1.3. Неметалічні корисні копалини

До неметалічних корисних копалин відносять неметалічну сировину для металургії (плавиковий шпат, вогнетривка сировина, магнезит, високоглиноземна сировина, бентонітові глини), сировину для гірничо-хімічного та агропромислового комплексів (нітрати, апатити, фосфорити, калійні солі, торф, сапропель, сірка), сировинні матеріали для будівельної індустрії та іншу нерудну сировину (первинні каоліни, вапняки, глауконіт, барит, слюди та ін.).

1.3.1. Сировина для металургії

Плавиковий шпат або флюорит (СаF₂) зустрічається переважно як жильний мінерал в асоціаціях з кальцитом, баритом, кварцем, а також з сульфідами цинку, свинцю і інших металів, рідше – в пегматитах. Більше ніж половина всього плавикового шпату використовується хімічною промисловістю для виробництва плавикової кислоти (НF), із якої отримують фторовані органічні і неорганічні речовини, а також штучний кріоліт для потреб алюмінієвої промисловості. Другий потужний споживач плавикового шпату – чорна металургія, де він використовується в плавильних домнах (печах). При додаванні до руд чорних металів плавиковий шпат понижує температуру плавлення і надає шихті текучість. Синювато-фіолетовий і зелений флюорит (Синій Джон, Зелений Джон) використовується також як оздоблюваний камінь. Безкольоровий оптичний флюорит в роки Другої світової війни вважався стратегічною сировиною для виготовлення приладів нічного бачення.

Провідні постачальники флюориту – Мексика, Монголія, ПАР, Іспанія, Китай. Поклади флюориту відкриті також у Франції, Германії, Великобританії.

В Україні відкрите Шахтинське родовище флюориту (Вінницька обл.). Експлуатація цього родовища дозволить зменшити залежність України від імпорту плавикового шпату. За умови щорічного видобування з родовища 500 тис. тонн руди, з неї можна буде отримати 63 тис. тонн флюоритового концентрату, 83 тис. тонн високоякісного керамічного польового шпатового концентрату, 250 тис. тонн кварцового концентрату. За вмістом сумарного корисного компоненту руда Шахтинського родовища не поступається флюоритовим рудам Франції і США.

Вогнетривка сировина відноситься до глин із вогнетривкістю більше як 1580 ^оС. Вона складається переважно з мінералу каолініту з домішками гідрослюд, кварциту та ін. Використовується для виробництва вогнетривкої цегли, шамотних, динасових, магнезитових, хромомагнезитових, порошкових матеріалів та інших вогнетривких і високовогнетривких виробів. В Україні вогнетривка сировина є необхідним матеріалом в металургійній, енергетичній, коксохімічній, скляній, машинобудівній та інших галузях промисловості. Близько 98% виробництва вогнетривких матеріалів зосереджено на підприємствах чорної металургії.

Україна значною мірою забезпечена даною сировиною. Розвідані родовища вогнетривких глин, доломітів, кварцитів, каолінів. Працює 13 спеціалізованих підприємств по видобуванню сировини і виготовленню вогнетривких матеріалів, 3 рудоуправління, 4 спеціалізовані цехи на металургійних заводах, 3 заводи інших галузей. Основна частина підприємств, на які припадає 90% всього обсягу валової продукції галузі, розташована в Донецькій області. Найбільші з них: Часово-Ярський і Великоанадольський вогнетривкі, Сєверський доломітний і Докучаєвський флюсодоломітний комбінати; вогнетривкі заводи Красногорівський, Костянтинівський «Червоний Жовтень», Кіндратівський «Червона зірка», Пантелеймонівський, Червоноармійський динасовий заводи, Микитівський доломітний завод та Дружківське рудоуправління. До найпотужніших підприємств належать також Запорізький вогнетривкий завод і Приазовське рудоуправління (Запорізька обл.), Ватутінський вогнетривкий комбінат (Черкаська обл.), Христофорівський завод вогнетривких блоків і бетонів (Дніпропетровська обл.) та Кіровоградське рудоуправління. Основні напрями подальшого розвитку підприємств даної галузі в Україні полягають у прискоренні технічного переозброєння, реконструкції, модернізації і заміні устаткування на продуктивніше, освоєнні випуску ефективніших видів вогнетривів, поліпшенні якісних характеристик всього обсягу вогнетривких матеріалів.

Магнезит. Мінерал (MgCO₃) відноситься до карбонатної групи кальциту. Надзвичайно важливий промисловий мінерал. Використовується для отримання вогнетривких матеріалів, що витримують температуру до 1887 ^оС, зокрема для футерівки мартенівських печей в сталеплавильному виробництві. Інша галузь використання – виготовлення цементу на основі оксихлориду магнію (пластмасова деровина), негорючого замінника дерева. Головні запаси магнезиту зосереджені в Росії, Австрії, Словакії, Югославії, США, Греції, Індії, Мексиці та Китаї. Великі запаси магнезиту виявлені в Бразилії. Магнезитову сировину Україна імпортує з Росії (з Уралу і Сибіру).

Бентонітові глини (бентоніти) – милоподібні глинисті породи з явно вираженими колоїдними властивостями. Незмінені бентоніти – білі, світло-зелені, а ті, що зазнали вивітрювання, – жовті, червоні або коричневі. Високопластичні, на дотик жирні. Складаються переважно із мінералу монтморилоніту з домішками інших глинистих мінералів. Мають високі сорбційні, іонообмінні, в'яжучі й каталітичні властивості. При зволоженні збільшують об'єм у 3–15 разів, у воді утворюють розчини з колоїдними властивостями. Залягають у вигляді шарів, лінз та прошарків серед осадових та вулканогенно-осадових порід, рідше пов'язані з корою вивітрювання. Утворюються внаслідок діагенетичних змін вулканічного попелу у водному середовищі, при вивітрюванні вулканічних порід, при гідротермальних процесах, осадженні кремнезему й карбонатів кальцію в морських басейнах. Розрізняють лужні (найцінніші) і лужноземельні бентоніти. На Україні родовища лужно­земельних бентонітів розробляють у Черкаській і Закарпатській областях (Черкаське і Горбське родовища), а також у Донбасі, Криму, Придністров'ї. Завдяки своїм численним властивостям бентоніти використовують більш як у 100 галузях народного господарства: для очищення масел, вовни, розчинів, надання міцності керамічним виробам, поліпшення структури грунтів, виготовлення бурових розчинів та в медицині й фармакології.