Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
моя шпора_соц.docx
Скачиваний:
16
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
218.97 Кб
Скачать

67.Управління громадською думкою.Пропоганда

Громадська думка є важливим «важелем», елементом системи соціального управління, часто наміри політиків, менеджерів, ідеологів спрямовані,щоб «оволодіти» громадською думкою, використати її з метою поліпшення системи соціального управління, реалізації завдяки їй певних цілей. Використання громадської думки в процесі соціального управління базується на тому, що вона містить у собі один із різновидів соціальної інформації, вкрай необхідний для ефективного управління суспільством. Інформацію щодо «суб'єктивного світу» людей, їх оцінки свого становища в суспільстві, мотиви діяльності, емоційні та психічні стани тощо. Введення громадської думки в управлінські акти дає змогу синхронізувати в суспільстві об'єктивні процеси, відносини з суб'єктивними оцінками, думками людей. Громадська думка може бути використана у регулюванні багатьох сфер життєдіяльності суспільства.

Найважливіші з них: 1. Соціальні процеси, відносини: загальна організація соціального управління, процесів вироблення, прийняття та реалізації управлінських рішень; реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; вирішення екологічних проблем, організація еколого-соціологічного моніторингу; організація процесів функціонування трудових колективів та самоврядування у них; здійснення соціального контролю тощо. 2. Економічні процеси, відносини: регулювання ставлення населення до економічних процесів, з'ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку, маркетинг; дослідження ефективності реклами та ін. 3. Політичні процеси, відносини: політична діяльність загалом, проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу політичних діячів та ін. 4. Духовні, ідеологічні процеси, відносини: організація ідеологічної діяльності, пропаганди; діяльність засобів масової інформації; соціалізація, виховання особистості та ін.

Пропагаанда - поширення фактів, аргументів, чуток і інших відомостей, у тому числі свідомо помилкових, для дії на громадську думку. Пропаганду не можна порівнювати з рекламою. На відміну від реклами пропаганда не обмежена жорсткими тимчасовими рамками і її непросто виявити. Реклама впливає перш за все на емоції людей. Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей. Відповідно, пропаганда, як і емоції, може бути негативною або позитивною. Позитивна (конструктивна) прагне довести до споживача ті або інші переконання в дохідливій формі. Мета позитивної пропаганди — сприяти соціальній гармонії, згоді, вихованню людей відповідно до загальноприйнятих цінностей. Позитивна пропаганда виконує виховну і інформаційну функції в суспільстві. Негативна (деструктивна нав'язує людям ті або інші переконання. Мета негативної пропаганди — розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення протиріч в суспільстві, пробудження низовинних інстинктів у людей і тому подібне.

68. Public relations: функції, завдання та можливості. Pr та маніпулювання громадською думкою.

Рublic relations – керівна функція, яка встановлює і підтримує відно-сини між організацією і її оточенням. Основи PR – це: забезпечення інформації даних, партнерства, двонаправленої комунікації і баланс між індивідуальною природою відносин і відкритістю до широких контактів з оточенням.

PR може бути друкованим медіа-засобом, який концентрується і підкреслює особливе

значення однонаправленої комунікації, монологом від відправника до великої аудиторії. Впарадигмі журналістики комунікація є такою: “кілька до багатьох”. Проте використання нових технологій комунікації додають до комунікації в межах організації і між організаціями вимір діалогу одного з одним (наприклад, листування між двома людьми) або багатьох з багатьма (наприклад, велика кількість діалогів в дискусійній групі або в чаті). Тому організація має справу з “web of dialogues” (павутиною діалогів), яка вимагає уваги.

Головне завдання PR є створити медіа-вихід “третьої сторони” (third-party) для нагадування назви продукту, компанії або персони без безпосередньої плати медіа-виходу за розміщення. Як зрозуміло фахівцям з PR, багато історичних ідей для газет, журналів і телевізійних новин часто починались з пропозиції від особи, яка займалась PR. Якщо речі вирішують, репортер або редактор будуть, в кращому випадку, писати позитивну історію з компанією як ключовою особливістю або, як мінімум, включатимуть назву компанії будь-де в межах орієнтованої на промисловість статті. В такий спосібгідний довіри медіа-вихід, можливо, стирає у сприйнятті читача згадку про компанію. Чому? Тому що медіа-вихід сприймається (багатообіцяюче) як третя сторона, яка є неупередженою в їх уявленні, що означає, що рішення про включення назви компанії і думок, виражених про компанію, не ґрунтуються на оплаті (тобто рекламі), а на думці цього медіа-виходу, що є дуже важливо.

Практики рublic relations мають два основні завдання [4]. Одне включає створення

повідомлення, поширення повідомлення для публіки, клієнтів і stakeholders (зацікавлених) в багаторазових медіа-каналах. Інше – охоплює планування і виконання стратегій комунікації. Практик PR є посередником між клієнтами/зацікавленими і вищим керівництвом організації. Ці два завдання переважно переплітаються.

Головним завданням усіх залучених у public relations є управління іміджем. Особливо

професіонали PR намагаються побудувати усвідомлення і сприятливе зображення для компанії або клієнта в межах історій і статей, розміщених у відповідних медіа-виходах. Ключовим пунктом сили PR є можливість встановити довіру до продукту, компанії або особи у свідомості цільових груп клієнтів, перетворюючи капітал у вплив незалежної третьої сторони – ЗМІ. Якщо донедавна це вирішувалось через контакт тет-а-тет між практиком PR та учасниками медіа-засобів, такими як журналісти і репортери телевізійних новин, то упродовж останніх кількох років з’являються нові інтернетівські технології, які можуть вплинути на ролі і методи реалізації public relations.

Розвиток інформаційних і комунікаційних технологій має імплікації багатьох типів у щоденній праці практиків public relations. У майбутньому вже не існуватиме двох різновидів практиків PR, які перебувають поряд: ті, хто утримує традиційні інструменти, і ті, хто практикує комунікацію on-line. Інтеграція потребує серйозного і повного розуміння нових моделей комунікації і того, як використовувати їх разом з традиційними. Тому організації потребують заново обдумати свої стратегії і тактики public relations.