24. Цілеспрямований підхід до побудови вибірки. Принцип типовості, принцип квот.

У основу направленої вибірки закладається не перелік (список) одиниць відбору і одиниць спостереження, а статистичні дані опис об'єкту дослідження по найбільш значущим, з погляду їх впливу на досліджуване явище, характеристикам генеральної сукупності.

Найбільш поширеними видами цілеспрямованого підходу є: типовий і квотний.

Принцип типовості

Типовий підхід полягає в тому, що відбір одиниць репрезентації здійснюється не випадковим способом. Дослідник свідомо вибирає те або інше «гніздо (населений пункт, підприємство, школу, виборчу ділянку і т.п.). При виборі конкретних «кубел» він керується в основному тим, щоб це «гніздо» було найбільш типовим (найбільш поширеним типом) серед всіх одиниць репрезентації. Зазвичай цими міркуваннями керуються в тих випадках, коли число одиниць відбору не може бути досить великим, а «гнізда», як підказують дослідникові знання (або інтуїція), недостатньо однорідні.

Принцип квот

Основу вибірки в даному випадку складають зведення про найбільш важливі пропорції генеральної сукупності. По даних пропорціях, виходячи із загального об'єму вибіркової сукупності обчислюються відповідні квоти, які розподіляються серед інтерв'юєрів. Ті, у свою чергу, здійснюють вибір респондентів, керуючись вказаними параметрами.

25. Поняття особистості

Людина- родове поняття, вказує на відмінність людей від тварин, набір якостей, що відображає homosapiens.

Індивід – окрема людина, одиничний представник людського роду.

Поняття "особистість" служить для характеристики соціального в людині.

Соціологію цікавить людина як соціальна істота.

Особистість - це людина у якості соціального індивіда, індивіда як члена суспільства.

Індивідуальність-особливі специфічні явища природні, фізіологічні, психолог., спадковані і набуті, які відрізняють одну людини від іншої.

Особа – пон.,що розкриває предметні ознаки індивідуальності щодо груп, колект.,організацій,тощо.

! Порівнявши поняття, можна дійти до висновку,що кожен індивід є людиною, і тільки під впливом сусп.-ва він стає особистістю.

Соціальна якість людини- сукупність взаємопов’язаних елементів, які пов‘язують соц..взаємодії особистості з інш. людьми у конкретних історичних умовах.

Соц.якості проявляються через:

• мету діяльності;

• соц.. статус і ролі;

• норми і цінності;

• сукупність знань;

• соц. активністі;

• ступеня самостійності.

Соціальний статус особистості - це її місце в системі суспіль­них відношень, це сукупність соціальних функцій особистості, оцінка і самооцінка, тобто розуміння своєї соціальної значущості. У людини може бути декілька статусів, так як вона включена в безліч груп і організацій, тобто вона володіє статусним набором. Головний статус - найбільш характерний для даного індивіда статус, за яким його виділяють (наприклад, директор банку, домогосподарка, робітник). Голов­ний статус визначає стиль життя, коло знайомих, манеру поведінки.)

Соціальна роль - це модель поведінки, очікувана від того, хто має зазначений соціальний статус. Роль - це дія в межах сукупності прав, привілеїв і обов'язків, які визначено статусом.

Узаг. відображення сукупності істотних соц. якостей фіксуються у понятті соц. тип особистості:

Ідеальний (втілює ідеал)

Нормативний (сукупн. якостей необхідні для розвитку даного сус-ва)

Реальний (переважаюч. тип особист. у сус-ві).