32. Предмет і завдання соціології праці. Соціальний аналіз організаційно-трудових відносин.

Соціологія праці - це галузь соціології, що вивчає характер, зміст, організацію та умови праці, ставлення людини до праці, ціннісні орієнтації, рольову поведінку людини в ній, мотивацію та задоволеність працею.

Біля витоків соціології праці стояли О. Конт, Е. Дюркгейм, К. Маркс, М. Вебер.

Ця галузева соціологія набула значного розвитку завдяки українських учених - В. Пилипенка, К. Грищенка, А. Ручки, та ін.

Виокремлюються три основних предмети:

1. Соціальні закономірності взаємодії людей із засобами та предметами праці

2. Ставленя людини і колективу до праці, її змісту, х-ру, умов (матер заінтересованість, зміст праці, взаємини у колективі).

3. Соц організація підприємства, колективу (тобто особлива система відносин, що утворює сукупність позицій, ролей ,цінностей, зв”язаних між собою робітників)

Вивченню останнього 3 соціологія праці надає найбільшого значення, бо саме в колективі виникають соц-трудові відносини й відбуваються соц процеси.

Праця - це цілеспрямована діяльність, змістом якої є зміна природної речовини з метою задоволення суспільних потреб.

Предмети праці - це природна речовина, до якої застосовують засоби праці.

Засоби праці - сукупність речей, що їх застосовують до предметів праці з метою їх перетворення.

Продукти праці - речі, створені в процесі праці.

Трудова діяльність має соціально-психологічну структуру, основні елементи її такі:

• мета - свідоме бачення результатів, ідеальний план дій;

• ставлення до праці — усвідомлення необхідності праці, бажання змінити навколишнє середовище за власним планом;

• стимули праці - зовнішні фактори, що спонукають до праці;

• мотиви праці—внутрішні стимули, пов'язані із задоволенням важливих для людини потреб;

• цінності та ціннісні орієнтації - етичні мотиви трудової діяльності.

Суспільний процес праці завжди колективний, суб'єктом його є великі соціально-професійні групи.

33. Праця і типи соціально-економічних груп. Характеристика конкретних соціально-економічних груп

Соціально-економічні (господарчі) групи є найбільш представницьким різновидом соціальних груп.

Соціальна група - певна сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами. Для виникнення групи необхідна внутрішня організація, мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності.

1. Традиційні - довгостроково існуючі і добре інтегровані в соціально-економічну систему групи.

2. Нові - виникаючі знову групи, що ще не володіють визначеним статусом: вони перспективні або безперспективні, зможуть зайняти своє місце в соціально-економічній структурі або ні;

невизначеність статусу нової групи - в умовах діяльності, правах і можливостях, максимально можливих доходах. Представники ж традиційної групи краще і реальніше уявляють усі ці обставини свого існування.

3. Домінуючі. Поняття домінування відбиває специфічні процеси міжгрупового лідерства і панування одних груп над іншими, які відбуваються й у соціально-економічній структурі.

Домінування може бути тривалим чи тимчасової, мати безліч форм

По-перше, домінування може ґрунтуватися на пріоритетності ролі.

По-друге, основою домінування є принцип основних і неосновних функцій. Групи, що виконують основні функції, здобувають риси переваги, вони престижніші, часто мають можливість нав'язувати свою волю і поведінку тим групам, що зайняті виконанням різних допоміжних, посередницьких, тимчасових, неспеціалізованих завдань.

4. Маргінальні - займають прикордонну, проміжну позицію в соціально-економічній структурі, що сполучають у собі риси декількох груп.

5. Проблемні - займають несприятливу позицію на загальному соціально-економічному тлі з погляду загальноприйнятих і очевидних соціально-економічних стандартів, чиї інтереси, потреби, чекання досить довгостроково не реалізуються.

Закриті, відкриті. Загальним критерієм визначення відкритості чи закритості груп є можливість міжгрупових переміщень, виходу з групи чи входження в неї.

Перехідні - відрізняються нестабільністю і мінливістю складу. Кожен, хто знову приходить у групу, споконвічно розглядає своє перебування в ній як тимчасове.

Робітники - особи, які безпосередньо створюють матеріальні цінності, впливають на предмети праці з допомогою знарядь виробництва, проводять ремонт устаткування, переміщення вантажів, прибирання виробничих приміщень та ін.

Інтелігенція - суспільний прошарок, в широкому розумінні - люди розумової праці, що заняті у різних галузях культури, освіти, науки, охорони здоров'я, виробництва і мають для цього відповіну освіту.

Службовці - займаються розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь.

Управлінці - працівники управління.

Підприємець - людина (фіз. ос.), що здійснює підприємницьку діяльність, зі створенням (одноосібно чи з партнерами) юридичної особи (підприємства, фірми тощо) або без створення такої.