1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.

Тepмин management (в пep. c aнгл.) oзнaчaeт "yпpaвлeниe". Нaибoлee pacпpocтpaнeннoe тoлкoвaниe: мeнeджмeнт - этo yмeниe дoбивaтьcя пocтaвлeнныx цeлeй, иcпoльзyя тpyд, интeллeкт и мoтивы пoвeдeния дpyгиx людeй.

Сyщecтвyeт нecкoлькo пoнятий мeнeджмeнтa, oпpeдeляющиx eгo кaк: 1)диcциплинy, изyчaющyю пpoцeccы yпpaвлeния пpeдпpиятиями, кoтopaя oбoбщaeт oпыт pyкoвoдитeлeй и peзyльтaты нayчныx иccлeдoвaний, и пoэтoмy пoлeзнa кaк для нaчинaющиx, тaк и для oпытныx мeнeджepoв; 2) нeпocpeдcтвeннo пpoцecc yпpaвлeния; 3) aппapaт yпpaвлeния, т.e. paбoтники пpeдпpиятия, зaнимaющиe выcшиe пoзиции в иepapxии opгaнизaции.

Мeнeджмeнт являeтcя и нayкoй, и иcкyccтвoм, т.к. cyщecтвyют oпpeдeлeнныe пpиeмы yпpaвлeния. Нo oни мoгyт быть кaк эффeктивны в oдниx cитyaцияx, тaк coвepшeннo нeпpигoдны в дpyгиx. В peзyльтaтe нeoбxoдимo yмeть oцeнить cитyaцию и нaйти нaибoлee эффeктивный мeтoд yпpaвлeния.

Сyщнocть мeнeджмeнтa зaключaeтcя в eгo фyнкцияx, ocнoвными из кoтopыx являютcя: плaниpoвaниe, opгaнизaция, мoтивaция и кoнтpoль.

Зaдaчи мeнeджмeнтa: тaктичecкaя - этo пoддepжaниe ycтoйчивoгo фyнкциoниpoвaния opгaнизaции; cтpaтeгичecкaя - этo paзвитиe пpeдпpиятия и пepeвoд eгo нa бoлee выcoкий и кaчecтвeннo инoй ypoвeнь.

Управління –сфера людської діяльності, яка виникла внаслідок поділу праці і за допомогою якої людина впливає на певні процеси для досягнення певних цілей.

Види менеджменту: фінансовий, виробничий, операційний, управління персоналом, загальна адміністрація.

Рівні менеджменту: 1) вищий (корпоративний) : директор, заступник, топ менеджер (здійснюється розробка корпоративної стратегії, визначається місце під-ва, певні цілі, завдання тощо); 2) середній (рівень бізнесу одиниць, СЗД – стратегічних зон господарювання): керівники виробничих та функціональних підрозділів в орг.-ї (розвобка та реалізація оперативних планів, які були прийняті вищим кервництвом); 3) нижчий (операційний): керівники секторів, груп, майстри, бригадири, які координують діяльність операційних виконавців.

Орг.-я – група людей, діяльність яких координується для досягнення основної мети або спільних інтересів. Ознаки орг.-ї: 1)наявність мети 2)відособленість (замкнутість внутрішніх процесів) 3) саморегулювання (можливість самостійно вирішувати життя своєї орг.-ї) 4)наявність апарату упр-ня 5) організаційна культура.

Всі орг.-ї мають загальні характеристики:

1)-вхід в орг.-ю (фізичні ресурси, фінансові, людські, інформаційні); -трансформаційний процес (планування, контроль, організація, мотивація); вихід з орг.-ї (продукти (фін результат)).

2) кожна орг.-я є відкритою системою; 3) в орг.-ї існує горизонтальний (формування окремих підрозділів) та вертикальний поділ праці (поглиблений поділ праці у цих підрозділах); 4) всі орг.-ї мають структуру упр-ня4 5) основним успіхом для орг.-ї є отримання результату.

2.Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції управлінської думки.

Менеджмент як наукова дисципліна розвивався не в процесі проходження послідовних етапів, а скоріше в результаті появи й розробки декількох підходів, які іноді існували паралельно. Cерйозні прориви в розвитку теорії керування завжди були обумовлені досягненнями в інших, суміжних, областях: у математиці, інженерній справі, психології, соціології й антропології. У міру їх розвитку дослідники менеджменту, як теоретики, так і практики, усе більше довідувалися про фактори, що впливають на успіх організації. Ці знання допомогли їм визначити причини неспроможності деяких ранніх теорій і розробити нові підходи. А тим часом увесь світ став ареною різких і серйозних змін. Інновації в сфері технологій ставали усе більш частими й істотними, а уряд почав проявляти до бізнесу більший інтерес. Ці й інші фактори сприяли тому, що дослідники серйозно задумалися про існування потужних сил за рамками організацій. У зв'язку із цим з'явилися принципово нові підходи.

Остаточно ідеї менеджменту як наукової дисципліни сформувалися в США, що було пов’язане з:

досягнення успіхів у сфері бізнесу США визначалася компетентністю будь-якого громадянина

підтримка урядом США освіти сприяло збільшенню кількості людей здатних до бізнесу

незначне регулювання бізнесу зі сторони уряду США в той період надавало можливість для збільшення обсягів виробництва і сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без коштів було неможливо.

При підході до науки управління з погляду наукових шкіл менеджмент розглядається із чотирьох різних точок зору: школи наукової організації управління, школи адміністративного управління, школи людських відносин і біхевіоріської школи й школи науки управління (або кількісного підходу).

При процесуальному підході менеджмент розглядається як безперервна серія взаємозалежних управлінських функцій. При системному підході упор робиться на те, що менеджери повинні розглядати організацію як сукупність взаємозалежних елементів, зокрема персоналу, структури, завдань і технологій, націлених на досягнення різних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища. При ситуативному підході підкреслюється, що вибір різних управлінських методик повинен бути обумовлений конкретною ситуацією. Оскільки й у самій організації, і в навколишньому середовищі існує безліч факторів, єдиного "найкращого" способу керування організацією не існує. Найефективнішим буде метод, найбільш підходящий для конкретної ситуації. Вчений Кравченко виділяє 5 етапів розвитку управлінської думки:

релігійно-комерційна (Шумпетерська цивілізація, 3 тис. р. до н. е.)

Коли каста жреців перетворилися на касту релігійних функціонерів-менеджерів. Цьому передувала заміна приноситилюдські жертви у вигляді дрогоцінностей, прод. харчування.

світсько-адміністр. (закони царя Хамураппі, 1792-1750)

При ньому – закони (285) дозволяли зробити ефективну систему управління і регулювати відносини між соціальними верствами населення.

виробничо-будівний (Новуходоносор, 605-562 до н. е.)

Була створена система виробничого контролю, властиве застосування нових методів в управлінні, була створена система контролю якості продукції.

управлінська революція (18-19 ст.)

Пов’язана з промисловим переворотом. Власник засобів виробництва перестає не тільки приймати участь у виробничому процесі, а й у процесі виробництва. Ф-ції управління він перекладає на найманого працівника, але при цьому ф-ції контролю залишається.

менеджерська (20 ст.)

Менеджери зайняли ключові позиції в управлінні виробництвом.