У. Ростоу,  Дж. Гелбрейт, Д. Белл (теорії індустріального та постіндустріального суспільства) - у сучасній економічній системі з’явилися істотні нові риси: зміна форми власності з приватної на акціонерну; функція власності відокремлюється від функції влади; зміна структури економіки - від товарного виробництва до виробництва послуг.

Функції:

1) теоретично-пізнавальна - реалізується через дослідження соціально-економічних закономірностей економічного життя, прирощення нових знань у цій сфері;

2) прогнозуюча - визначення найбільш ймовірних тенденцій та перспектив розвитку соціально-економічної діяльності, виходячи з пізнаних закономірностей їх розвитку;

3) управлінська - забезпечення системи управління економічною сферою адекватними і достовірними даними щодо стану вирішення соціально-економічних проблем та відомостей щодо ефективності процесу управління;

4) ідеологічна - формування соціально-економічного світогляду у всіх учасників економічного життя, орієнтації на сучасний соціологічний погляд щодо ролі людини в соціально-економічних відносинах;

5) соціальна - інформаційне забезпечення процесу економічної соціалізації індивіда в суспільно-економічні відносини, допомога у формуванні і розвитку соціально-економічної структури,суспільства, здійснення моніторингу соціально-економічної напруги в суспільстві.

Нове тлумачення економіки почало формуватися у 80-ті роки внаслідок впровадження нових понять «спосіб мислення» і «спосіб діяльності». Відповідно сформувалося усвідомлення важливості не тільки оволодіння і втілення у виробництво, а й з'ясування найраціональніших засобів цієї роботи. Тогочасна економічна соціологія здебільшого вдавалася до порівняльного аналізу економ. систем різних країн і регіонів, застосовувала при вивченні економічних процесів макросоціологічний аналіз.

Сучасна західна соціологія економіки аналізує різні соціально-економічні моделі, соціальні механізми економічного розвитку тощо.